Еволюція міжнародної валютної системи
Міжнародна валютна система склалася в основному до середини ХІХ ст. Її характер і стабільність залежить від рівня розвитку і структури світового господарства та інтересів провідних країн. Міжнародна валютна система у своєму розвитку пройшла три етапи: - золотий стандарт; - золото-доларовий стандарт; - паперово-валютний стандарт. Система золотого стандарту сформувалась на початку ХІХ ст. і функціонувала до 20-30 рр. ХХ ст. Основними рисами цієї системи були: - наявність фінансових валютних курсів; - функціонування золота, як світових грошей; - встановлення певного золотого вмісту національних валют; - підтримка країнами жорсткого співвідношення між своїми запасами золота і кількістю грошей в обігу; - вільний експорт та імпорт золота. За часів існування золотого стандарту обмін валют був досить простим. Обмінний валютний курс національних грошей розраховувався на основі співвідношення їхнього золотого вмісту, що встановлювався державою. Наприклад, якщо США прирівнювали вартість долара до 25 грамів золота, а Великобританія – вартість фунта стерлінгів до 50 грамів золота, то це означало, що один фунт коштував 2 долара. Система золотого стандарту мала свої переваги і недоліки. До переваг можна віднести наступні: - стабільні валютні курси сприяли зниженню невизначеності та ризику в міждержавних відносинах, що стимулювало міжнародну торгівлю; - дана система без втручання держави долала дефіцити платіжних балансів за рахунок міграції золота. До недоліків системи золотого стандарту належить те, що: - окремі країни позбавлялися можливості проведення незалежної державної політики. Якщо країна збільшувала паперову емісію грошей, «тобто відбувалося знецінення грошей», то відбувався відплив золота за кордон і зменшення золотих запасів; - золотий стандарт може існувати до тих пір, поки один з учасників не вичерпає свої золоті запаси. До початку Другої світової війни практично всі країни заходу припинили обмін паперових грошей на золото. У 1944 році у м. Бреттон-Вудсі (США) відбулася Міжнародна валютно-фінансова конференція, де було ухвалено рішення про утворення Міжнародного валютного фонду. Відповідно до статуту МВФ біло визначено основні принципи нової валютної системи, яка дістала назву Бреттон-Вудської. Світова економіка переходить до системи золото-доларового стандарту. Головні принципи її функціонування були такими: - валюти держав-членів МВФ прикріплювалися до долара, який вважався повноправним представником благородного металу; - долар прирівнювався до золота за визначеним паритетом, відповідно до ринкової ціни золота. Курси валют фіксувалися стосовно долара і не могли відхилятися більше, ніж на 1% в обидві сторони без відповідної згоди МВФ; - якщо країна не утримувала свій валютний курс або мала дефіцит торговельного балансу, угодою дозволялося здійснювати девальвацію (зниження курсу валюти) або ревальвацію (встановлення вищого курсу), але не більше, як на 10%; - купівлю-продаж здійснювали тільки центральні банки за фіксованою ціною (35 дол. за унцію). Долар прирівнювався до золота також фіксовано – один долар дорівнював 0,888 грамів золота. Однак, існування золото-доларової системи призвело до деяких недоліків, а саме: - зменшився золотий резерв США; - нагромадилися значні доларові запаси у інших країнах світу; - виник дефіцит платіжного балансу США. У 1971 році адміністрація Президента США Р.Ніксона заборонила обмін долара на золото і золото-доларова система припинила своє існування. Сучасна Ямайська валютна система почала діяти в 70-х роках ХХ ст. Її основи були визначені в 1976 році в м. Кінгстоні на Ямайці і полягають в наступному: - відмова від твердих паритетів і перехід до плаваючих валютних курсів. Ці курси досить гнучкі і відображають внутрішній стан економіки окремих країн; - повна демонетизація (обмін валюти на золото) у сфері валютних відносин. Золото стає звичайним товаром, ціна його на світовому ринку визначається під впливом попиту і пропозиції; - нова система заснована на кількох ключових валютах (долар США, Фунт стерлінгів, ієна, євро).
|
