Частина 2 (Особлива частина)з навчальної дисципліни ФІНАНСОВЕ ПРАВО
Галузь знань 0304 ПРАВО Напрям підготовки (спеціальність) 8.03040101 ПРАВОЗНАВСТВО Спеціалізація ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВА Освітньо-кваліфікаційний рівень СПЕЦІАЛІСТ Форма навчання ДЕННА, ЗАОЧНА
м. Харків 2011р.
Методичні матеріали для підготовки до семінарських занять з дисципліни «Фінансове право» частина 2 (Особлива частина) / Укладачі: професор кафедри правових основ підприємницької діяльності навчально-наукового інституту права економіки та соціології ХНУВС О.П. Гетманець, викладач кафедри правових основ підприємницької діяльності О.О. Пономарчук. – Харків: Харківський національний університет внутрішніх справ, 2008. – __ с. Рецензенти: Каминская Т.М. доктор економічних наук, доцент, професор, завідуючий кафедри економічної теорії та культурології Харківського національного медичного університету; Погрібний І.М., кандидат юридичних наук, доцент, начальник кафедри теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ, полковник міліції.
© Гетманець О.П., Пономарчук О.О., 2008 © Харківський національний університет внутрішніх справ, 2008 Загальні методичні вказівки Семінарські заняття з дисципліни „Фінансове право” спрямовані на поглиблення знань теоретичного матеріалу, викладеного на лекційних заняттях, а також на отримання та розвиток вмінь та навичок слухачів щодо: 1. аналізу нормативно-правових актів, що регулюють фінансову діяльність держави, визначення їх юридичної сили та пріоритетності в урегулюванні конкретних фінансових відносин; 2. аналізу актів ревізій, перевірок фінансового-господарської діяльності суб’єктів господарювання, визначення їх відповідності вимогам закону, оцінки їх доказової сили при розслідуванні злочинів у сфері господарської діяльності; 3. виявлення ознак фінансового правопорушення, визначення виду юридичної відповідальності за його вчинення. Для успішного опанування матеріалу, що виноситься на семінарське заняття, передусім слід уважно прочитати методичні вказівки по відповідній темі та засвоїти теоретичний матеріал, що викладений в лекційному курсі та навчальних посібниках. При підготовці обов’язково необхідно ознайомитись з рекомендованими нормативно-правовими актами. Слід враховувати, що навчальні матеріали не можуть детально відобразити чинну систему нормативних актів, яка перебуває в постійному розвитку. Електронні варіанти основних нормативно-правових актів, що підлягають опрацюванню зібрані у Інформаційному пакеті з дисципліни «Фінансове право», що доступні до ознайомлення на кафедрі. Тому важливою складовою підготовки до занять є відстеження розвитку та оновлення фінансового законодавства. Підготовку до відповіді на те чи інше теоретичне питання слід починати з вивчення матеріалу, що міститься у конспектах лекційних занять. Це надасть можливість з’ясувати структуру та зміст відповіді, а також з’ясувати її взаємозв’язок з іншими частинами курсу. При підготовці слід також звертатись до літератури, перелік якої вказано окремим розділом. Слід звернути увагу, що при складанні методичних вказівок для підготовки до окремих занять категорії, визначення яких доцільно знати напам’ять виділено курсивом. Нормативно-правові акти, які підлягають обов’язковому ознайомленню, виділено підкреслюванням. Додаткові питання підлягають самостійному опрацюванню з використанням рекомендованої літератури та нормативно-правових актів. Модуль ІІ. Особлива частина Семінарське заняття № 1. На семінарі розглядаються питання, викладені на лекціях за темами: Тема 1. Бюджетна система України. Перелік питань, що підлягають обов’язковому розгляду на семінарському занятті визначений згідно з тематичним планом. 2.3.1. Поняття бюджету та його значення для функціонування держави та органів місцевого самоврядування. 2.3.2. Бюджетна система України. Склад та принципи бюджетної системи. 2.3.3. Поняття бюджетної класифікації.
Методичні рекомендації щодо вивчення навчальних питань за темою: 2.3. Бюджетне право та бюджетний устрій
2.3.1 Поняття бюджету та його значення для функціонування держави та органів місцевого самоврядування Для вивчення теми важливо з'ясувати зміст інституту «бюджет». Як відомо бюджет як економічна категорія - є сукупністю економічних (грошових) відносин, що виникають з приводу розподілу і перерозподілу національного доходу з метою утворення і використання централізованого фонду коштів. За матеріальним змістом бюджет виступає централізованим фондом коштів держави в цілому або органу місцевого самоврядування (для певної території), який формується і використовується на тому чи тому рівні для забезпечення виконання ними своїх завдань. Як правова категорія бюджет - це затверджений законом чи нормативно-правовим актом Верховної Ради АР Крим, відповідної ради розпис доходів і видатків на певний термін з метою забезпечення виконання завдань і функцій органів державної влади чи місцевого самоврядування. Для вивчення наступних питань теми рекомендується уважно опрацювати зміст Бюджетного кодексу України, на основі змісту норм якого необхідно розкрити поняття бюджетного періоду як терміну дії затвердженого бюджету і назвати особливі обставини, за яких Державний бюджет України може бути прийнято на інший бюджетний період: а) введення воєнного стану; б) оголошення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях; в) оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної ситуації, необхідність усунення природних чи техногенних катастроф. 2.3.2. Бюджетна система України. При вивченні питання потрібно зрозуміти, що бюджети, які діють на території України відповідають адміністративно-територіальному поділу країни та встановлюються згідно повноважень учасників бюджетної діяльності. Існуючи в Україні бюджети разом складають бюджетну систему України. Бюджетна система – це види бюджетів, які розробляються та встановлюються в державі, та складають структуру, відповідно до встановлених законом принципів. Визначення структури бюджетної системи України дається в ст.5 БК України Аналіз наукової літератури з питань бюджетної системи та принципів її побудови свідчить о різних думках з приводу цього питання. Довгий час поняття “бюджетної системи” розглядалось разом з поняттям “бюджетний устрій”. Визначення цих категорій, принципів їх побудови були питаннями дискусій між науковцями. Прийняття БК внесло зміни в теорію розробки понять “бюджетна система” та “бюджетний устрій”. В цьому документі поняття “бюджетного устрою” відсутнє. В процесі обговорення БК ці поняття розглядалися як тотожні. В минулому, на практиці бюджетний устрій цілком залежав від форми державного управління та адміністративно-територіального поділу країни, тобто реалізувався згідно державного правового регулювання бюджетної системи з “верху” до “низу”. Така побудова бюджетної системи ставила діяльність учасників бюджетного процесу в залежність від центральних органів влади і обмежувала їх права на формування і використання власних коштів. Кожна держава має свою бюджетну систему і встановлює свої принципи її побудови з тим щоб кожна ланка бюджетної системи: державний або місцевий бюджети отримали права на закріплення джерел власних доходів та їх використання відповідно до своїх потреб. Тому низка бюджетів, які складають структуру бюджетної системи має правову форму і затверджується відповідними органами. Україна унітарна держава, згідно ст.7 Конституції, і в зв’язку з цим бюджетна система складається з двох рівнів: державного бюджету та місцевих бюджетів. У державах з федеративною формою устрою існує триривнева бюджетна система, як наприклад у Російський Федерації. Конституція України встановлює, що місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів, а також звіт про виконання відповідних бюджетів та програм (ст.119). До ведення Автономної Республіки Крим належить розроблення, затвердження та виконання бюджету Автономної Республіки Крим на основі єдиної податкової і бюджетної політики України (ст.138). Зі ст. 142 Конституції випливає, що сільські, селищні і міські ради здійснюють місцеве самоврядування на власній матеріальної і фінансової базі, в тому числі і на підставі доходів місцевих бюджетів. Таким чином, бюджетна система - це організована державою сукупність видів бюджетів існуючих в Україні а бюджетний устрій - це організація і принципи побудови структури бюджетної системи та міжбюджетних відносин тобто взаємозв’язків між окремими ланками. Принципи бюджетного устрою залежать від форма державного управління та адміністративно-територіального поділу, які встановлюються Конституцією. Це принципи формування бюджетної системи та реалізації повноважень суб’єктів бюджетної діяльності. Необхідність визначення принципів будь-якого суспільного явища пов’язано з встановленням основних елементів даного явища, які складають фундамент його будови. Бюджетний кодекс України (ст.7) визначає принципи на яких будується сучасна бюджетна система. До них належать принципи: єдності; збалансованості; самостійності; повноти; обгрунтованості; ефективності; субсідарності; адресності та цільового використання бюджетних коштів; справедливості і неупередженості; публічності і прозорості; відповідальності учасників бюджетного процесу. 2.3.3. Поняття бюджетної класифікації. Готуючись та відповідаючи на це питання, необхідно дати визначення бюджетної класифікації України як єдиного систематизованого згрупування доходів, видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних норм. Необхідно визначити в якому порядку та ким затверджується бюджетна класифікація. У відповіді необхідно розкрити організаційне та правове значення бюджетної класифікації, оскільки: а) застосування бюджетної класифікації сприяє чіткішій організації роботи зі складання і виконання бюджету, здійснення контролю за виконанням дохідної частини бюджету за кожним джерелом і витрачанням державних коштів за призначенням; б) у межах бюджетної класифікації здійснюється компетенція законодавчих і виконавчих органів усіх рівнів у галузі бюджетного планування та виконання бюджету. Підготовка передбачає вивчення структури бюджетної класифікації, яка складається з чотирьох розділів: 1) класифікація доходів бюджету; 2) класифікація видатків та кредитування бюджету; 3) класифікація фінансування бюджету; 4) класифікація боргу. Розглядаючи питання про класифікацію доходів бюджету за бюджетною класифікацією, слід пам'ятати, що вони класифікуються за такими розділами: податкові надходження; неподаткові надходження; доходи від операцій з капіталом; трансферти. Особливу увагу рекомендується звернути на зміст податкових і неподаткових надходжень. До податкових надходжень відносять передбачені податковими законами України загальнодержавні та місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, а до неподаткових - доходи від власності й підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, надходження від штрафів і фінансових санкцій тощо. Крім того, слід з'ясувати, що трансферти - це кошти, одержані від Інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. Бюджетна класифікація видатків та кредитування бюджету (ст..10 БКУ) застосовується для здійснення контролю за фінансовою діяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших розпорядників бюджетних коштів, проведення необхідного аналізу за організаційними, функціональними й економічними категоріями видатків, забезпечення загальнодержавної та міжнародної порівнянності бюджетних показників. Видатки бюджету згідно з бюджетною класифікацією, розробленою й затвердженою Мінфіном України, класифікуються за такими ознаками: 1. бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету) - за програмно-цільовим методом формування бюджету. 2. ознакою головного розпорядника бюджетних коштів — відомча класифікація видатків; 3. функціями, з виконанням яких пов’язані видатки — функціональна класифікація видатків; 4. економічною характеристикою операцій, під час проведення яких здійснюються ці видатки, — економічна класифікація видатків. Функціональна класифікація видатків має два рівні деталізації: розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування; підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрямки спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування. Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів. Важливою особливістю бюджетної класифікації є розмежування видатків за економічними ознаками: видатки зведено в єдині економічні категорії, що відбивають поділ коштів на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення. Економічна класифікація видатків забезпечує ведення аналітичний облік касових і фактичних видатків відповідно до бюджетних актів та кошторису установи. Класифікація фінансування бюджету визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті перевищення доходів бюджету над його видатками(профіциту бюджету). 1) типом кредитора (за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань); 2) типом боргового зобов'язання (за засобами, що використовуються для фінансування бюджету). Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади міста. Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання. Питання
1. Розкрийте поняття бюджету, його соціально-економічне й політичне значення. 2. Які складові частини бюджету Ви можете назвати? 3. Охарактеризуйте принципи побудови бюджетної системи України 4. Визначить особливості закону про Державний бюджет України. 5. Якими нормативними актами приймаються місцеві бюджети? 6. Навіщо в державі розробляється зведений бюджет? 7. Для чого потрібна бюджетна класифікація?
Семінарське заняття № 2. На семінарі розглядаються питання, викладені на лекціях за темою: Тема 2. Бюджетне право та бюджетні правовідносини.
1. Предмет та метод бюджетного права. 2. Бюджетно-правові норми та бюджетні правовідносини. 3. Склад бюджетного законодавства. 4. Суб’єкти бюджетних правовідносин. Бюджетні повноваження.
1. Предмет та метод бюджетного права. Готуючись до заняття необхідно розглянути поняття «Бюджетне право України», яке являє собою одну з головних підгалузей фінансового права і об'єднує сукупність фінансово-правових норм, що регулюють відносини в галузі бюджетної діяльності. Передусім слід розкрити предмет бюджетного права як сукупність внутрішньодержавних відносин, які виникають у зв'язку з утворенням, розподілом і використанням коштів державного і місцевого бюджетів. Фінансово-правові відносини вміщують в себе бюджетні відносини, але крім них вони також складаються з відносин по формуванню державних доходів, державних видатків, кредитних, страхових, банківських та інших відносин необхідних для вирішення задач держави. Здійснення бюджетної діяльності держави, її місцевих органів влади потребує правового забезпечення, визначення прав, обов’язків, відповідальності усіх зацікавлених суб’єктів. В цьому призначення бюджетного права, яке пов’язане з фінансовим правом тим, що природа цих відносин єдина. По-перше, тому що по своїй суті за змістом це матеріальні, грошові відносини. По-друге, тому що ці суспільні відносини реалізуються у правовій, встановленій законом формі і головний суб’ект цих відносин держава. Бюджетне право як інститут фінансового права використовує притаманний цій галузі, поряд з іншими методами фінансово-правового регулювання – імперативний метод. Він передбачає владний вплив на учасників суспільних відносин без права вибору. На перший погляд, по методу правового регулювання немає різниці між бюджетним та фінансовим правом. Дійсно, діяльність більшості фінансово-кредитних установ держави націлена на здійснення бюджетних операцій. Фінансова діяльність притаманна також органам державної влади. Тобто, бюджетна діяльність обов’язкова для органів державної влади, фінансових органів, органів місцевого самоврядування і вона регулюється методом владних приписів. Адміністративне право теж використовує цей метод, але не тільки в сфері фінансової, або бюджетної діяльності. Специфіка методу владних приписів у бюджетному праві проявляється в самому змісті конкретних дій державних органів, але в державі не існує самих цих тільки бюджетних органів, або органів виключно для здійснення бюджетних операцій. Державні органи влади, місцеві державні адміністрації, або органи місцевого самоврядування, державні фінансові в обов’язковому порядку виконують свої бюджетні функції, вони не мають права вибору. Об’єктом їх діяльності є бюджетні кошти, їх формування, розподіл та використання. Бюджети встановлюють розмір державних коштів необхідних для утримання міністерств, відомств, установ, місцевих органів влади. В силу встановленої законом компетенції усі державні органи виконують свої функції у бюджетному процесі. Наприклад, місцева влада має можливість встановлювати джерела та обсяги доходів своїх бюджетів, вирішувати які виплати першочергові, але відповідно до закону. 2. Бюджетно-правові норми та бюджетні правовідносини. Готуючись до заняття необхідно розглянути систему бюджетно-правових відносин, яку складають відносини, що виникають, змінюються або припиняються при: а) встановлення бюджетної системи і бюджетного устрою України; б) розподілу фондів і видатків між окремими видами бюджетів; в) складання, розгляду, затвердження виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також здійснення контролю за виконанням бюджетів. Необхідно пам'ятати, що бюджетно-правові норми поділяються за такими критеріями: 1) за дією в часі: а) постійно діючі, б) строкові (періодичні); 2) за функціональним призначенням: а) матеріальні, б) процесуальні. Зміст бюджетного права складають бюджетно-правові норми, які по суті фінансові. Норми бюджетного права – це встановлені та захищені державою правила, зразки поведінки, які визначають права та обов’язки суб’єктів в бюджетній діяльності. Існують окремі відзнаки бюджетно-правових норм і східні риси з нормами фінансового права по предмету та методу правового регулювання. Східні риси бюджетно-правових та фінансово-правових норм це риси, які притаманні правовим нормам взагалі: обов’язковість, формальна визначеність, установа та охорона компетентними органами держави. Особливості бюджетно-правових норм визначаються: а) в предметі регулювання; б) в характері встановлених в них розпоряджень; в) в відповідальності за порушення встановлених в них правил; г) в засобах захисту прав учасників бюджетних правовідносин. Зміст бюджетно-правових норм обумовлює їх імперативний характер. Як і фінансові норми вони встановлюють вимоги до учасників бюджетних відносин, які точно визначають їх права та обов’язки. Імператив виступає в формі категоричного припису, що виключає зміну умов дії норми за волевиявленнями суб’єктів відносин. Імперативний характер бюджетної норми вміщує державне веління і це не потребує згоди інших суб’єктів, більш того ставить їх поведінку в залежність від інтересів головного суб’єкта. Таке положення суб’єктів необхідно для реалізації державних задач, але обов’язково вони повинні вирішувати проблеми громадян, підприємств, установ у цілому та і особисто. Імперативність бюджетної норми приписує суб’єктам бюджетних відносин підкорятися велінням держави, і більш того, без права самостійності.
|
