Методичні рекомендації. Головним критерієм прийняття рішення щодо санації чи ліквідації підприємства є його санаційна спроможність.
Головним критерієм прийняття рішення щодо санації чи ліквідації підприємства є його санаційна спроможність. Санаційна спроможність — це наявність у підприємства, що перебуває у фінансовій кризі, фінансових, організаційно-технічних та правових можливостей, які визначають його здатність до успішного проведення фінансової санації. Санаційно спроможним підприємство буде тоді, коли продисконтована очікувана вартість майбутніх активів (за умови успішної санації) перевищуватиме вартість його ліквідаційної маси перед проведенням санації. Санаційно спроможним підприємство буде у випадку, якщо воно підтримуватиме фінансову рівновагу в довгостроковому періоді, тобто, якщо є достатні передумови для відновлення та збереження стабільної платоспроможності, щоб кредитори не мали підстав звернутися із заявою до господарського суду про порушення справи про банкрутство. За допомогою санаційного аудиту вирішуються такі завдання: аналізується фінансово-господарська діяльність, визначаються причини фінансової кризи, її глибина та можливості подолання; виконується порівняльний аналіз сильних та слабких сторін підприємства; здійснюється економіко-правова експертиза наявної у нього санаційної концепції, оцінюються ризики, пов’язані з реалізацією санаційної концепції. Після рішення перелічених завдань робиться висновок про доцільність санації чи ліквідації суб’єкта господарювання. Встановлюється загроза неплатоспроможності (існує загроза чи відсутня); проводиться оцінка санаційної спроможності (приймається рішення щодо проведення фінансової санації чи визнання його неплатоспроможним). Здійснюється фінансова санація в санаційно спроможних підприємствах, а в збанкрутілих зростає заборгованість, що веде до судової процедури. Виходячи із санаційної спроможності визначається стратегія та складається план подальшої діяльності підприємства. Стратегію діяльності підприємства слід розглядати в плані визначення основних його довгострокових цілей та завдань, визначення конкретних дій (формування достатньої кількості ресурсів) потрібних для досягнення поставлених цілей. Процес санації підприємства відображає суть вирішення конфлікту між підприємством та навколишнім середовищем. При розгляді визначеного конфлікту слід розрізняти чотири види стратегії санації: - наступальна стратегія; - стратегія делегування повноважень; - стратегія компромісу та консенсусу; - захисна стратегія. Наступальна стратегія передбачає активні дії – модернізацію обладнання, впровадження прогресивних технологій, ефективного маркетингу, підвищення цін, пошук нових ринків збуту продукції, впровадження стратегічного контролінгу. Стратегія делегування повноважень – делегування проблем підприємства третім особам: власникам, кредиторам, державі. Це дає можливість отримати додаткові фінансові ресурси шляхом збільшення статутного фонду, отримання державних гарантій, протекціонізму, прийняття участі кредиторів в санації підприємства. Стратегія компромісів та консенсусів базується на двох принципах: стратегії компромісу та стратегії консенсусу. При компромісі виникає альянс між кількома учасниками ринку з метою блокування дії сильного конкурента. Стратегія консенсусу пов’язана із злиттям двох підприємств в один з метою використання більш високої дії синергізму при піднесенні сильних і гальмування слабких сторін партнерів. Захисна стратегія (втеча) передбачає різке зростання витрат, закриття, розпродаж окремих підрозділів підприємства, консервацію та розпродаж обладнання, звільнення персоналу, звуження ринку, зниження цін, скорочення обсягів реалізації. Використовуючи бюджетування як інструмент оперативного контролю (традиційне бюджетування), контроль за розвитком підприємства, внутрішній аудит та консалтинг, враховуючи дані системи показників раннього попередження та реагування, прогнозування банкрутства і основні методи контролінгу (анкетування, факторний аналіз відхилень, бенчмаркінг, портфельний аналіз, АВС-аналіз) розробити план санації досліджуваного підприємства. При складанні санації можуть бути використані слідуючі структурно-логічні схеми № 1, № 2.
Рис. 1. Структурно-логічна схема плану санації
Рис. 2. Структура основної частини плану санації Складений план санації має бути обґрунтований з точки зору прибутковості, ефективності санації
(8)
|