Студопедия — Грошовий ринок
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Грошовий ринок






План вивчення теми

1. Суть ринку фінансових послуг та його ознаки.

2.Функції ринку фінансових послуг.

3. Поняття фінансової послуги, її ознаки та види.

 

Навчальні цілі

Цілями вивчення теми навчальної дисципліни є: закріплення, поглиблення знань сутності ринку фінансових послуг, вмінь застосування норм чинного законодавства з питань діяльності учасників ринку фінансових послуг; здатність отримувати, аналізувати та систематизувати інформацію з базових питань програмного матеріалу навчальної дисципліни з різних джерел, здатність застосовувати знання з питань технологій функціонування ринку фінансових послуг та його учасників на практиці, здатність чітко осмислювати нову інформацію та давати її тлумачення, розвиток самостійного мислення.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

1. Суть ринку фінансових послуг та його ознаки

Тема знайомить студента з предметом дисципліни - ринком фінансових послуг, котрий являє собою специфічну сферу економічних відносин, що забезпечує акумулювання та перерозподіл вільного капіталу в економіці країни за допомогою надання та споживання фінансових послуг. Згідно з українськимзаконодавством до ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських, страхових, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

У процесі опанування матеріалу слід зрозуміти таке:

- фінансові фонди, що обертаються на ринку, досить різноманітні за своїм змістом, призначенням і використанням. Звідси - відокремлені сфери фінансового ринку: грошовий ринок та ринок капіталів, ринок цінних паперів та ринок банківських позик;.

- джерелом фінансових фондів є заощадження,тобто грошові кошти, які постійно вивільняються у процесах виробництва та обігу;

- заощадження акумулюються численними фінансовими інститутамиз метою перетворення їх на позиковий капіталдля наступного інвестування у фінансові активи або надання послуг;

- фінансові фонди обертаються на фінансовому ринку за допомогою фінансових інструментів;

- із сутності та функцій кожної зі сфер фінансового ринку випливає специфічність фінансових інструментів, які на них використовуються.

При вивченні питань теми студенти повинні усвідомлювати, що об'єктивною передумовою функціонування ринку фінансових послуг є необхідність посередництва у взаємовідносинах між економічними агентами з приводу перерозподілу фінансових ресурсів. Кошти можуть бути в наявності в одних суб'єктів господарювання, а інвестиційні потреби виникають в інших. Ринок фінансових послуг виконує роль посередника руху коштів від їх власників до користувачів.

Розвинута ринкова економіка передбачає функціонування багатьох ринків. Одним з таких ринків є ринок фінансових послуг.

Завдання ринку фінансових послугполягає в акумуляції та перерозподілі капіталу, наявного в суспільстві, для інвестування його в економіку країни та забезпеченні найбільш повного задоволення потреб споживачів у фінансових послугах за їх обсягом, структурою та якістю.

Функціонування ринку фінансових послуг забезпечує кругообіг фінансових ресурсів у суспільстві.

Головними суб'єктами такого кругообігу є власники та позичальники вільного капіталу. У процесі господарювання в одних суб'єктів ринку виникає потреба в коштах для розширення господарської діяльності або задоволення споживчих потреб, одночасно в інших - накопичуються заощадження, що можуть бути використані для інвестицій. Зазначені суб'єкти реалізують свої наміри на ринку шляхом проведення фінансових операцій за посередництва фінансових установ.

Функціонування ринку фінансових послуг забезпечується діяльністю фінансового сектора економіки. Фінансові установи забезпечують реалізацію широкого переліку фінансових операцій в інтересах своїх клієнтів.

Учасниками ринку фінансових послуг є оференти та споживачі фінансових послуг.

Оферентами фінансових послуг є фінансові установи та суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства здійснюють діяльність з реалізації фінансових послуг. Фінансовими установами в Україні є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові та факторингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг

Споживачами фінансових послуг є юридичні та фізичні особи, державні органи, що звертаються до посередництва фінансових установ з метою реалізації своїх намірів на ринку Такими намірами можуть бути здійснення ефективних вкладень капіталу та підвищення їх доходності, залучення вільних фінансових ресурсів, проведення операцій купівлі - продажу фінансових активів, страхування та мінімізація фінансових ризиків тощо. Споживачами фінансових послуг можуть бути самі фінансові установи, що одержують фінансові послуги від інших професійних учасників ринку.

Об'єктом ринку фінансових послуг є різноманітні фінансові операції, що реалізуються професійними учасниками ринку в інтересах клієнтів. Такі операції відповідно до законодавства України є фінансовими послугами.

Ринок фінансових послуг характеризується певними специфічними рисами (ознаками), що відрізняють його від інших ринків, і обумовлюються складом його учасників, особливостями його об'єкта та інфраструктури.

2. Функції ринку фінансових послуг

Суть ринку фінансових послуг розкривається в його функціях.

Основними функціями ринку фінансових послуг є такі:

- Акумуляція вільного капіталу у суспільстві та його перерозподіл з метою інвестування в економіку країни. Завдяки наданню фінансових послуг з акумуляції та розміщення капіталу тимчасово вільні грошові ресурси перетворюються в позиковий капітал, який забезпечує свій приріст, розширене відтворення економіки та задоволення споживчих потреб населення.

- Фінансове забезпечення діяльності держави та суб'єктів господарювання. Діяльність фінансових посередників, що пов'язана іорганізацією випуску та розміщенням фінансових активів, сприяє залученню капіталу для реалізації державних програм та фінансування діяльності суб'єктів господарювання. Функціонування ринку фінансових послуг забезпечує потребу суб'єктів економічної діяльності у додаткових фінансових ресурсах, що надаються фінансовими установами на принципах платності, строковості. повернення та цільового характеру використання.

- Розміщення заощаджень, наявних у суспільстві, у доходних активах. Формування прибутку заощаджувачів та інвесторів на вкладений капітал та захист заощаджень від інфляційного знецінення забезпечується посередниками шляхом надання депозитних, страхових, довірчих послуг, послуг зі спільного інвестування та недержавного пенсійного забезпечення.

- Реалізація інвестиційних намірів учасників ринку. Завдяки реалізації фінансовими установами торговельних, комісійних, довірчих, консультаційних послуг, послуг з обміну валют учасники ринку реалізують свої інвестиційні наміри на фінансовому ринку щодо забезпечення надійності, прибутковості та ліквідності вкладень.

- Мінімізація фінансових ризиків суб'єктів ринку. Страхові, гарантійні, довірчі, консультаційні та інші фінансові послуги забезпечують обмеження фінансових ризиків при здійсненні господарської діяльності та проведенні інвестиційних операцій з фінансовими активами.

Реалізація вартості та споживчої вартості фінансових активів - завдяки функціонуванню інфраструктури ринку фінансових послуг забезпечується обіг фінансових активів на біржах та в позабіржових торгівельно-інформаційних системах і визначення їхньої ринкової ціни (вартості) та здатності забезпечувати приріст капіталу(споживчої вартості)

3. Поняття фінансової послуги, її ознаки та види

Фінансові послуги – це сукупність різноманітних інструментів мобілізації й використання фінансових ресурсів для фінансового забезпечення економічної діяльності та потреб населення, які здійснюються, як правило, на платній основі та мають відмінні риси свого функціонування.

Згідно із Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважають такі послуги:

· випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;

· довірче управління фінансовими активами;

· діяльність з обміну валют;

· залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;

· фінансовий лізинг;

· надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;

· надання гарантій та поручительств;

· переказ грошей;

· послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення;

· торгівля цінними паперами;

· факторинг та інші операції.

Суть фінансової послуги проявляється у виконанні фінансовою установою конкретних дій з фінансовими активами в інтересах клієнта та переважно за його рахунок.

Фінансові послуги можуть бути поділені на окремі види за певними ознаками класифікації.

Залежно від суб'єктів ринку – одержувачів фінансових послуг розрізняють послуги, що надаються юридичним, фізичним особам та державним органам.

За економічним змістом фінансові послуги поділяються на такі групи:

· кредитні послуги;

· депозитні послуги;

· торговельні та конверсійні послуги;

· розрахункові послуги;

· комісійні послуги;

· агентські послуги;

· страхові послуги;

· гарантійні послуги;

· довірчі послуги;

· послуги з недержавного пенсійного забезпечення.

За ознакою стягнення фінансовими установами плати за проведення фінансових операцій розрізняють платні і безоплатні фінансові послуги.

Залежно від ступеня поширення фінансових послуг на ринку виділяють: традиційні види фінансових послуг, новітні види фінансових послуг.

Питання для самоконтролю

1. Сутність понять «фінансова послуга» і «ринок фінансових послуг».

2. Призначення і завдання ринку фінансових послуг.

3. Функції ринку фінансових послуг.

4. Види фінансових послуг.

5. Фінансові активи та фінансові інструменти, їх класифікація.

6. Суб’єкти ринку фінансових послуг.

Завдання до самостійної роботи

1. Теми доповідей та завдань для самостійної роботи

1. Поняття ринку фінансових послуг та його завдання.

2. Ознаки ринку фінансових послуг.

3. Функції ринку фінансових послуг в економіці країни.

4. Суть фінансової послуги та її види.

5. Ознаки фінансової послуги.

6. Класифікація фінансових послуг

7. Порівняння термінів «фінансова послуга» і «фінансова операція».

8. Принципи функціонування розвинутого ринку фінансових послуг.

9. Основні проблеми функціонування ринку фінансових послуг в Україні.

10. Чинники, що впливають на розвиток ринку фінансових послуг.

2. Тестові завдання

2.1. Серед нижченаведених оберіть найбільш повне визначення ринку фінансових послуг:

а) ринок фінансових послуг є системою економічних відносин, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції на гроші та їх взаємне врівноваження;

б) ринок фінансових послуг є системою економічних відносин, пов'язаних з наданням фінансових послуг з метою фінансового забезпечення процесу виробництва, здійснення інвестування та страхування;

в) ринок фінансових послуг є системою економічних відносин, пов'язаних з купівлею-продажем фінансових активів;

г) ринок фінансових послуг є системою економічних відносин, що забезпечує рух позикового капіталу під дією попиту і пропозицій на нього на умовах платності і повернення.

2.2. Головне завдання ринку фінансових послуг полягає в:

а) обслуговуванні процесів випуску та обігу цінних паперів;

б) прискоренні емісії фінансових активів;

в) забезпеченні "переливання" вільного капіталу від заощаджувачів до позичальників з метою створення фондів фінансових ресурсів для здійснення економічної діяльності;

д) визначенні ціни інвестиційного капіталу.

2.3. Ринок фінансових послуг виник з появою:

а) грошей;

б) товарних відносин;

в) фінансів;

г) ринкового господарства.

 

2.4. За принципами організації в складі ринку фінансових послуг виділяють:

а) ринок цінних паперів;

б) валютний ринок;

в) ринок позикового капіталу;

г) стихійний ринок.

2.5. Об'єктами ринку фінансових послуг є:

а) нерухомість;

б) фінансові активи;

в) фінансові послуги;

г) цінні папери.

 

 

Термінологічний словник ключових понять

Ринок фінансових послуг, фінансові послуги, фінансові операції, фінансові активи, оференти фінансових послуг, ознаки ринку фінансових послуг, принципи ринку фінансових послуг, проблеми функціонування ринку фінансових послуг.

Рекомендована література

Основна література

[ 2,13,24,25,26,27,29,30,31]

Додаткова література

[ 5,10,16,18,21,22]

 

Тема 2. Суб’єкти ринку фінансових послуг

План вивчення теми

1.Учасники ринку фінансових послуг, їх види та функції.

2.Умови створення та діяльності фінансових установ.

 

Навчальні цілі

 

Цілями вивчення теми навчальної дисципліни є: самостійне оволодіння новим навчальним матеріалом щодо діяльності суб’єктів ринку фінансових послуг, здатність охарактеризувати учасників ринку фінансових та їх функції; здатність сформулювати та охарактеризувати принципи та форми організації функціонування фінансових інститутів, здатність застосовувати знання з питань технологій функціонування ринку фінансових послуг та його учасників на практиці, здатність чітко осмислювати нову інформацію та давати її тлумачення, здатність працювати автономно; здатність до ініціативи і підприємництва.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

1.Учасники ринку фінансових послуг, їх види та функції

При вивченні першого питання студенти повинні чітко усвідомлювати принципи класифікації учасників ринку фінансових послуг.

Треба звернути увагу на те, що професійна діяльність на фінансовому ринку є підприємницькою діяльністю, спрямована на перерозподіл фінансових ресурсів за допомогою фінансових інструментів, а також на організаційне, інформаційне, технічне, консультаційне та інше обслуговування купівлі-продажу фінансових ресурсів. Фінансовими посередниками в Україні можуть бути лише юридичні особи.

Суб’єкти (учасники) ринку фінансових послуг – фінансові установи та суб’єкти підприємницької діяльності (юридичні або фізичні особи), які відповідно до законодавства мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, та споживачі таких послуг.

Суб’єктами ринку фінансових послуг можуть бути:

- практично кожний індивідуум - фізична особа, що не обмежена законом у правосуб’єктності та дієздатності;

- групи громадян (партнерів);

- трудові колективи; юридичні особи усіх форм власності.

Пріоритетними чинниками при виборі фінансової установи, яка здатна задовольнити потреби споживачів шляхом надання їм фінансових послуг, є надійність посередника; позитивний досвід його діяльності на ринку, підтверджений відповідними офіційними даними; прийнятний рівень оцінки вартості фінансових послуг; належний набір і достатня прибутковість фінансових продуктів; індивідуальний підхід до клієнта; можливість отримання супутніх фінансових послуг тощо.

Класифікація учасників ринку може бути здійснена за такими ознаками:

1) Залежно від ролі на ринкуфінансових послуг виділяють оферентів і споживачів.

2) За формоюв складі учасників ринку фінансових послуг представлені:

· домашні господарства;

· суб'єкти господарювання (підприємства всіх форм власності, господарські товариства та фізичні особи-підприємці);

· держава в особі загальнодержавних та місцевих органів влади та управління.

3) За функціямиучасників ринку можна поділити на емітентів:

· індивідуальних інвесторів;

· інституційних інвесторів;

· фінансових посередників;

· інститути інфраструктури ринку.

4) Залежно від видів та особливостей наданняфінансових послуг у складі оферентів таких послуг виділяють кредиторів, страховиків, управителів майном та цінними паперами, гарантів, торговців фінансовими активами, зберігачів цінних паперів тощо.

За цією ж ознакою в складі споживачів фінансових послуг можна виділити позичальників, вкладників капіталу, страхувальників, довірителів майна та цінних паперів, покупців та продавців фінансових активів.

5)Залежно від виду фінансової установив складі оферентів фінансових послуг виділяють банки, кредитні спілки, ломбарди, довірчі товариства, лізингові, факторингові компанії, брокерські контори. торговців цінними паперами, компанії з управління активами, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, страхові та фінансові компанії тощо.

6) Залежно від приналежності до певної країниучасників ринку поділяють на внутрішніх і зовнішніх.

Внутрішніми учасникамиє фізичні особи – резиденти, юридичні особи, що зареєстровані відповідно до національного законодавства, а також загальнодержавні та місцеві органи влади та управління.

Зовнішніми учасникамина ринку фінансових послуг є фізичні особи -іноземці, юридичні особи, що зареєстровані відповідно до законодавства іншої держави, а також іноземні держави. Зовнішніми учасниками ринку фінансових послуг України можуть бути як оференти (окремі види), так і споживачі фінансових послуг з врахуванням обмежень, визна­чених національним законодавством.

2. Умови створення та діяльності фінансових установ

Основними оферентами фінансових послуг є фінансові установи.

Фінансовими установами вважаються юридичні особи, які відповідно до законодавства надають одну чи декілька видів фінансових послуг та внесені до реєстру фінансових установ, що ведеться уповноваженим державним органом. Реалізація фінансових послуг для фінансових установ є виключним видом діяльності.

Фінансові установи в Україні функціонують як у формі банків, так і у формі небанківських фінансових установ.

Залежно від видів фінансових послуг, що надаються фінансовими установами, вони можуть діяти як універсальні та спеціалізовані.

Юридична особа набуває статусу фінансової установи після державної реєстрації і внесення інформації про неї до відповідного реєстру фінансових установ. Ведення Державного реєстру банків забезпечує Національний банк України. Державного реєстру небанківських фінансових установ (за винятком професійних учасників фондового ринку) – Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, Державного реєстру професійних учасників фондового ринку – Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Фінансові установи створюються у відповідних організаційно-правових формах, що регламентуються законодавством Зокрема, банки вУкраїні можуть створюватись у формі акціонерних товариств та приватних банків, довірчі товариства - у формі товариств з додатковою відповідальністю, корпоративні інвестиційні фонди - у формі відкритих акціонерних товариств, ломбарди можуть діяти як державні підприємства або повні господарські товариства.

Основними цілями створення об'єднань фінансових установ є:

· концентрація капіталу;

· підвищення ліквідності та платоспроможності;

· розподіл кредитного та інших видів фінансового ризику між учасниками об'єднання;

· координація діяльності та централізація функцій фінансових установ;

· нагляд за діяльністю учасників об єднання.

Об'єднання фінансових установ може набути статусу саморегулівної організації учасників ринку у випадку його реєстрації уповноваженим державним органом.

Найбільш поширеними в Україні об'єднаннями фінансових установ є банківські корпорації, банківські та фінансові холдингові групи, об'єднані кредитні спілки. Учасниками банківської корпорації та банківської холдингової групи можуть бути виключно банки. До складу фінансової холдингової групи можуть входити фінансові установи різної спеціалізації, серед яких щонайменше має бути один банк. Об'єднані кредитні спілки формуються за рахунок об'єднання діяльності та кредитних ресурсів декількох кредитних спілок (не менше десяти) з метою забезпечення взаємного кредитування та підвищення їх фінансової стабільності

Поряд зі створенням професійних об єднань фінансові установи можуть створювати неприбуткові асоціації Такі асоціації не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а мають на меті захист та представлення інтересів своїх членів, розвиток міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну, розробку рекомендацій щодо фінансової діяльності тощо. У формі неприбуткових асоціацій діють Асоціація українських банків. Українська асоціація інвестиційного бізнесу. Національна асоціація недержавних пенсійних фондів України і адміністраторів недержавних пенсійних фондів. Національна асоціація кредитних спілок України тощо.

Питання для самоконтролю

1. Суб'єкти ринку фінансових послуг та їх види.

2. Ознаки класифікації суб'єктів ринку фінансових послуг.

3. Види оферентів фінансових послуг.

4. Поняття фінансової установи та її види.

5. Ліцензування діяльності з надання фінансових послуг.

6. Характеристика намірів діяльності оферентів фінансових послуг.

7.Характеристика намірів споживачів фінансових послуг.

Завдання до самостійної роботи

1.Теми доповідей та завдань для самостійної роботи

1) Роль та функції держави як учасника ринку фінансових послуг.

2) Інвестиційний капітал: характеристика і джерела.

3) Постачальники та споживачі інвестиційного капіталу.

4) Механізм утворення та розміщення заощаджень в економіці ринкового типу.

5) Формування ринкової ціни грошового капіталу.

6) Проблеми здійснення фінансових інвестицій в Україні.

7) Діяльність фінансових посередників щодо залучення заощаджень населення до інвестиційних процесів.

8) Принципи створення та функціонування фінансових установ.

9) Діяльність фінансових установ щодо запобіганню легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом.

10) Законодавче забезпечення діяльності з моніторингу

2.Тестові завдання

2.1. Оберіть найбільш повне визначення терміну «оференти фінансових послуг»:

а) фінансові установи, що надають фінансові послуги на платній основі;

б) банківські та небанківські фінансові установи, які одержані дозвіл уповноважених державних органів на здійснення певних фінансових операцій;

в) банківські та небанківські фінансові установи, а також суб'єкти господарювання, які одержати дозвіл уповноважених державних органів на здійснення певних фінансових операцій;

г) фінансові установи та суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг.

2.2. Споживачами фінансових послуг в Україні можуть бути:

а) фінансові установи;

б) державні органи;

в) фізичні та юридичні особи;

г) всі відповіді є правильними.

2.3. За функціональною ознакою в складі учасників ринку фінансових послуг виділяють:

а) емітентів фінансових активів;

б) індивідуальних та інституційних інвесторів;

в) інститути інфраструктури ринку;

г) всі відповіді є правильними.

2.4. За інституційною ознакою в складі у часників ринку фінансових послуг представлені:

а) кредитні спілки;

б) страхові компанії;

в) пайові та корпоративні інвестиційні фонди;

г) всі відповіді є правильними.

2.5. Наданням фінансових послуг, за умови виконання вимог законодавства, можуть займатись:

а) суб'єкти господарювання, що мають укладені агентські угоди з уповноваженими банками на відкриття пунктів обміну валюти;

б) суб'єкти господарювання, що надають послуги з фінансового лізингу на регулярній основі;

в) суб'єкти господарювання, що систематично натають позики фінансовими активами;

г) всі відповіді є правильними.

 

Термінологічний словник ключових понять

Учасники ринку фінансових послуг, домашні господарства, емітенти, інвестори, інституційні інфраструктури ринку, фінансові установи, державна реєстрація, ліцензування, заощаджувані, поточні заощадження, заощадження на купівлю товарів тривалого використання, заощадження на непередбачений випадок та старість, ринкова процентна ставка, прямий дохід оферента фінансової послуги, опосередкований дохід оферента фінансової послуги, договір на надання фінансової послуги.

Рекомендована література

Основна література

[ 2,13,24,25,26,27,29,30,31]

Додаткова література

[ 5,9,10,12,19,21,22]

 

Тема 3. Поняття і класифікація фінансового посередництва

План вивчення теми

1. Суть фінансового посередництва та його значення для функціонування економіки.

2. Типи фінансових посередників.

3. Функції фінансових посередників.

4. Роль банків у фінансовому посередництві.

 

Навчальні цілі

Цілями вивчення теми навчальної дисципліни є: закріплення, поглиблення знань сутності фінансового посередництва та його значення для функціонування економік, вмінь застосування норм чинного законодавства з питань функціонування фінансових посередників; здатність отримувати, аналізувати та систематизувати інформацію з базових питань програмного матеріалу навчальної дисципліни з різних джерел, здатність сформулювати та охарактеризувати принципи та форми організації функціонування фінансових інститутів, здатність чітко осмислювати нову інформацію та давати її тлумачення, розвиток самостійного мислення.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

1. Суть фінансового посередництва та його значення для функціонування економіки

Тема знайомить студента з діяльність фінансових посередників на ринку фінансових послуг визначає його сутність та значення для функціонування економіки.

Фінансове посередництво це діяльність з акумуляції та перерозподілу наявного у суспільстві вільного капіталу та реалізації фінансових операцій, що супроводжують ці процеси. Господарський кодекс України визначає фінансове посередництво як діяльність, що пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Така діяльність є різновидом фінансової діяльності банків та інших фінансово-кредитних організацій.

Сучасні фінансові посередники є професійними учасниками фінансового ринку і відіграють важливу роль у його функціонуванні, а через нього впливають і на розвиток економіки.

Основне призначення фінансових посередників полягає в фінансуванні економічної діяльності та забезпеченні ефективного перерозподілу капіталу у суспільстві. Завдяки цьому створюються сприятливі умови для ефективного функціонування реального сектора економіки та прискорення кругообігу капіталу в процесі господарської діяльності. Поряд з цим діяльність фінансових посередників сприяє активізації підприємництва, стимулює платоспроможний попит з боку населення та збільшує грошову масу в країні.

Фінансові посередники є інституційними інвесторами фінансового ринку і, окрім виконання суто посередницьких функцій, можуть самостійно акумулювати вільний капітал та здійснювані інвестування за рахунок власних і залучених коштів.

Значення діяльності фінансових посередників знаходить своє безпосереднє вираження у процесах фінансування суб'єктів економічної діяльності. Така діяльність сприяє підвищенню ефективності функціонування економіки та її розширеному відтворенню.

Передача капіталу від заощаджувачів до позичальників може відбуватися за двома схемами, а саме шляхом прямого і опосередкованого фінансування. Пряме фінансування забезпечується без участі фінансових посередників, і полягає у переміщенні заощаджень безпосередньою від власників заощаджень до позичальників шляхом розміщення фінансових активів позичальників на ринку. Проте цей механізм в більшості випадків характеризується низькою ефективністю, що пов'язана зі значними витратами позичальників на пошук інвесторів, тривалим терміном розміщення на ринку випущених фінансових активів та недооцінкою їх вартості, впливом фінансових ризиків тощо

2. Типи фінансових посередників

У сучасних умовах найбільшого поширення набули такі моделі структурної організації фінансового сектору країни:

· ринково орієнтована модель;

· банківсько- орієнтована модель;

· змішана модель.

Відповідно до ринково орієнтованої моделі фінансові посередники поділяються на такі три типи:

1) депозитні інститути;

2) ощадні установи контрактного типу;

3) інвестиційні посередники.

До депозитних інститутів у країнах, де функціонує ринково орієнтована модель фінансового посередництва, належать комерційні банки, позиково-ощадні асоціації, трастові компанії, взаємоощадні банки, кредитні спілки.

Ощадні установи контрактного типу залучають довготермінові заощадження населення на контрактній основі. До ощадних установ контрактного типу належать страхові компанії, що надають послуги зі страхування життя та забезпечують інші види страхового захисту, й недержавні пенсійні фонди, які займаються додатковим пенсійним забезпеченням громадян.

Інвестиційні посередники спеціалізуються на проведенні інвестиційних операцій з фінансовими активами, нерухомістю тощо. Головне призначення цих установ полягає в допомозі учасникам фінансового ринку - власникам заощаджень у здійсненні інвестицій.

У структурі банківсько-орієнтованої моделі організації фінансового посередництва виділяють такі типи професійних учасників ринку:

· банківські установи;

· небанківські фінансові установи.

Фінансове посередництво за такою моделлю може бути поділене на банківське посередництво, якому належить ключова роль на ринку, і небанківське фінансове посередництво.

 

3. Функції фінансових посередників

Основними функціями фінансових посередників є такі:

1) Акумуляція коштів населення та нагромаджень суб'єктів господарювання

2) Забезпечення ефективного перерозподілу капіталу між підприємствами, галузями та сферами економіки, регіонами країни та світу.

3) Досягнення ефективних інвестицій учасниками ринку.

4) Забезпечення альтернативних банківському кредиту способів фінансування суб'єктів економічної діяльності та споживчих потреб громадян.

5) Перерозподіл та зниження фінансових ризиків.

6) Сприяння розвитку фінансового ринку та його інфраструктури.

Окремим фінансовим посередникам притаманні й інші характерні лише для них функції. Для банків це емісійна функція, для страхових компаній – забезпечення страхового захисту.

Функції фінансових посередників знаходять свій вираз у формах їх діяльності на ринку фінансових послуг. Найбільш поширеними серед них є такі:

· залучення коштів фізичних та юридичних осіб на депозитні рахунки;

· кредитування населення та суб'єктів господарювання;

· здійснення фінансових вкладень від імені та за рахунок інвесторів;

· довірче управління фондами клієнтів;

· здійснення операцій з інструментами грошового ринку та валют­ними цінностями;

· касово-розрахункове обслуговування суб'єктів господарювання та забезпечення переказів грошових коштів;

· надання гарантій та поручительств;

· страхування;

· забезпечення кредитної взаємодопомоги;

· надання консультаційних та інформаційних послуг.

4. Роль банків у фінансовому посередництві

Банки є основним видом фінансових посередників, що забезпечують реалізацію найбільшого переліку фінансових операцій, тоді як інші посередники спеціалізуються на окремих їх видах.

Банкам як фінансовим посередникам притаманні дві основні функції: трансформаційна і емісійна.

Трансформаційна функція банків полягає у перетворенні грошових потоків з одними якісними характеристиками на грошові потоки з іншими якісними характеристиками. Трансформація грошових потоків може бути забезпечена шляхом їх регіональної трансформації, трансформації сум, трансформації строків, валютної трансформації та трансформації ризиків.

Регіональною трансформацією досягається збалансування пропозиції та попиту на додаткові фінансові ресурси за регіонами, тобто банками здійснюється залучення коштів у регіонах з надлишковими обсягами заощаджень, і розміщення їх у регіонах, де вільних коштів бракує.

Трансформація сум забезпечує узгодження грошових потоків за сумами, шляхом надання банками великих кредитів за рахунок залучення на депозитні рахунки невеликих вкладень багатьох заощаджувачів.

Трансформація грошових потоків за строками досягається за рахунок узгодження обсягів довгострокових вимог та короткострокових зобов'язань банків шляхом надання ними довгострокових кредитів за рахунок короткострокових депозитів або навпаки.

Валютна трансформація забезпечує конверсію грошових потоків, що виражені в одній грошовій одиниці, в грошові потоки - в іншій грошовій одиниці. З мстою реалізації валютної трансформації банки залучають грошові кошти в одній валюті, а розміщують в іншій.

Трансформація ризиків клієнтів банківських установ досягається банками за рахунок застосування внутрішніх і зовнішніх механізмів обмеження ризиків, серед яких розподіл ризиків. хеджування. диверсифікація, страхування тощо.

Реалізація банками трансформаційної функції сприяє прискоренню обороту капіталу в процесі відтворення, збільшенню обсягів та підвищенню ефективності суспільного виробництва.

Емісійна функція банків полягає в емісії ними та спрямуванні в грошовий оборот додаткових платіжних засобів. Емісійна функція виконується як центральними банками, що здійснюють емісію грошових засобів, так і комерційними банками, що емітують депозитні гроші через механізм грошово-кредитного мультиплікатора Якщо окремі види трансформації грошових потоків можуть бути забезпечені небанківськими фінансовими установами, то емісійна функція є притаманною виключно банкам.

Реалізація функцій банків здійснюється шляхом проведення ними банківських операцій (надання банківських послуг), що поділяються на традиційні і нетрадиційні. Традиційними банківськими операціями є залучення коштів на депозити, кредитування юридичних та фізичних осіб, органів державної виконавчої влади, створення нових платіжних засобів, проведення розрахунково-касового обслуговування клієнтів банків.

Поряд з вдосконаленням традиційних банківських операцій банки все більше уваги починають приділяти розвитку нетрадиційних видів банківської діяльності.

У сучасних умовах нетрадиційними для банків України є операції з довірчого управління власністю клієнтів. Управління фондами фінансування будівництва та фондами операцій з нерухомістю, лізингові, факторингові, депозитарні операції, послуги з розміщення цінних паперів на ринку тощо.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення поняття «фінансове посередництво».

2. Охарак







Дата добавления: 2015-09-04; просмотров: 8113. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Метод архитекторов Этот метод является наиболее часто используемым и может применяться в трех модификациях: способ с двумя точками схода, способ с одной точкой схода, способ вертикальной плоскости и опущенного плана...

Примеры задач для самостоятельного решения. 1.Спрос и предложение на обеды в студенческой столовой описываются уравнениями: QD = 2400 – 100P; QS = 1000 + 250P   1.Спрос и предложение на обеды в студенческой столовой описываются уравнениями: QD = 2400 – 100P; QS = 1000 + 250P...

Дизартрии у детей Выделение клинических форм дизартрии у детей является в большой степени условным, так как у них крайне редко бывают локальные поражения мозга, с которыми связаны четко определенные синдромы двигательных нарушений...

Анализ микросреды предприятия Анализ микросреды направлен на анализ состояния тех со­ставляющих внешней среды, с которыми предприятие нахо­дится в непосредственном взаимодействии...

Типы конфликтных личностей (Дж. Скотт) Дж. Г. Скотт опирается на типологию Р. М. Брансом, но дополняет её. Они убеждены в своей абсолютной правоте и хотят, чтобы...

Гносеологический оптимизм, скептицизм, агностицизм.разновидности агностицизма Позицию Агностицизм защищает и критический реализм. Один из главных представителей этого направления...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.011 сек.) русская версия | украинская версия