Студопедия — Класифікація
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Класифікація






· Неповнозначні частини мови — лексично службові, несамостійні слова (прийменник, сполучник, частка, артикль).

· Вигуки здебільшого не зараховують до частин мови.

· Повнозначні частини мови — лексично самостійні, повнозначні слова (іменник, прикметник, дієслово, числівник, прислівник, займенник).

 

12. Іменник як частина мови. Лексико-граматичні розряди іменників. Категорія роду іменників. Іменники спільного і подвійного роду.Категорія числа. Категорія відмінка.

Іме́нник — сам. змінна частина мови, що має значення предметності, вираженої у формах роду, числа і відмінка, відповідає на питання хто?що?. Лексико-граматичні розряди ім.. Ім., що відповідають на запитання хто?, об'єднуються у семантичну групу назв істот. Решта ім.. відповідає на зап. що? і складає групу назв неістот.Ім.власні і загальні назви. Загальний ім енник - це назва, що є спільною для ряду однотипних істот, предметів, явищ, понять.Власний ім.. - це індивідуальна назва одного з ряду однотипних предметів чи одного існуючого. Ім. зі значенням конкретності або абстрактності. Ім., які позначають сукупність однакових або подібних предметів, що сприймаються як ціле, наз. збірними.Речовинні ім.. наз. речовину.

В укр.. мові всі ім.., що вживаються в однині, мають постійне значення роду:чоловічого,жіночого, середнього. До ім.. чол. роду належать ті ім.., які здебільшого мають в називному відмінку однини нульове закінчення (дуб) рідше - - о, - а (Микол - а, дядьк - о). З ім.. чол.. роду співвідносяться займенники він, цей. До ім.. жін.. роду належать ті ім.., які здебільшого мають в називному відмінку однини закінчення - а, рідше - нульове закінчення: лип - а, земл' - а, совіст' - Ж, ніч - Ж, тін' - Ж. З ім.. жін.. роду співвідносяться займенники вона, ця.До ім .. сер. роду належать ім.., які в називному відмінку однини мають закінчення -о, -е, -а: по'л-е, о'зер-о.

Ряд іменників в українській мові в одній і тій же формі може вживатися із значенням двох родів – чоловічого і жіночого, чоловічого і середнього, жіночого і середнього.

Іменники подвійного роду – це переважно емоційно забарвлені суфіксальні лексеми, що, називаючи істоту (найчастіше особу або персоніфікований предмет), указують на певну її ознаку. Вони належать переважно до сфери розмовної, фамільярної мови.

Найбільшу групу становлять іменники зі значенням чоловічого і жіночого роду: бідолаха, горопаха, невдаха, сіромаха, псюха, єхидна, плакса, рева, роззява, сирота, слуга, дружина, сусіда, листоноша і под. Такі слова є іменниками чоловічого або жіночого роду відповідно до статі істоти чи особи, яка ними означається, через те іменниками "спільного роду” їх можна назвати лише тоді, коли вони вжиті поза контекстом. На рід таких іменників у реченні вказує граматичний зв”язок із залежними від них словами (означеннями, присудковими словами та присудками, вираженими дієсловом минулого часу або умовного способу).

Словозмінна категорія числа реалізується в укр.. мові у протиставленні двох рядів форм - однини і множини.Основні групи ім.. однини: 1. абстрактні ім., що означають якість, властивість, дію, стан чи різні узагальнені поняття:сміливість, гордість, боротьба, щастя; 2. збірні ім.., що означають сукупність осіб або подібних предметів, явищ, які мисляться як одне неподільне ціле:козацтво, рідня, піхота, прокуратура;3. ім.., що становлять категорію речовинності:молоко, масло;4. власні назви людей, тварин, планет, географічні та інші поняття:Наталія; Ім., вживані лише у множині: 1. назви будівель, їх частин, споруд:сіни, ворота;2. назви предметів упряжі, засобів пересування: сани, бігуни;3. назви знарядь праці і предметів домашнього вжитку:граблі, вила, ваги;4. назви парних предметів і парних частин тіла:окуляри; 5. назви музичних інструментів:цимбали;6. назви одягу і взуття: штани; 7. назви маси, речовини, матеріалу, продуктів харчування:помиї, дрова;8. назви залишків речовини чи матеріалу:висівки, вичіски; 9. назви відрізків часу, свят, традиційно-побутових обрядів та дій, що повторюються:сутінки, будні;10. назви сукупності предметів зі значенням збірності:надра, гроші;11. назви ігор:шахи;12. назви дій і процесів:посиденьки; 13. назви на позначення почуттів, емоцій, станів:радощі, молодощі;14. власні географічні назви: Альпи.

Категорія відмінка ім.. служить для вираження відношень ім.. до інших слів у реченні.У сучасній укр.. мові категорію відмінка ім.. складають сім відмінків: називний, родовий, давальний, знахідний, орудний, місцевий, кличний. Відмінок - граматична форма ім.., якою виражається те чи інше відношення:ім.. до інших слів у словосполученні і реченні.

 

13. Словозміна іменників. Історичне формування сучасних відмін іменників. СЛОВОЗМІНА — процес, який полягає у приєднанні до слова афіксальних елементів (закінчення), тобто утворення всіх його сло-воформ й усіх його аналітичних форм.
Ці форми виражають певні граматичні категорії та відношення. При словозміні значення слова (лексеми) не змінюється (тобто ми говоримо про одне і те ж слово у різних граматичних формах), на відміну від словотворення, де від одного слова утворюються інші, відмінні від цього слова: ліс — лісок; хата — хатина, хатинка та ін.
Словозміна в окремих частинах мови є зміною за кількома гра-матичними категоріями, які є для цієї мови словозмінними або фор-мотворчими, пор.: категорія відмінка і числа іменників (книжка, книж-ки, книжці… книжки, книжок, книжкам), категорія особи та числа дієслів (читаю, читаєш, читає, читаємо, читаєте, читають).
Типи словозміни іменників називаються відмінами.

Перша

До цієї відміни належать іменники жіночого, чоловічого і спільного роду, що в називному відмінку однини мають закінчення -а, -я; хмара, мова, суша, рілля, надія, Марія, Олекса, Ілля, староста, сирота, розбишака, бідолаха.

У межах 1-ї відміни виділяють три групи: тверду, м’яку і мішану.

До твердої групи належать іменники з основою на твердий приголосний (крім шиплячих): борозна, кобза, порада, химера, пара, копа, сваха, панна, Ольга, Микита, Людо-та, вереда, плакса, каліка, зануда, нечупара.

До м’якої групи належать іменники з основою на м’який приголосний: скриня, кав’ярня, зброя, дзвіниця, грибниця, богиня, красуня, господиня, молодиця, Марія, Вікторія, півонія, змія, шия, Ілля, суддя, кровопивця, братовбивця, капризуля, здоровуля, розмазня.

До мішаної групи належать іменники з основою на шиплячий приголосний: огорожа, калюжа, пожежа, сторожа, круча, онуча, свіча, тиша, миша, воша, груша, туша, калоша, товща, паща, теща, вельможа, листоноша, міхоноша, святоша, потороча.

Перевірку можна зробити фразою- вона моя, він мій

Друга

До цієї відміни належать:

а) іменники чоловічого роду без закінчення (з основою на приголосний) і з закінченням -о в називному відмінку однини: рік, голуб, поріг, в’яз, коровай, зброяр, красень, Максим, Степан; дядько, батько, тато, Павло, неньо;

б) іменники середнього роду з закінченнями -о, -є, -я в називному відмінку однини (крім тих, у яких при відмінюванні з’являються суфікси -ат-, -ят-, -єн-): плече, водоймище, пекло, чорнило, лігво, лукавство, дівчатко, поголів’я, терпіння.

Серед іменників II відміни теж виділяють три групи: тверду, м’яку і мішану. Цей розподіл докладно висвітлено в «Українському правописі»:

Тверда група

Чоловічий рід До твердої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячих) і з закінченням -о: дуб, палац, темп, ударник, успіх; батько, Петро; переважна більшість іменників на -р: вир, вй-хор, відвар, двір, жир, сир, стовбур, столяр, явір; сюди ж належать іменники звір, комар, снігур, які, проте, в називному відмінку множини мають закінчення м’якої групи: звірі, комарі, снігурі, а також усі іменники іншомовного походження на -ер, -ір, -ор, -ур (-юр) і з постійно наголошеними -ар (-яр), -ир: інженер, майстер, шофер, папір, сувенір; директор, професор, семафор; абажур, гіпюр, калам-бур; базар, гектар, комісар, футляр, ювіляр; бригадир, касир, командир, пасажир.

Середній рід До твердої групи належать іменники середнього роду із закінченням -о: вікно, залізо, коло, місто, село.

М’яка група

Чоловічий рід До м’якої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним основи: боєць, велетень, звичай, край, учитель, Бенедьо; сюди належить частина іменників із суфіксами -ар, -ир, які в однині мають наголос на корені: бондар - бондаря, козир - козиря, лікар - лікаря, писар - писаря, а також іменники, у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: буквар - букваря, вівчар - вівчаря, друкар - друкаря, інвентар - інвентаря, календар - календаря, кобзар - кобзаря, пролетар - пролетаря, секретар - секретаря, шахтар -шахтаря; гузир - гузиря, проводир - проводиря, пухир - пухиря та ін.

Середній рід До м’якої групи належать іменники середнього роду з закінченням -є та -я (без суфіксів -єн-, -ят- при відмінюванні й переважно з подовженням кінцевого приголосного основи): горе, місце, море, поле, життя, завдання, збіжжя,здоров’я, змагання, знаряддя, листя, обличчя, пір’я, полум’я.

Мішана група

Чоловічий рід До мішаної групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим шиплячим приголосним основи:сторож, слухач, ткач, товариш, вітрище; також іменники на -яр (назви людей за родом їхньої діяльності), у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення:вугляр - вугляра, каменяр - каменяра, пісняр - пісняра, скляр - скляра, тесляр - тесляра, школяр - школяра.вантаж, дощ,сторож, слухач, ткач, товариш, вітрище;також іменники на -яр (назви людей за родом їхньої діяльності), у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: вугляр - вугляра, каменяр - каменяра, пісняр - пісняра, скляр - скляра, тесляр - тесляра, школяр - школяра.

Середній рід До мішаної групи належать іменники середнього роду з закінченням -є при основі на шиплячий приголосний: ложе, плече, прізвище, явище.

Третя

До третьої відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням: паморозь, сув’язь, глибочінь, зелень, подорож, нехворощ, розкіш, глуш, здобич, далеч, північ, кров, любов, а також іменник мати.

Іменники жіночого роду, що в називному відмінку однини закінчуються на твердий або м’який приголосний основи (ніч, кров, сіль), та іменник — мати

Четверта

Іменники середнього роду, що в називному відмінку однини мають закінчення -а (-я),а при відмінюванні з’являються суфікси -ат-, -ят-, -єн: ведмежа, небожа, княжа, кача, шпача, собача, вовча, зайча, курча, дитинча, дівча, пташа, лоша, пастуша, маля, янголя, соколя, ягня, левеня, козеня, чаєня, лелеченя, рученя, ноженя, бровеня, плем’я, тім’я, сім’я, вим’я, ім’я.

 

14. Прикметник як частина мови. Специфіка граматичних категорій прикметника. Семантичні та формальні засади поділу прикметників на якісні і відносні. Присвійні прикметники як різновид відносних. Ступені порівняння якісних прикметників.

Прикметник називає ознаку предмета і відповідає на питання який? чий? Прикметники називають колір (білий,), розмір (великий,), смак (гіркий), якість (добрий,), вдачу людини (щедрий,), відношення до матеріалу (дерев 'яний,), відношення до часу й місця (вчорашній), належність (материн,) тощо. Свою функцію прикметники реалізують через поєднання з іменниками. Уточнюючи поняття, названі іменниками, вони увиразнюють, конкретизують висловлювання.

Синтаксичний характер граматичних категорій роду, числа, відмінка пр.. зумовлює і його синтаксичні функції.

Повні і короткі прикметники Прикметники, у яких є закінчення, називаються повними: добрий, вільна, славне, зелені, батькового, материна. Ці форми є звичайними для сучасної української мови. Нестягнені повні форми трапляються також у прислів'ях: Хата чужая як свекруха лихая. Ні гульня, ні робота, коли рванії чоботи. На сухеє дерево і вогонь пада. Прикметники, у яких немає закінчення, називаються короткими. Вони можливі тільки в називному (знахідному) відмінку однини чоловічого роду: славен, молод, повен. У сучасній українській мові без певного стилістичного забарвлення в ролі присудків вживаються лише такі короткі прикметники (паралельно з повними формами): варт, винен, годен, згоден, здоров, ладен, ласкав, певен, повинен, потрібен, рад. Тільки коротку форму мають присвійні прикметники на -ів, -ин у називному (знахідному) відмінку однини чоловічого роду (ч и й?): Іванів, братів, лікарів, материн, Ларисин, Маріїн. Форми на зразок «Івановий» не є нормативними.

За граматичним, словотворчим і лексичним властивостям рикметники діляться на якісні та відносні.

Якісні прикметники є прямими назвами різних ознак предметів. Найчастіше вони являють собою назви таких властивостей і якостей, які безпосередньо сприймаються органами чуття: 1) солодкий, гіркий, гарячий, 2) білий, синій, червоний, 3) дзвінкий, тихий, галасливий, 4) м'який, гладкий, жорсткий, 4) вузький, довгий, високий і ін; позначають властивості характеру і особливості психологічного складу: мудрий, добрий, підступний, люб'язний і ін; виражають оцінку: хороший, міцний, чудовий, огидний і ін Такі ознаки зазвичай проявляються в різному ступені в різних предметах, можуть змінюватися. Ср: дуже гіркий, більш гіркий, самий гіркий і т. п. Лише деякі якісні прикметники виражають абсолютний ознака предмета, який є незмінним, постійним: глухий, кривий, одружений, піший, карий, вороний і т. п.

Відмінні ознаки якісних прикметників:

1. Морфологічні ознаки:

а) Зазвичай якісні прикметники мають і повну, і коротку форму (блідий, бліда, бліде, бліді - блідий, бліда, блідо, бліді);

б) В основній своїй масі змінюються за ступенями порівняння (гарний - гарніше, більше (менше) красивий, красивий).

2. Синтаксичний ознака:

Поєднуються з прислівниками ступеня (надзвичайно красивий, дуже блідий, цілком вихований).

2. Словотворчі ознаки:

а) На відміну від відносних якісні прикметники можуть бути непохідними (білий, кульгавий, вузький).

б) Велика частина якісних прикметників утворює прислівники на-о,-е,-і (світло, схоже, по-батьківськи).

в) Переважна більшість якісних прикметників утворює абстрактні іменники, тобто імена якості (сміливість, завзятість, новизна, чорнота, синява, синь).

г) Багато якісних прикметники утворюють форми суб'єктивної оцінки (біленький, білуватий, білий-білий)

4) Лексичний ознака.

Якісні прикметники легко вступають в антонімічні пари (дурний - розумний, низький - високий, скупий - щедрий).

Деякі прикметники мають всі названими ознаками, наприклад, бідна (непохідне) - бідний, біднішими, дуже бідний, бідність, бідненький, біднуватим, антонім - багатий. Зустрічаються прикметники, які взагалі мають тільки одну ознаку якісності - непохідними (гнідий, каурі, рябий і т. п.).

Відносні прикметники є не прямими, а опосередкованими ознаками предметів. Ознака предмета в них вказує на різноманітні відносини до предмета (пор.: залізне ліжко - ліжко з заліза, динний запах - запах дині), до лиця (пор.: мамине пальто - пальта мами, батькова шапка - шапка батька), до місця (Ср: заміська поїздка - поїздка за місто, підземна дорога - дорога, влаштована під землею, до часу (пор.: ранкові повідомлення - повідомлення, зроблені вранці), до дії як властивості (пор.: розсувний стіл - стіл, який розсовується) та ін

Всі відносні прикметники позначають постійні, незмінні ознаки предметів: ложки не можуть бути більш-мнее дерев'яними, огорожі - самими залізними, а сік - найбільш або найменш березовим.

Морфологічно відносні прикметники відрізняються від якісних. Вони, як правило, не утворюють ступенів порівняння, коротких форм і форм суб'єктивної оцінки, не мають антонімів, не утворюють прислівників на-о,-е і т.д.

На відміну від якісних прикметників, які в основі своїй є кореневими (первісних), відносні прикметники в переважній більшості мають похідну основу, причому для них характерні особливі словотворчі суфікси (наприклад,-ан-,-ян-,-ськ-,-ов-,-ев-та ін: піщаний, срібний, заводський, лавровий, ситцевий).

Іноді в особливий розряд виділяють присвійні прикметники (наприклад, мамин, батьків, лисячий, гусячий). Вони висловлюють ставлення одного предмета іншому. Ср: сестрин чоловік - чоловік сестри, гусяче перо - перо гусака. Огляду на специфічну семантику (значення приналежності) та особливості відмінювання окремих типів слів (слова на-ів,-ін), їх слід виділяти як особливу групу відносних прикметників. До присвійним відносяться прикметники з суфіксами-ів (-ів),-ін (-ин) \-нін: женіхова мати, Князєв двір, нянькіни казки, імператріцин фаворит, чоловіків бажання та інші. Судячи з матеріалів словників, освіти на-ін вже майже не поповнюються. Суфікс-ин не втрачає продуктивності, тільки з'єднуючись з власними іменами типу Верин, Мішин, Ванін. Рідко виникають (в основному в розмовній мові) нові слова на-ів (-ів) типу головою, інженерів, перукарів і т. п.

Значення одиничної приналежності висловлює також суфікс-ськ (ий), який поєднується в цьому випадку з прізвищами: Пушкін - пушкінський, Лермонтов - Лермонтовський, Даль - Далівський і т. п. У сучасній російській мові присвійні прикметники витісняються формами родового відмінка особистих іменників, відносними прикметниками. Ср: пастухів ріжок - ріжок пастуха, братове (братові) черевики - черевики брата і т. п.

Ступені порівняння якісних прикметників. Синтетичні й аналітичні форми ступенів порівняння. Якісні прикметники під час зіставлення предметів можуть указувати на неоднакову міру тієї самої ознаки: досконалий, досконаліший, найдосконаліший; Через те вони, крім звичайної форми, мають ще два ступені порівняння: виший і найвищий. Вищий ступінь порівняння означає, що в одному предметі є більше певної якості, ніж в іншому: Дніпро довший від Бугу. Прикметники вищого ступеня вживаються зі словами за, від, ніж, як, проти Окремі якісні прикметники не мають ступенів порівняння, бо вони самі вказують уже на певну міру якості: премудрий (дуже мудрий), завеликий (надто великий), старезний (надзвичайно старий). Не утворюються ступені порівняння і від тих якісних прикметників, які називають без вимірну ознаку (босий, сліпий, гнідий, чалий, фіолетовий), а також від складних прикметників (світло-зелений, кисло-солодкий, чорноволосий) тощо. Є дві форми ступенів порівняння прикметників: синтетична (передається одним словом), і аналітична (передається двома словами). Українська мова надає перевагу синтетичній формі. Проста форма вищого ступеня порівняння твориться за допомогою суфіксів -іш- або -ш-. Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється від простої форми додаванням префіксів най-, рідше — щонай-, якнай-: тугіший — найтугіший, коротший — найкоротший. Складена форма вищого й найвищого ступенів порівняння вживається рідко — переважно в науковому й офіційно-діловому стилях. Вона утворюється за допомогою слів більш, менш, найбільш, найменш, які ставляться перед звичайною формою прикметника: розвинений — більш розвинений Велика міра якості може бути передана й без порівняння — за допомогою різних морфем та слів, а саме: а) префіксами пре-, все-, над-, за-, ультра-, архі-: премудрий, всесильний, б) суфіксами -ущ-, -уч-, -езн-, -анн-, -енн-: худющий, злючий, в) за допомогою слів дуже, вкрай, особливо, надзвичайно, занадто: дуже вигідний. Зменшена міра якості може бути передана: а) суфіксами -уват-, -ав-: темнуватий. б) за допомогою слів трохи, ледь, не дуже: трохи вузький.

 

15. Числівник як частина мови. Функціональні розряди числівників. Відмінювання числівників. Структурні типи.

Числівник називає кількість предметів або порядок їх при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий? За значенням числівники поділяються на кількісні й порядкові. Порядкові - означають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий? Котре? Котра? Узгоджуються з іменниками в роді, числі і відмінку і виступають у ролі означень (десятий клас, перші промені). Кількісні числівники називають кількість предметів і відповідають на питання с к і л ь к и? До них належать:а) власне кількісні — називають кількість окремих предметів: нуль, один, три, п 'ятнадцять, сто двадцять, мільйон, трильйон, б) дробові — називають кількість частин предмета: одна десята, дві треті, сім двадцятих, пів, півтора, півтораста',в) збірні — називають кількість сукупних предметів: двоє, обидва, обоє, четверо, десятеро, г) неозначено-кількісні — вказують на приблизну кількість: багато, мало, немало, чимало, кілька, кільканадцять, кількадесят, кількасот.

Типи відмінювання кількісних числівників. Числівник один відмінюється за родами, числами та відмінками, як займенник той (дуже подібно до відмінювання прикметників):

один одна одні

одного однієї / -ої одних

одному одній одним

Як у Н. чи Р. одну Як у Н. чи Р.

одним однією / -ою одними

(на) одному / -ім одній одних

У середньому роді числівник один відмінюється так само, як і в чоловічому, за винятком називного й знахідного відмінків, де він має форму одне (одно).

Власне кількісні неозначено - кількісні збірні

два, дві три кілька п 'ятеро

двох трьох кількох п 'ятьох

двом трьом кільком п 'ятьом

Як у Н. або Р.

двома трьома кількома п 'ятьома

(на) двох трьох кількох п 'ятьох

Лише числівники чотири (четверо) і багато в орудному відмінку мають закінчення -ма: чотирма, багатьма. Числівники обидва, обидві, обоє в непрямих відмінках мають однакові форми: обох, обом, обома.

п'ять сім вісім п ятдесят

п'яти семи восьми п 'ятдесяти

п'яти семи восьми п 'ятдесяти

Як у Н. або Р.

п 'ятьма сьома вісьма п 'ятдесятьма

(на) п'яти семи восьми п 'ятдесяти

Числівники сорок, дев 'яносто, сто в усіх відмінках, крім називного і знахідного, мають однакове закінчення -а:

сорок дев яносто сто (днів)

сорока дев 'яноста ста (днів)

сорока дев 'яноста ста (дням)

сорок дев'яносто сто (днів)

сорока дев 'яноста ста (днями)

(на) сорока дев 'яноста ста (днях)

Відмінювання кількісних числівників на позначення десятків в укр.мові. У Числівники на позначення другого десятка в усіх відмінках, крім орудного, мають наголос на складі -на- (одинадцять, одинадцяти; чотирнадцять, чотирнадцяти), а в орудному — на останньому складі (одинадцятьма, чотирнадцятьма). Числівники з кінцевою частиною -десят у називному відмінку мають наголос на останньому складі: п 'ятдесят, сімдесят, вісімдесят. У непрямих відмінках усі числівники цієї групи (крім числівників на позначення другого десятка: одинйдцять і т. д.) мають наголос на останньому складі:десяти, десятьмй; двадцяти, двадцятьма; шістдесятії, шістдесятими; вісімдесяти, вісімдесятьма".

Відмінювання кількісних числівників на позначення сотень в укр.мові. У складних числівниках від двохсот до дев'ятисот, а також у числівнику кількасот змінюються обидві частини: перша — як числівник два або п 'ять, друга — як іменник місто в множині. Пишуться вони разом:

три міста триста п' ять міст пятсот

трьох міст трьохсот п 'яти міст п'ятисот

трьом містам трьомстам п 'яти містам п'ятистам

три міста триста п 'ять міст п'ятсот

трьома містами трьомастами п 'ятьма містами п 'ятьмастами

(на) пюьох містах трьохстах п 'яти містах п'ятистах

Тільки числівник двісті в називному відмінку має своєрідну форму (це колишня двоїна). Числівники цієї групи в непрямих відмінках, крім орудного, мають наголос на останньому складі, в орудному — на передостанньому: сімсот — семисот, семистам, сьомастами, па семистах.

Числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд відмінюються, як іменники відповідної відміни й групи:

Однина Множина

нуль тисяча

нуля тисячі

нулю (-еві)тисячі

нуль тисячу

нулем тисячею нулі (-еві) тисячі

 

За будовою числівники поділяються на прості, складні і складені.

Числівники, які мають у своєму складі лише один корінь, називаються простими: один, два, десять, сорок, сто, тисяча, кілька. До простих відносять і назви другого десятка та назви десятків, частину -(надцять трактуючи як суфікс: одинадцять, дев'ятнадцять, двадцять, тридцять. Числівники, які пишуться одним словом, але мають у своєму складі два або більше коренів, називаються складними: п'ятдесят, шістдесят, п'ятсот, шістдесятий, стодвадцятип 'ятитисячний. Числівники, які складаються з двох або більше окремих слів, називаються складеними: двадцять один, сто сорок п 'ять, тисяча дев 'ятсот дев 'яносто перший. Сюди належать і дробові числівники: одна друга, дві треті, п 'ять десятих, сто двадцять три тисячні.

 

16. Займенник як частина мови. Розряди займенників. Специфіка відмінювання займенників.

Займенник лише вказує на предмети, ознаки та кількість, але не називає їх. Займенник не має свого постійного лексичного значення. Він кожного разу залежно від мовної ситуації, певною мірою пристосовуючи свою граматичну форму до тих слів, замість яких його вжито, вказує на інші явища, наповнюється іншим змістом. Займенники в мові вживаються передусім для того, шоб уникнути повторення тих самих слів.

Розряди займенників за значенням. Залежно від значення займенники поділяються на дев'ять розрядів: особові, зворотний, присвійні, вказівні, означальні, питальні, відносні, неозначені й заперечні. Особові займенники вказують на особи: я, ми (перша особа), ти, ви (друга особа), він, вона, воно, вони (третя особа). Зворотний займенник себе вказує на діяча, якого певним чином стосується виконувана ним дія. У нього немає також граматичних значень роду й числа, бо він може вказувати на будь-яку особу чи особи. Займенник себе входить до багатьох стійких зворотів: брати себе в руки, бути самим собою. Присвійні займенники вказують на належність предмета першій особі: мій, наш; другій особі: твій, ваш; третій особі множини: їхній (на належність предмета третій особі однини вказують особові займенники в родовому відмінку: його, її); будь-якій особі, яка виконує дію: свій. Ці займенники співвідносні з присвійними прикметниками і, як і вони, змінюються за відмінками, родами та числами. Вказівні займенники вказують на предмет: цей, той; на ознаку: такий; на кількість: стільки. Означальні займенники весь, всякий, кожний, інший, сам, самий за своїм значенням і граматичними ознаками співвідносні з прикметниками. Питальн і займенники являють собою запитання, які ставляться до іменника: хто?що?; до прикметника: який?чий?; до числівника: скільки? котрий?Займенник хто? вживають для запитання про осіб, що? — для запитання про тварин, неістот, дії тощо: Хто такі будете?.. Хто ви, я вас питаю?!(О. Довженко). Неозначені займенники хтось, щось, якийсь, чийсь у непрямих відмінках після приголосних м і х перед часткою (постфіксом) -сь можуть мати вставний голосний о: кимсь і кимось, чимсь і чимось, якимсь і якимось, якихсь і якихось, чиїмсь і чиїмось, чиїхсь і чиїхось. Заперечні: ніхто, нічий. Відносні: ті ж питальні, але без знаку питання: хто, чий, котрий.

Відмінювання займенників. Займенники наш, ваш, всякий, інший, сам, самий, такий, який, котрий відмінюються, як прикметники твердої групи, їхній — як прикметники м'якої групи: наш, нашого, нашому, нашим; наша, нашої, нашій, нашою; наші, наших, нашим, нашими; їхній, їхнього, їхньому і т. д. Займенники скільки і стільки відмінюються, як числівник два: скільки, скількох, скільком, скількома; стільки, стількох, стільком, стількома. Інші займенники за особливостями відмінювання поділяються на три групи:

1) я, ти, ми, ви, себе; 2) він, вона, воно, вони; 3) мій, твій, свій, чий, той, цей, весь, хто, що.

Особові займенники я, ти, ми, ви і зворотний себе відмінюються так:

я ти — ми ви

мене тебе себе нас вас

мені тобі собі нам вам

мене тебе себе нас вас

мною тобою собою нами вами

мені тобі собі нас вас

Особливістю відмінювання особових займенників він, вона, воно, вони є поява в них після прийменників та в орудному відмінку початкового н;

він, воно вона вони

його, до нього її, до неї їх, до них

йому їй їм

його, про нього її, про неї їх, про них

ним нею ними

ньому / нім ній них

У відмінюванні займенників мій, твій, свій, чий, той, цей, весь найбільше розбіжностей є в чоловічому роді, менше — у жіночому та в множині:

Чоловічий рід

мій чий той цей весь

мого чийого того цього всього

моєму чийому\чиєму тому цьому всьому

Як Н. або Р.

моїм чиїм тим цим\цьому всім

моєму /моїм чиїм тому\тім цім всім

Жіночий рід

моя чия та ця вся

моєї чиєї тієї / тої цієї всієї

моїй чиїй тій цій всій

мою чию ту цю всю

моєю чиєю тією / тою цією всією

моїй чиїй тій цій всій

Множина

мої чиї ті ці всі

моїх чиїх тих цих всіх

моїм чиїм тим цим всім

Як у Н. або Р.

моїми чиїми тими цими всіма

моїх чиїх тих цих всіх







Дата добавления: 2015-09-04; просмотров: 1129. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Тактические действия нарядов полиции по предупреждению и пресечению групповых нарушений общественного порядка и массовых беспорядков В целях предупреждения разрастания групповых нарушений общественного порядка (далееГНОП) в массовые беспорядки подразделения (наряды) полиции осуществляют следующие мероприятия...

Механизм действия гормонов а) Цитозольный механизм действия гормонов. По цитозольному механизму действуют гормоны 1 группы...

Алгоритм выполнения манипуляции Приемы наружного акушерского исследования. Приемы Леопольда – Левицкого. Цель...

КОНСТРУКЦИЯ КОЛЕСНОЙ ПАРЫ ВАГОНА Тип колёсной пары определяется типом оси и диаметром колес. Согласно ГОСТ 4835-2006* устанавливаются типы колесных пар для грузовых вагонов с осями РУ1Ш и РВ2Ш и колесами диаметром по кругу катания 957 мм. Номинальный диаметр колеса – 950 мм...

Философские школы эпохи эллинизма (неоплатонизм, эпикуреизм, стоицизм, скептицизм). Эпоха эллинизма со времени походов Александра Македонского, в результате которых была образована гигантская империя от Индии на востоке до Греции и Македонии на западе...

Демографияда "Демографиялық жарылыс" дегеніміз не? Демография (грекше демос — халық) — халықтың құрылымын...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.009 сек.) русская версия | украинская версия