Класифікація складносурядних речень

Залежно від сполучників виділяється: 1. з єднальними і(й), та, та й, ні... ні, як... так, за допомогою яких виражаються власне єднальні, єднально-перелічувальні, єднально-поширювальні (Весела душа моя, І світ мені милий, і таке в світі гарне все, таке красне), єднально-наслідкові (пан прогнав його, і тепер Ґудзь вештається). 2. з приєднувальними та й, ще й, також, причому, при тому, при цьому; 3. з пояснювально-приєднувальними тобто, себто, а саме, як-то; 4. з зіставно-протиставними а, але, та (але), проте, однак, зате, так та градаційними не тільки... а й, не лише... а й, не тільки... алей, не лише... але й;5. з розділовими або, чи, а чи, чи... чи, то... то, чи то... чи то, не то... не то.

Розділові знаки. Між простими реченнями (предикативними частинами), що входять до складносурядного, звичайно ставляться коми: Теп­ло було, й вишні цвіли рясно (Марко Вовчок).

Не ставиться кома між двома частинами складного речен­ня, з'єднаними одиничним сполучником (й), та, або, чи (= або), якщо:

а) обидві частини мають якесь спільне слово — член речення, внесення або видільні частки тільки, лише (таке слово завжди стоїть на початку всього речення): Зрідка пробіжить тут заєць або спишіться на кручі вовк (А. Шиян). Мабуть, батько ще дужче посивів і мати ще дужче зігнулася (А. Головко). Тільки коники сюрчать та перепел іноді підпадьомкає (В. Козаченко); щоправда, іноді буває важко визначити, чи таке слово стосується обох частин
або лише першої, як, скажімо, у реченнях На світанку Юрій Дзвонар ударив у великий дзвін(,) і скрізь у селі заворушилися люди (М. Стельмах). Біля ніг її плещешься море(,) і, мов питаючи в тривозі одна одну про щось найголовніше в світі, хвиля хвилю доганяє (О. Довженко);

б) це речення питальне, спонукальне або окличне: Хай наше слово не вмирає і наша правда хай живе! (М. Рильський). Надіє! Надіє!.. О хто тебе ніжно на грудях не грів і хто за тобою орлом не летів? (О. Олесь).

Тире ставиться між двома частинами складносурядного ре­чення, якщо друга частина виражає висновок, наслідок, рап­товість, несподіваність і вимовляється з помітним піднесен­ням тону: Дощ пройшов — і Київ зеленіє (М. Рильський).

Крапка з комою ставиться між двома частинами складно-сурядного речення, якщо в них є свої розділові знаки або ці частини далекі за змістом: Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила; і на полі жайворонок, соловейко в гаї землю, убрану весною, вранці ють (Т. Шевченко).

28. Поняття про складнопідрядне речення. Принципи класифікації складнопідрядних речень. Складнопідрядні речення нерозчленованої структури.

Складне речення, що складається з двох або більше предикативних одиниць, які поєднані в єдине семантичне і граматичне ціле підрядним зв'язком за допомогою сполучників підрядності чи сполучних слів та інших граматичних засобів. Предикативні частини складнопідрядних речень (СПР) синтаксично нерівноправні: одна з них підлягає, підпорядковується іншій.

Залежність підрядної частини від головної є поняттям синтаксичним. У семантичному відношенні обидві частини складнопідрядного речення бувають рівноцінні, однак нерідкі випадки, коли саме підрядна частина передає основний зміст усього складнопідрядного речення (Навіть чути, як пливе в далечінь невтомна земля).

СПР різні за будовою: 1. а) підрядна частина відноситься до окремого слова головної частини, пояснюючи його; б) до головної частини в цілому. 2. а) приєднуються до головних за допомогою сполучників; б) за допомогою сполучних слів. 3. а) місце підрядної частини стосовно головної відносно вільне; б) стійке, фіксоване.

Сполучники підрядності є зв’язками частин в одне ціле і водночас є співвиразниками найрізноманітніших відношень, що існують між цими частинами (означальні, причинові, часові тощо). Сполучні слова, виражені переважно відносними займенниками і прислівниками займенникового походження, які, пов'язуючи підрядну частину з головною, водночас є й членами речення підрядної частини. Співвідносні, або вказівні, слова, в ролі яких виступають вказівні займенники або прислівники займенникового походження (той, там, так.), які належать до складу головної частини, однак не виражають самого значення, а лише сигналізують про те, що воно буде виражене у наступній, підрядній частині (Я той, що греблі рвав).