Особливості обліку господарських операцій банку у за принципом нарахування

 

Принцип нарахування є засадним принципом міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та підготовки фінансової звітності суб'єктами господарювання. Принцип нарахування визначає відповідний метод, що базується на таких правилах:

1) доходи фіксуються в той період, коли їх було зароблено;

2) витрати фіксуються в той період, коли вони були понесені;

3) час, коли грошові кошти було фактично отримано (дохід) або сплачено (витрати), до уваги не береться.

Принцип нарахування впливає на фінансову звітність, а саме:

• операції та події фіксуються в міру того, як вони проводяться або відбуваються;

• право на отримання грошових коштів або інших фінансових ресурсів фіксується як актив у балансовому звіті;

• зобов'язання зі сплати грошових коштів або надання послуг фіксується як зобов'язання в балансовому звіті;

• доходи та витрати фіксуються у звіті про фінансові результати за відповідний період.

Найважливіша перевага обліку за принципом нарахування - це приведення у взаємну відповідність доходів і витрат, завдяки чому фінансова звітність відбиває реальні результати фінансово господарської діяльності банківської установи.

За принципом нарахування вирівнюються витрати і доходи. Наприклад, проценти на депозити юридичних і фізичних осіб сплачуються, як правило, один раз на квартал, а нараховуються й відображаються на відповідних рахунках фактичних витрат щомісяця.

Тому можна виділити такі види операцій:

1. Витрати понесені, але не сплачені

2. Витрати сплачені, але не понесені

3. Доходи зароблені, але не отримані

4. Доходи отримані, але не зароблені.

 

4. План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків

План рахунків фінансових банківських установ - це систематизований перелік рахунків фінансового обліку, використовуваний для реєстрації господарських операцій. План рахунків, розроблений відповідно до міжнародних принципів стандартів бухгалтерського обліку, є обов'язковим для використання всіма банківськими установами України.

Інформація, що відображається на рахунках бухгалтерського обліку, має бути докладною та зрозумілою для користувачів — Керівництва банку, міжнародних фінансових організацій, контро­люючих органів.

План рахунків поділяється на чотири категорії та дев'ять класів

Перша категорія — балансові рахунки, які об'єднано в п'ять класів:

Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції.

Клас 2. Операції з клієнтами.

Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи й зобов'язання.

Клас 4. Фінансові та капітальні інвестиції.

Клас 5. Капітал банку.

Друга категорія — рахунки доходів та витрат.

Клас 6. Доходи.

Клас 7. Витрати.

Третя категорія — рахунки управлінського обліку.

Клас 8. Управлінський облік.

Четверта категорія — позабалансові рахунки.

Клас 9. Позабалансові рахунки.

Особливості цього плану рахунків такі:

- мультивалютність (операції в іноземній валюті відображаються на тих самих рахунках, що й операції в гривнях, згідно з їхнім економічним змістом, що забезпечується технічними рахунками: рахунок валютних позицій та рахунок еквівалента валютних позицій);

- визнання наявності управлінського обліку (нормативними документами НБУ він не регламентується, і банки мають самостійно визначати відповідну методику такого обліку в класі 8 плану рахунків);

- подвійний запис на позабалансових рахунках, що забезпечується спеціальними контррахунками.

Кожний клас рахунків розподілений на:

рахунки порядку II, вони мають двоцифрову нумерацію і означають розділ;

рахунки порядку III, що створюють групу і мають трицифрову нумерацію;

рахунки порядку IV відповідно чотирицифрові, що є номером балансового рахунка.

Отже, синтетичний облік здійснюється на рівні балансових рахунків порядків II, III і IV, а План рахунків на рівні двох знаків синтетичних рахунків дублює балансовий звіт банку за статтями активу і пасиву.

Балансові рахунки, котрі є рахунками синтетичного обліку, забезпечують формування інформації про операції, що їх виконує банк, та її відображення у фінансовій звітності. Усі балансові рахунки класифікуються: за видами контрагентів; характером операцій; рівнем зниження ліквідності.

 

Розглянемо структуру класів плану рахунків.

Перший клас визначає стосунки між Національним банком України та іншими банками, а також стосунки цих банків між собою. На рахунках класу 1 відображаються операції з готівкою, банківськими металами, кредитами, депозитами та цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України.

На рахунках класу 2 обліковуються операції, що проводяться банками з клієнтами. Рахунки цього класу використовуються для обліку розрахунків з клієнтами (крім банків) — суб'єктами господарської діяльності, органами загального державного управління та фізичними особами. До суб'єктів господарської діяльності належать усі юридичні особи, у тому числі неприбуткові установи й організації, а також підприємці, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи. Значну кількість рахунків класу 2 призначено для обліку кредитів, депозитів.

На рахунках класу 3 обліковуються операції банків із цінним паперами, а також інші активи й зобов'язання. Облік цінних паперів ведеться за кожною їх складовою частиною окремо, а саме: номінал, дисконт або премія.

Рахунки класу 4 призначено для обліку довгострокових вкладень, основних засобів та нематеріальних активів. Насамперед це вкладення в асоційовані (410 група) і дочірні компанії (420 група).