Німецька модель менеджменту
До закінчення Другої світової війни на підприємствах Німеччини застосовувався жорсткий авторитарний стиль управління, що було зумовлено абсолютистським військовим устроєм у державі. Головним був принцип «Робити лише те, що наказано», працівники не мали жодних прав, а лише обов'язки. З поразкою Німеччини у війні постало питання переорієнтації військових підприємств, розвитку промисловості, відбудови країни. Для забезпечення ефективної роботи підприємств потрібні були не працівники-виконавці, а кваліфіковані спеціалісти, здатні творчо підходити до вирішення проблем і відповідати за свої рішення. На цих засадах виникла німецька система «смертних гріхів» Вольфганга Хоєра, побудована на принципах відхилення неправомірних та неефективних дій. Передусім вона зобов'язувала керівників уникати таких помилок: - відмовлятися від особистої відповідальності; - перешкоджати підвищенню кваліфікації та розвитку талантів підлеглих; - здійснювати тиск на підлеглих; - ставати на неправильні позиції; - забувати про важливість прибутку; - керувати всіма підлеглими однаково; - зосереджуватися не на цілях, а на проблемах; - бути начальником, а не товаришем; - не дотримуватись загальних правил; - вичитувати співробітників; - допускати неувагу; - високо оцінювати роботу тільки кращих працівників; - маніпулювати людьми.
|
