Організація аналітичного обліку
Параметри аналітичного обліку деталізують інформацію про операції клієнтів банку та є неодмінною умовою накопичення даних для формування фінансової та статистичної звітності. Залежно від сфери застосування їх поділяють на параметри: контрагентів (клієнтів); документів; договорів; безпосередньо аналітичних рахунків, Питання організації аналітичного обліку викладено в нормативному документі Національного банку України «Порядок ведення аналітичного обліку установами банків України». Усі параметри аналітичного обліку класифіковані як обов'язкові та необов'язкові. Обов'язкові вводяться з урахуванням вимог НБУ щодо звітності. Крім того, вони є обов'язковою умовою занесення в комп'ютерну систему нового контрагента (клієнта) або нового аналітичного рахунка в момент його відкриття. Необов'язков і параметри визначаються банком самостійно і можуть використовуватись для ведення управлінського обліку й організації внутрішнього контролю та аналізу. Серед обов'язкових параметрів аналітичних рахунків визначають: загальні; спеціальні. Так, загальні застосовуються до всіх рахунків, а спеціальні — до окремих груп аналітичних рахунків залежно від економічного змісту операцій, що відображаються на цих рахунках. Довжина номера рахунка не є фіксованою. Максимальна довжина номера рахунка становить 14 цифр, мінімальна — 5 цифр. Формування номера аналітичного рахунка. Усі номери рахунків аналітичного обліку (крім рахунків бюджету) формуються за такою схемою: 1. АААА — номер балансового рахунка (4 знаки). 2. В — ключовий розряд (1 знак). 3. ЕЕЕ ЕЕЕ ЕЕЕ — інформація про аналітичний рахунок (до 9 знаків). Сегмент ЕЕЕ ЕЕЕ ЕЕЕ визначається банком самостійно. До складу цього сегмента може включатись код контрагента, порядковий номер рахунка, номер філії, код валюти тощо. У разі потреби банки можуть самостійно збільшувати кількість необхідних атрибутів поза номером рахунка. Дещо інакше проводиться нумерація рахунків доходів бюджету: АААА В ССС NNN ЕЕ 1. АААА —балансовий рахунок (4 знаки). 2. В — контрольний розряд (1 знак). 3. ССС — символ звітності банку (3 знаки). 4. NNN — код міністерства (3 знаки). 5. ЕЕ — додаткова характеристика рахунка (до 2 знаків). Параметри контрагентів (клієнтів) банку — це обов'язкові параметри, які деталізують інформацію про контрагентів. До параметрів контрагента належать: код контрагента, ідентифікаційний код, резидентність, код держави, ознака інсайдера, інституційний сектор економіки, форма власності, галузь економіки, вид економічної діяльності. Параметри документів, що є стандартизованими реквізитами документів, необхідні для проведення банками розрахункових або касових операцій. Національним банком України визначено чотири параметри документів. 1. Символ касових оборотів — визначає зміст касової операції за статтями приходу та статтями витрат. 2. Код контрагента — відповідає номеру контрагента у внутрішньому списку контрагентів. 3. Код операції— це параметр, який визначає зміст розрахункової операції за стандартною класифікацією платіжного балансу для банків. 4. Код країни-платника четвертий параметр документів. Його заповнюють для всіх розрахункових документів, які надходять до банку Параметри договорів та аналітичних рахунків деталізують інформацію щодо операцій, які здійснює банк. Залежно від організації роботи банк самостійно вирішує, які параметри слід відносити до параметрів рахунків, а які - до параметрів договорів. Якщо банк має сформовану картку контрагента за всіма переліченими обов'язковими параметрами, то номер аналітичного рахунка сформувати досить просто. Номер рахунку містить до 14 цифр і лише перші п'ять чітко регламентовано. Це номер балансового (позабалансового) рахунка і ключовий розряд або контрольний розряд у рахунках доходів бюджету. Інші знаки від 0 до 9 цифр формуються банком самостійно згідно з власними можливостями та потребами. Так, якщо йдеться про внутрішньобанківські рахунки, то банк, як правило, використовує порядковий номер, котрий надано рахунку за хронологією його відкриття та запису до книги відкритих рахунків.
|
