Кадровий резерв державної служби

Під кадровим резервом для державної служби слід розу­міти державних службовців, які поєднують у собі високу ком­петентність, ініціативність і творчий підхід до виконання службових обов'язків і здатних, при додатковій підготовці, до­сягти відповідності кваліфікаційним вимогам, що висуваються до державних службовців вищого рівня, на які вони претен­дують.

Порядок формування кадрового резерву регулюється Поло­женням про формування кадрового резерву для державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 р. Згідно з цим Положенням до кадрового резерву зараховуються працівники, які: здатні запроваджувати демократичні цінності правової держави та громадянського сус­пільства, неухильно відстоювати права людини і громадянина; мають професійні навички, які грунтуються на сучасних спе­ціальних знаннях і аналітичних здібностях для прийняття та успішної реалізації управлінських рішень.

Кадровий резерв формується з:

—керівників і спеціалістів підприємств, установ і організа­цій;

—працівників органів виконавчої влади та органів місцево­го самоврядування;

—державних службовців, які підвищили кваліфікацію, прой­шли стажування або за результатами атестації рекомендо­вані для роботи на більш високих посадах;

—осіб, рекомендованих конкурсними комісіями для зараху­вання до кадрового резерву;

—випускників вищих навчальних закладів, у тому числі тих, що зараховані на навчання за освітньо-професійни­ми програмами підготовки магістрів державного управ­ління.

Для зарахування до кадрового резерву повинна бути згода працівника. При цьому слід мати на увазі, що Положення не передбачає форми даної згоди: вона може бути і письмовою, і усною. Зарахування проводиться керівником державного ор­гану за пропозиціями керівників його структурних підрозділів. Про зарахування працівника до резерву повідомляється керів­ництву за місцем роботи даного працівника.

З працівниками, зарахованими до кадрового резерву прово­диться відповідна робота згідно з особистими річними плана­ми, затвердженими керівниками державних органів або їхніх структурних підрозділів. У цих планах передбачається: ви­вчення і аналіз виконання законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України; систематичне навчання шляхом самоосвіти; періодичне навчання і підвищення квалі­фікації у відповідних навчальних закладах; участь у роботі семінарів, нарад, конференцій з проблем та питань діяльності державних органів і структурних підрозділів; стажування терміном до двох місяців у державному органі, до кадрового резерву якого зараховано працівника; виконання обов'язків державного службовця, на посаду якого зараховано праців­ника до кадрового резерву; залучення до розгляду відповід­них питань, проведення перевірок, службових розслідувань; участь у підготовці проектів актів законодавства, інших нор­мативних документів.

На кожну посаду державного службовця кадровий резерв формується у кількості з такого розрахунку: на посаду керів­ника — не менше двох осіб, на посади спеціалістів — скла­даються списки осіб, зарахованих до кадрового резерву, з ура­хуванням фактичної потреби. Якщо посада, до кадрового резер­ву, на яку зараховано працівника, стає вакантною, то він має переважне право на її заміщення при проведенні конкурсу. Дане «переважне право» проявляється в тому, що у разі наб­рання двома претендентами однакової кількості голосів, пере­вага надається особі з кадрового резерву. При цьому слід мати на увазі, що просування по службі державного службовця, зарахованого до кадрового резерву, або такого, що пройшов стажування або навчання в Українській Академії державного управління при Президентові України, може здійснюватися за рішенням керівника відповідного державного органу поза кон­курсом.

Перебування працівника у кадровому резерві може припини­тися з його власної ініціативи або за вмотивованою пропозицією керівника відповідного державного органу. Виключення із спис­ків кадрового резерву, як і зарахування до нього, оформляється наказом або розпорядженням керівника.