Цит. за: Огіснко І. Українська культура. — K., 1918. — С 159.

Українське православ'я та українське вище шкільництво зберігали свої зв'язки з Заходом, частими були виїзди на навчання за кордон. Особливо важливими для академії були наукові зв'язки Симеона То-дорського, який навчався у відомого гебраїста Генріха Міхаеліса в Галле і започаткував викладання староєврейської мови в Києві. Це була фактично не просто гебраїстика, а початок герменевтики — наукового аналізу тексту Біблії. Вивчення ста-роевреіїської не було популярним заняттям, на відміну від вивчення інших іноземних мов, із зрозумілих практичних причин — воно, так би мовити, не давало хліба, проте це був серйозний чинник поглиблення гуманітарної освіти й разом з тим — поліпшення українсько-еврейських стосунків.

Чисельний склад академії коливався в межах 1000 чоловік, у гірші часи (роки війни та епідемії холери 1710—1711 pp.) падав до 100 чоловік. Матеріальне становище студентів було дуже скрутне, заробляли переважно миркуванням, тобто співами кантів («Мир вам...» — один із відомих тоді кантів) попід вікнами, фактично жебракуванням, у часи вакацій — по всій Україні. Списки студентів складались весною, коли було найбільш сугужно і багато студентів розходилось на заробітки.

Взагалі та подоба порядку, який існував в університеті, характерна для тодішньої України. Навчання мало продовжуватися 12 років, але поступали протягом року, коли хто хотів, у деяких класах (наприклад, у риториці) залюбки сиділи по декілька років, та й слово «закінчувати» мало умовний сенс: йшли з академії так само довільно, як і до академії. Біль

шість залишала її після риторики або під час її — риторика давала пристойну загальну освіченість і навіть уміння розмовляти латиною. Богослов'я не любили навіть ті, хто збирався стати священиком. Характерний митрополичий указ 1761 р.: «Студентам Київської академії, що готуються стати священиками і особливо тим, що не мають тридцяти років, кінчати навчання богослов'ям, в противному випадку тим, що не закінчать богослов'я, багаті парафії надаватись не будуть». Священикам наказувалось «дочок своїх за невчених не видавать під загрозою втрати місць». Якщо спудей закінчив богослов'я, він мав право на тестя з парафією в 80— 100 дворів, якщо покинув після філософії — 60—80 дворів, риторики і нижче — менше 60 дворів".

Вся козацька старшина навчалася в академії, а, крім того, у XVIII ст. із старших класів академії набирали до інших навчальних закладів Росії, включаючи медичні, посилали за кордон на навчання та стажування, охоче брали на різні чиновницькі посади.

Г. Левицький. Теза Заборовському. Деталь. 1739 р.

' Див.: Хияшял зі.