Методичні рекомендації. В підприємствах, що мають високий рівень дебіторської заборгованості, не оплаченої в строк, проводять рефінансування заборгованості шляхом здійснення ряду
В підприємствах, що мають високий рівень дебіторської заборгованості, не оплаченої в строк, проводять рефінансування заборгованості шляхом здійснення ряду процедур по її примусовому стягненню або з позовом в суд. Позов до суду направляється тільки за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спорів. У претензії зазначаються: реквізити заявника претензії та підприємств, на адресу яких направляється претензія; дата та номер претензії; обставини, докази претензії; вимоги заявника; сума претензії; перелік документів, що додаються до претензії. Після одержання претензії контрагентом можуть бути чотири варіанти дії: · одержувач претензії не дав відповіді; · заявник одержав відповідь де повністю або частково претензію відхилено; · претензія признана повністю або частково але не повідомляється про перерахування визнаної суми; · претензію визнано і заборгованість погашено. В перших двох діях заявник змушений звертатися в суд із заявою про стягнення заборгованості. Якщо претензія признана, але кошти кредитору не поступили, заявник претензії через 20 днів від одержання відповіді має право звернутися до банку з розпорядженням про списання визнаної боржником суми. Якщо відсутні кошти в боржника, кредитор після закінчення місячного строку звертається в суд. Якщо претензію залишено без відповіді чи відхилено повністю або частково, заявник звертається з позовом для врегулювання спорів в судовому порядку. Суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, чиї права та інтереси порушено, а також державних та інших органів, що звернулися до суду згідно прийнятого законодавства України. Позов забезпечується: наданням аркушу на майно; забороною відповідачеві вчинити певні дії; забороною іншим особам вчинити дії, що стосуються предмету спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Спір вирішується судом протягом двох місяців. Суд приймає рішення: задовольнити позов або відмовити в позові повністю або частково. Якщо кредитор протягом місяця не отримав заборгованість, Законодавство про банкрутство має виконувати три основні функції: запобігати неефективному використанню активів підприємства; реабілітувати підприємства, тобто провести реструктуризацію, санацію; сприяти повному задоволенню претензій кредиторів. Головне у проведенні справи про банкрутство підприємства – якомога повніше задоволення вимоги кредиторів, які пред’явлені до боржника. Суд може застосовувати до боржника такі типи процедур: ліквідаційні; реорганізаційні; санаційні. Банкрутство підприємства – це визнана судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через застосування ліквідаційної процедури. Справа про банкрутство порушується якщо виявлено: неплатоспроможність підприємства або загрозу неплатоспроможності; в разі перевищення заборгованості на його поточних активах. Послідовність проведення справи про банкрутство розкривається через такі дії: подання заяви про порушення справи про банкрутство боржника; ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство; підготовче засідання суду; попереднє засідання суду; проведення зборів кредиторів; утворення комітету кредиторів; звернення до суду з клопотанням (про відкриття процедури санації, укладання мирової угоди, визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури); підсумкове засідання суду, де вирішуються такі питання: приймається: ухвала про проведення санації боржника; ухвала про укладання мирової угоди; постанова про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Суд може прийняти рішення про ліквідацію підприємства в разі: · визнання недійсними установчих документів; · здійснення ним діяльності, що суперечить установчим документам і законодавству; · несвоєчасного повідомлення підприємством про зміну його назви, організаційно-правові форми власності та місце знаходження; · неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно із законодавством; · визнання підприємства банкрутом. Ліквідація підприємства здійснюється згідно визначених судом етапів. Вітчизняне законодавство про банкрутство сприяє реабілітації підприємств, що мають певні резерви для успішної фінансово-господарської діяльності в майбутньому. Згідно законодавства ухвалу про здійснення санації боржника приймає суд за клопотанням кредиторів. Таке рішення може бути, якщо є: визнана санаційна спроможність боржника (санаційна концепція); реальна можливість виконати план санації, відновити платоспроможність підприємства-боржника та його успішну виробничо-господарську діяльність; наявність санатора, який має достатньо фінансових ресурсів для здійснення санаційних заходів. Суд, ухвалюючи рішення про санацію, призначає керуючого санацією, який здійснює план санації підприємства-боржника. План санації має бути підтриманий більш як половиною кредиторів. В ході порушення справи про банкрутство може бути прийнята мирова угода – процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами щодо пролонгації строків сплати належних кредиторам платежів або щодо зменшення суми боргів. Мирова угода може бути укладена на будь-якому етапі провадження справи про банкрутство. Нерідко підприємства, які фактично є фінансово неспроможними, приховують це. Приховане банкрутство: навмисне приховання факту стійкої фінансової неспроможності через подання недостовірних даних, якщо це завдало матеріальних збитків кредиторам, карається строком до двох років або штрафними санкціями до 300 мінімальних розмірів зарплати з позбавленням права здійснювати певну діяльність протягом п’яти років. Умисне банкрутство – це свідоме доведення суб’єкта підприємницької діяльності до стійкої фінансової неплатоспроможності, яка виникає внаслідок того, що власник або посадова особа підприємства з корисливих міркувань вдається до протиправних дій або не виконує чи неналежно виконує свої службові обов’язки, завдаючи істотної шкоди державним або громадським інтересам чи законним правам власників і кредиторів. При здійсненні реструктуризації, фінансової санації значний інтерес становлять податкові аспекти банкрутства й ліквідації юридичних осіб. Ці питання розглядаються: для кредиторів підприємства-банкрута, для підприємства, яке ліквідується, для власників корпоративних прав підприємства, яке ліквідується. Контрольні питання 1. Умови і порядок оголошення підприємства банкрутом. 2. Ліквідація підприємства. 3. Мирова угода. Завдання для вивчення теми 1. Визначте мотиви ліквідації підприємства. 2. Визначте правову основу банкрутства і ліквідації підприємства.
|
