Облік витрат виробництва
У процесі виробництва продукції (робіт, послуг) використовуються засоби виробництва і жива праця. Сукупні витрати живої праці і матеріальних цінностей а також часткова вартість засобів праці формують витрати виробництва. Витрати підприємств на випуск і реалізацію продукції відшкодовуються з вартості реалізованої продукції, їхнє зниження є важливим джерелом підвищення рентабельності виробництва. Особливо велике значення має зниження собівартості в умовах ринкової економіки. Основними напрямками зниження собівартості продукції є ріст продуктивності праці й економія засобів на основі розвитку науково-технічного прогресу. Підприємства всіх форм власності зобов’язані вести облік виробничої собівартості. Порядок, за яким формується виробнича собівартість продукції, встановлений у П(С)БО 16 ”Витрати”. Облік витрат, які включають у виробничу собівартість продукції обліковують на рахунку 23 “Виробництво”. Виробничу собівартість схематично відображено на рис.2.1.
Рис. 2.1. Структура виробничої собівартості Загальновиробничими витратами називають витрати, пов’язані з організацією виробництва у цехах та на дільницях. До таких витрат належать витрати на оплату праці керівництву дільниць та цехів, амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення та інші. В кінці звітного періоду ці витрати розподіляються на кожен об’єкт з використанням бази розподілу (машино-години, заробітна плата, прямі витрати). Коли при нормальній потужності підприємства загальновиробничі витрати на одиницю продукції не перевищують раніше розраховані нормативні показники, то їх вважають розподіленими і списують в дебет 23 рахунку. Суму, яка перевищує нормативи, списують на рахунок 90 “Собівартість реалізації” у період її виникнення. Облік на 23 рахунку можна вести на субрахунках для кожного підрозділу підприємства, які в свою чергу можуть мати ряд аналітичних рахунків. Використовуючи рахунок 23 в бухгалтерському обліку відображають такі типові проведення:
|
