Споживче кредитування

Відповідно до українського законодавства споживчий кредит є кредитом, який надається фізичним особам - резидентам України на придбання споживчих товарів та послуг.

Оферентами фінансових послуг зі споживчого кредитування є банківські установи, кредитні спілки та ломбарди. Проте найбільший обсяг споживчого кредитування в сучасних умовах забезпечується банківськими установами.

Об'єктами банківського споживчою кредитування є витрати, пов'язані, придбанням в особисту власність споживчих товарів тривалого користування, одержанням споживчих послуг, а також витрати інвестиційного характеру, що спрямовані на придбання і будівництво житла.

Основними видами банківських споживчих кредитів є:

1) кредити на придбання складної побутової техніки;

2) кредити на придбання автомобілів.

3) кредити на освіту;

4) кредити на лікування;

5) кредити на святкування сімейних свят;

6) кредити на купівлю житла на первинному ринку;

7) кредити на придбання житла на вторинному ринку;

8) кредити на будівництво житла тощо.

Банківські установи надають споживчі кредити на комерційній основі з дотриманням всіх принципів кредитування в межах наявних кредитних ресурсів.

Плата за користування банківським споживчим кредитом формується під впливом кон'юнктури ринку споживчою кредитування, облікової ставки НБУ. процентної ставки, що нараховується банком при формуванні своїх кредитних ресурсів, терміну кредитування. ліквідності наданого кредитного забезпечення тощо.

Погашення споживчих банківських кредитів здійснюється фізичними особами шляхом перерахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через пошту або внесенням коштів готівкою в касу банку

Розрахунок сум процентного платежу за споживчим кредитом може здійснюватись за двома способами: 1) на непогашену суму кредиту; 2) методом ануїтету. При першому способі суми процентних платежів будуть поступово зменшуватись у мірузменшення заборгованості за кредитом, при другому - платежі за кредитом будуть становити однакову суму і включати в себе процентний платіж і платіж в рахунок погашення частини заборгованості за кредитом.

Конкуренцію банкам на ринку споживчого кредитування складають кредитні спілки. Кредитні спілки надають споживчі кредити на умовах платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі Одержати кредит в кредитній спілці можуть тільки її члени. Заставою за кредитами також може виступати грошове або майнове поручительство інших осіб або роботодавців, в яких працюють члени кредитної спілки.

Процентна ставка за наданими споживчими кредитами встановлюється кредитними спілками залежно від суми, терміну та умов кредитування і на сучасному етапі дещо перевищує банківську ставку за аналогічними кредитами.

Особливу нішу на ринку споживчого мікрокредитування займають ломбарди. Ломбарди надають позики населенню на потреби фінансування поточних витрат під заставу дорогоцінних речей. Ломбардні кредити надаються в невеликих розмірах та на короткий строк, що коливається від одного дня до трьох місяців.

Документом, що засвідчує надання ломбардного кредиту і видається позичальнику, є заставний білет, що одночасно виконує функції кредитного договору та договору застави. Погашення ломбардного кредиту відбувається шляхом викупу заставленого майна.

Дохід ломбардної установи за наданими позиками складається з плати за кредитні кошти, плати за зберігання коштовних речей, відшкодування вартості страхування заставленого майна та пені за прострочення терміну погашення кредиту. Залишок суми від реалізації заставленого майна повертається позичальнику в обмін на заставний білет.

Питання для самоконтролю

1) Поняття кредитної послуги та її види.

2) Принципи та механізм надання кредитів суб'єктам господарювання.

3) Види та форми кредитування юридичних осіб.

4) Особливості іпотечного кредитування.

5) Особливості надання консорціумних кредитів.

6) Зміст та особливості лізингу як кредитної послуги фінансових установ.

7) Механізм взаємодії учасників лізингової угоди.

8) Переваги участі в лізинговій операції для її суб'єктів.

9) Види та форми лізингових операцій.

9. Сутність лізингового платежу та його складові.

11 Зміст факторингу як кредитної послуги фінансових установ.

10) Види факторингових угод.

11) Привабливість факторингових послуг для їх оферентів та споживачів.

12) Механізм формування доходу оферента кредитних послуг.

13) Суть споживчого кредитування та його соціальна важливість.

14) Види споживчих кредитів

15) Особливості надання кредитних послуг кредитними спілками.

Завдання до самостійної роботи

1.Теми доповідей та завдань для індивідуальної роботи

1) Сучасна практика та проблеми короткострокового кредитування суб'єктів господарювання.

2) Аналіз вітчизняної практики іпотечного кредитування.

3) Сучасна практика та проблеми надання банківськими установами споживчих кредитів.

4) Розвиток кредитних послуг банківських установ.

5) Сучасна практика та проблеми здійснення лізингових операцій в Україні.

6) Особливості та проблеми реалізації факторингових операцій в Україні.

7) Аналіз вітчизняної практики надання споживчих кредитів кредитними спілками.

8) Розвиток кредитних послуг небанківських фінансових установ.

2. Тестові завдання

 

2.1. Короткострокові кредити надаються суб'єктам господарювання на:

а) оплату рахунків за товари і послуги;

б) фінансування капітальних вкладень;

в) придбання основних фондів;

г) житлове будівництво.

2.2. Об'єктами довгострокового кредитування можуть бути:

а) поточні витрати підприємства;

б) витрати на технічне переоснащення, реконструкцію та розширення виробництва;

в) витрати на придбання товарів і послуг;

г) витрати на придбання сировини.

2.3. Об'єктами лізингу в Україні можуть бути:

а) основні фонди;

б) земельні ділянки;

в) природні об'єкти;

г) об'єкти оренди державного майна.

 

2.4. Лізингові платежі включають в себе такі складові:

а) акцизний збір;

б) суму, що відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за період внесення лізингового платежу;

в) середньорічну вартість майна, що здається в оренду;

г) податок на прибуток.

2.5. До фінансових послуг, що надаються на ринку позик належать:

а) кредитні послуги;

б) довірчі послуги;

в) гарантійні послуги;

г) всі відповіді є вірними.

 

Термінологічний словник ключових понять

Кредитні послуги, кредитні операції, види кредиту, іпотечний кредит, консорціумний кредит, овердрафт, форфейтинг, лізинг, лізинговий кредит, лізингодавець, лізингоодержувач, лізингові платежі, факторинг, факторинговий кредит, довірчі операції, довіритель, фонд фінансування будівництва, фонд операцій з нерухомістю, споживчий кредит.

 

 

Рекомендована література

Основна література

[2,3,4,9,13,15-19,21,22,23-27,29,30,31]

Додаткова література

[1,4,5,7,810,11,13,14,19,22,24]

Тема 9.Фінансові послуги на фондовому ринку

 

 

План вивчення теми

1. Професійна діяльність на фондовому ринку, її види та характеристика.

2. Засади та принципи діяльності з торговлі цінними паперами на ринку.

3. Брокерська діяльність на фондовому ринку.

Навчальні цілі

Цілями вивчення теми навчальної дисципліни є: закріплення, поглиблення знань надання фінансових послуг на фондовому ринку; здатність чітко осмислювати нову інформацію та давати її тлумачення; уміння демонструвати розуміння загальної структури дисципліни і зв’язок між її розділами; оволодіння правилами і порядком проведення операцій на фондовому ринку України; здатність оцінювати дохідність фінансових активів; вміння аналізувати стан ринку фінансових послуг; розвиток самостійного мислення; вміння чітко виражати свої думки, мати свій погляд на проблему і вміння відстоювати свою точку зору з питань, що стосуються фінансових послуг на фондовому ринку.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

1. Професійна діяльність на фондовому ринку, її види та характеристика

 

Професійна діяльність на фондовому ринку це діяльність суб'єктів господарювання, для яких ця діяльність є виключною, та банків по перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів та організаційному, інформаційному, технічному, консультаційному та іншому обслуговуванню випуску та обігу цінних паперів та їх похідних.

Професійними учасниками фондового ринку є особи, що одержати ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження окремих видів професійної діяльності з цінними паперами.

Склад професійних учасників фондового ринку:

- торговці цінними паперами;

- зберігачі цінних паперів;

- компанії з управління активами;

- реєстратори власників іменних цінних паперів;

- депозитарії;

- - фондові біржі, торговельно-інформаційні системи.

Професійна діяльність на фондовому ринку спрямована на реалізацію фінансових та інших послуг у сфері випуску та обігу цінних паперів, управління активами інституційних інвесторів, облік прав за цінними паперами, реалізацію спільного інвестування в фінансові інструменти.

Діяльність професійних учасників фондового ринку здійснюється для вирішення наступних завдань:

по-перше, для забезпечення перерозподілу грошових ресурсів за допомогою обігу цінних паперів (андеррайтинг, торгівля цінними паперами, діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку);

по-друге, для організаційно-технічного обслуговування операцій з цінними паперами (депозитарна, розрахунково-клірингова, реєстраторська, консультаційна, інформаційна діяльність).

На фондовому ринку можуть здійснюватись такі види професійної діяльності:

· діяльність з торгівлі цінними паперами:

· діяльність з управління активами інституційних інвесторів:

· депозитарна діяльність:

· діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку.

Діяльність і торгівлі цінними паперами полягає у здійсненні угод, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами провадиться торговцями цінними паперами - господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності, а також банками.

Діяльність з торгівлі цінними паперами поділяється на такі види:

· брокерська діяльність;

· дилерська діяльність;

· андеррайтинг;

· діяльність з управління цінними паперами.

Брокерська діяльність на фондовому ринку полягає у здійсненні торговцем цінними паперами операцій з купівлі-продажу цінних паперів на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів.

Дилерська діяльність на фондовому ринку забезпечує укладення торговцем цивільно-правових договорів щодо цінних паперів від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам.

Андеррайтииг являє розміщення (підписку, продаж) цінних паперів торговцем цінними паперами за дорученням, від імені та за рахунок емітента.

Діяльність з управління цінними паперами - діяльність, яка провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери, а також отриманими в процесі цього управління цінними паперами та грошовими коштами, які належать на праві власності довірителю (установнику управління), в його інтересах або в інтересах визначених ним осіб.

Професійна діяльність з управління активами полягає у здійсненні професійним учасником ринку за винагороду та на підставі укладеного договору діяльності з управління активами, які належать інвесторам інвестиційних та учасникам пенсійних фондів на праві власності. Ця діяльність поділяється на такі види:

· діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування, яку здійснюють компанії з управління активами відповідно до Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»;

· діяльність з управління активами пенсійних фондів.

Новим різновидом професійної діяльності на ринку цінних паперів є діяльність, що пов'язана з управлінням іпотечним покриттям, яку можуть здійснювати банки та небанківські фінансові установи за винагороду.

Іпотечне покриття становлять іпотечні та інші активи, які забезпечують виконання зобов'язань емітента за іпотечними облігаціями.

Депозитарна діяльність являє діяльність з надання послуг щодо зберігання цінних паперів у паперовій та безпаперовій формах, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслуговування операцій на цих рахунках (включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів) та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

Професійні учасники фондового ринку, що займаються депозитарною діяльністю, є учасниками Національної депозитарної системи і належать до інфраструктурних учасників ринку.

До складу депозитарної належать такі види діяльності:

· зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів;

· кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів;

· ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.

Депозитарій – це юридична особа, яка провадить виключно депозитарну діяльність та може здійснювати кліринг та розрахунки за угодами з цінними паперами в грошовій формі.

Депозитарій створюється у формі відкритого акціонерного товариства, учасниками якого є не менш ніж десять зберігачів, і здійснює свою діяльність за умови одержання ліцензії на провадження депозитарної діяльності депозитарію та розрахунково-клірингової діяльності. Функції зберігача в на фондовому ринку можуть виконувати банки або торговці цінними паперами, які одержали ліцензію на здійснення депозитарної діяльності зберігача.

Серед основних послуг зберігачів. що надаються власникам цінних паперів, наступні:

· ведення рахунків у цінних паперах;

· відповідальне зберігання цінних паперів;

· обслуговування обігу цінних паперів у безпаперовій формі;

· одержання доходу за цінними паперами, що знаходяться на

· зберіганні;

· обслуговування механізмів позики та застави щодо цінних паперів. прийнятих на зберігання.

Депозитарні установи не можуть виконувати операції з цінними паперами від свого імені. Взаємовідносини між депозитарною установою та клієнтом регулюються депозитарним договором, укладення якого не веде до переходу права власності на цінні папери депонента.

Розрахунково-клірингова діяльність на фондовому ринку це діяльність з визначення взаємних зобов'язань щодо угод з цінними паперами та розрахунків за ними.

Кліринг та розрахунки за угодами щодо фондових цінностей здійснюються виключно депозитаріями, які забезпечують поставку цінних паперів на рахунки зберігачів з одночасною оплатою грошових коштів за придбані цінні папери.

Діяльність і ведення реєстру власників іменних цінних паперів являє собою збір, фіксацію, обробку, зберігання та надання даних, що складають систему реєстру власників іменних цінних паперів.

Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку забезпечується організаторами торгівлі (фондовими біржами) і полягає у створенні організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання та поширення інформації стосовно попиту і пропозиції на фондовому ринку, проведенні регулярних торгів фінансовими інструментами за встановленими правилами, централізованому укладенні і виконанні договорів щодо фінансових інструментів, у тому числі здійсненні клірингу та розрахунків за ними, та у розв'язанні спорів між членами організатора торгівлі.

Діяльність фондових бірж спрямована на створення членам бірж організаційних умов для укладення договорів з цінними паперами та реалізації біржових угод, подання об'єктивної інформації про поточну кон'юнктуру біржового ринку.

Професійна діяльність на фондовому ринку здійснюється виключно на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

2. Засади та принципи діяльності з торговлі цінними паперами на ринку

Діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадять торговці цінними паперами, які надають учасникам ринку фінансові послуги щодо купівлі-продажу фондових цінностей, розміщення цінних паперів на ринку та управління фінансовими вкладеннями клієнтів.

Відповідно до законодавства України торговцями цінними паперами можуть виступати юридичні особи, для яких операції з цінними паперами є винятковим видом господарської діяльності, а також банки.

Реалізація фінансових послуг забезпечується торговцями цінними паперами за допомогою проведення таких фінансових операцій:

· виконання замовлень клієнтів на купівлю цінних паперів;

· виконання замовлень клієнтів на продаж цінних паперів;

· виконання замовлень клієнтів на обмін цінних паперів;

· забезпечення розміщення випущених цінних паперів за договорами з емітентами;

· управління цінними паперами клієнтів протягом обумовленого терміну.

Реалізацію фінансових операцій, що пов'язані з торгівлею, обміном та управлінням цінними паперами, торговці можуть здійснювати на користь юридичних та фізичних осіб. Поряд із забезпеченням реалізації основних видів фінансових послуг торговці мають право займатися окремими видами діяльності, пов'язаними з обігом цінних паперів, насамперед, діяльністю зберігача цінних паперів, реєстраторською діяльністю та наданням консультаційних послуг. У разі провадження торговцем діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів йому забороняється проводити будь-які операції з купівлі-продажу таких цінних паперів.

У процесі здійснення професійної діяльності на фондовому ринку торговці цінними паперами можуть виступати поручителями або гарантами виконання зобов'язань своїх клієнтів перед третіми особами, отримуючи за це додаткову винагороду.

Комплекс послуг з організації випуску та проведення розміщення цінних паперів на ринку одержав назву андеррайтингу.

Андеррайтинг включає в себе такі операції:

· консультування емітента про час, терміни, обсяги та інші характеристики емісії;

· здійснення андеррайтером викупу частини емісії або всього обсягу емісії цінних паперів у емітента;

· надання гарантій емітенту щодо первинного продажу цінних паперів;

· розміщення випущених цінних паперів серед інвесторів за комісійну винагороду.

Надання фінансових послуг з розміщення цінних паперів здійснюється на підставі укладеного між емітентом та торговцем цінними паперами договору про андеррайтинг.

Розрізняють дві схеми надання послуг з розміщення цінних паперів. При першій, яка одержала назву «класичного андеррайтингу» посередник викуповує у емітента випущені цінні папери зафіксованою ціною і приймає на себе ризики, пов'язані з їх розміщенням на ринку. При другій - андеррайтери консультують емітентів і допомагають їм за комісійну винагороду здійснити розміщення цінних паперів на ринку. У випадку існування пропозицій щодо розміщення цінних паперів з боку декількох посередників емітент може провести аукціон з вибору найбільш привабливих умов андеррайтингу. При великому обсязі емісії цінних паперів участь в їх розміщенні можуть брати декілька посередників, кожен з яких пропонує емітенту свою частку викупу і свій розмір винагороди за первинний продаж фондових інструментів на ринку. Андеррайтери можуть укладати між собою договір про спільну діяльність.

Успішне проведення класичного андеррайтингу передбачає здійснення посередником викупу цінних паперів у емітента за номінальною (емісійною) ціною, і подальший їх продаж на ринку за вищою ціною. Різницю між ціною розміщення цінного паперу на ринку та ціною його викупу у емітента називають андеррайтинговим дисконтом. Величина андеррайтингового дисконту залежить від обсягів емісії та ступеня інвестиційної привабливості цінних паперів. Чим більшим є обсяг емісії та нижчим ступінь ризику цінних паперів, тим меншою є величина андеррайтингового дисконту. При неправильній оцінці посередником ступеня ризику цінних паперів діяльність з розміщення фондовій інструментів може стати збитковою в зв'язку з продажем їх на ринку за нижчою ціною, ніж ціна їх придбання

3.Брокерська діяльність на фондовому ринку

Брокерські контори відкриваються засновниками фондової біржі або юридичними особами, які придбали місце на біржі Кожен член фондової біржі має право відкрити одну брокерську контору, яка може функціонувати у формі самостійної юридичної особи або як структурний підрозділ члена фондової біржі.

Брокерські контори і брокери в їх складі являють собою посередників, що здійснюють діяльність з торгівлі цінними паперами на організованому ринку. Важливим принципом діяльності брокерських контор є спеціалізація брокерів на проведенні певних видів операцій з цінними паперами. Успішність діяльності брокерів залежить від правильності розуміння мети і намірів клієнта та належного їх виконання.

Брокерські контори натають такі види фінансових та супутніх послуг для своїх клієнтів:

· укладання біржових угод з цінними паперами;

· укладання угод з цінними паперами на позабіржовому ринку;

· надання гарантій та порук;

· документальне оформлення укладених угод;

· складання та подання звітності за проведеними операціями;

· збір необхідної комерційної інформації за дорученням;

· консультування з питань здійснення фінансових інвестицій тощо.

Виконання доручень клієнта здійснюється брокером на підставі договору на брокерське обслуговування на визначений термін за брокерську винагороду. Брокер може виступати від власного імені тоді він укладає з клієнтом договір комісії, або від імені клієнта, укладаючи при цьому договір-доручення. В першому випадку брокер виконує суто посередницькі функції, в другому - виступає стороною угоди.

Для одержання додаткового інформаційного забезпечення клієнт може укласти з брокерською конторою договір про інформаційне обслуговування.

Для кожного з клієнтів брокерська контора відкриває клієнтський рахунок, на якому відображається рух коштів, пов'язаних з купівлею та продажем цінних паперів. Поряд з відкриттям звичайного рахунку брокерська контора може відкривати рахунок з використанням маржі, що є одним із варіантів овердрафту. Рахунок з використанням маржі дає можливість клієнту здійснювати маржинальні угоди та одержу вати цінні папери у позику. При нестачі коштів для оплати цінних паперів клієнт може перевищити ліміт по рахунку і, таким чином, одержати позику в брокерській конторі.

 

 

Питання для самоконтролю

 

1) Види професійної діяльності на фондовому ринку.

2) Діяльність з торгівлі цінними паперами, її суть та види.

3) Види депозитарної діяльності на фондовому ринку.

4) Суть діяльності з організації торгівлі цінними паперами на ринку та її професійні учасники.

5) Види фінансових послуг торговців цінними паперами.

6) Принципи діяльності торговців цінними паперами.

7) Обмеження в діяльності торговців цінними паперами.

8) Порядок створення та функціонування брокерської контори.

9) Види фінансових послуг брокерських контор.

10)Принципи брокерської діяльності.

11)Зміст андеррайтингу та його види.

12)Механізм реалізації «класичного андеррайтингу».

 

Завдання до самостійної роботи

1.Теми доповідей та завдань для індивідуальної роботи

1) Практика та проблеми діяльності торговців цінними паперами в Україні.

2) Сучасна практика та проблеми надання фінансових послуг з розміщення цінних паперів.

3) Механізм взаємовідносин брокера і клієнта.

4) Діяльність брокерів на розвинутих фінансових ринках.

5) Андеррайтинг та етапи його проведення.

6) Сучасна практика та проблеми розміщення боргових зобов'язань України на світових ринках.

7) Порівняльна характеристика діяльності диверсифікованих та венчурних інвестиційних фондів.

8) Фінансові послуги компаній з управління активами.

2. Тестові завдання

2.1. До складу діяльності з торгівлі цінними паперами входять:

а) брокерська діяльність;

б) діяльність з управління цінними паперами;

в) андеррайтинг;

г) всі відповіді є вірними.

 

2.2. Андеррайдинг являє собою послугу щодо:

а) відповідального зберігання цінних парерів;

б) розміщення цінних паперів на ринку за винагороду;

в) ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

г) проведення розрахунків за біржовими угодами з цінними паперами.

 

2.3. Депозитні послуги на фондовому ринку можуть надавати:

а) зберігачі;

б) позабіржові торговельні системи;

в) компанії з управління активами;

г) фондові біржі.

 

2.4. До депозитарних послуг, що надаються на фондовому ринку, належать:

а) торгівля цінними паперами;

б) відповідальне зберігання цінних паперів;

в) управління цінними паперами клієнта;

г) андеррайтинг.

 

2.5. Контроль за діяльністю компаній з управління активами здійснює:

а) Рада недержавного пенсійного фонду;

б) Наглядова рада корпоративного інвестиційного фонду;

в) Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

г) усі відповіді є вірними.

 

 

Термінологічний словник ключових понять

 

Професійна діяність на фондовому ринку, діяльність з торгівлі цінними паперами, діяльність з управління активами, депозитарна діяльність, діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку, брокерська діяльність, дилерська діяльність, андерайтинг, діяльність з управління цінними паперами, розрахунково-клірингова діяльність, діяльність з ведення реєстрів іменних цінних паперів, торговці цінними паперами, брокерська контора, комісійна винагорода брокера.

 

 

Рекомендована література

Основна література

[2,3,6,7,10,12,13,15,18,20,21,22,25-27,29,30,31]

Додаткова література

[2,3,4,5,9,10,12,14,15,21,22]

 

 

Тема 10. Фінансові послуги з перейняття ризику

План вивчення теми

1. Види діяльності фінансових установ з обмеження ризиків.

2.Загальна характеристика страхових послуг як інструментів перейняття ризик).

3.Послуги з перейняття ризику неспеціалізованих фінансових посередників

Навчальні цілі

 

Цілями вивчення теми навчальної дисципліни є: закріплення, поглиблення знань сутності ринку фінансових послуг; вмінь застосування норм чинного законодавства з питань діяльності учасників ринку фінансових послуг; здатність отримувати, аналізувати та систематизувати інформацію з базових питань програмного матеріалу навчальної дисципліни з різних джерел; здатність застосовувати знання з питань технологій функціонування ринку фінансових послуг та його учасників на практиці; здатність приймати правильні управлінські рішення в умовах швидкої зміни ринкової кон’юнктури; здатність чітко осмислювати нову інформацію та давати її тлумачення, розвиток самостійного мислення.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

1. Види діяльності фінансових установ з обмеження ризиків

У діяльності суб'єктів господарювання та громадян, що здійснюють інвестиційну діяльність, особливе значення займає фінансовий ризик.

Фінансові ризики – це ризики, пов’язані з ймовірністю зазнати збитків при проведенні будь-яких операцій у фінансово-кредитній і біржовій сферах. Фінансові ризики можуть бути пов’язані з купівельною спроможністю грошей (інфляційні, валютні ризики, ризики ліквідності) або з інвестиційною діяльністю (ризики зниження доходності, втраченої вигоди, прямих фінансових втрат). В залежності від характеру прояву виділяють ризики процентні, кредитні, біржові, а також ризик банкрутства.

Фінансовий ризик поділяється на види_: найбільш вагомими з яких є: кредитний, процентний, депозитний, інфляційний, валютний ризики, ризик ліквідності та інші.

Кредитний ризик являє собою ризик несплати позичальником основного боргу та процентів за ним. Такий ризик виникає внаслідок погіршення фінансового стану позичальника, що обумовлює неспроможність останнього виконати свої зобов'язання щодо умов та термінів кредитної угоди.

Процентний ризик характеризує невизначеність щодо зміни у майбутньому процентних ставок за кредитами, депозитами, процентного доходу за облігаційними позиками та іншими видами боргових зобов'язань. Величина процентного ризику залежить від напряму руху та швидкості зміни процентних ставок.

Депозитний ризик виникає за умови погіршення фінансового стану банку і неспроможності останнього в повній сумі повернути вкладникам кошти, що залучені на депозитні рахунки, та сплатити дохід за ними.

Інфляційний ризик спричиняє втрати капіталу суб'єктів економічної діяльності та заощаджень громадян через знецінення їх вартості внаслідок зростання цін на товари та послуги.

Валютний ризик призводить до втрати коштів за рахунок несприятливої зміни курсів валютних цінностей.

Ризик ліквідності є пов'язаний з погіршенням платоспроможності суб'єкта господарювання або з труднощами щодо повернення коштів, вкладених у фінансові активи.

Ризики, що супроводжують діяльність суб'єктів господарювання можуть бути нейтралізовані за допомогою внутрішніх і зовнішніх механізмів. Внутрішні механізми, до яких належать уникнення ризику, обмеження концентрації ризику, хеджування, диверсифікація, розподіл ризику, самострахування забезпечуються самими суб'єктами господарювання.

Ефективним механізмом мінімізації валютного та процентного ризиків є хеджування строковими контрактами. Зниження ризику ліквідності окремих фінансових активів забезпечується за рахунок застосування диверсифікації при здійсненні портфельних інвестицій.

Обмеження кредитного ризику та ризику ліквідності суб'єктів господарювання досягається засобами страхового ринку та інструментами ринку позик.

Діяльності фінансових установ у більшій мірі ніж іншим суб'єктам економічної діяльності притаманні фінансові ризики, оскільки така діяльність пов'язана з безперервним рухом грошових потоків та обслуговуванням клієнтів з неоднаковим рівнем фінансового та матеріального стану. Фінансові установи здійснюють управління фінансовими ризиками та забезпечують їх мінімізацію традиційними методами, що вироблені практикою фінансової діяльності. Серед них уникнення ризику, обмеження концентрації ризику, розподіл ризику, хеджування, диверсифікація, самострахування.

Уникнення ризику досягається шляхом відмови від реалізації фінансових операцій, рівень ризику за якими є надзвичайно високим. Кредитні установи для обмеження ризиків при наданні кредитів ретельно аналізують фінансовий стан позичальників і на його основі приймають рішення про можливість надання кредитів.

Обмеження концентрації ризику забезпечується при здійсненні фінансових операцій, ймовірність виникнення збитків за якими є високою, шляхом визначення граничних критеріїв реалізації кредитних, депозитних, гарантійних операцій, фінансових інвестицій тощо.

У складі таких показників для банків: норматив великих кредитних ризиків, норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам тощо.

Для кредитних спілок: максимальний розмір кредиту на одного позичальника максимальна сума коштів на депозитному рахунку члена кредитної спілки, гранична сума заборгованості за кредитами, що пов'язані з великими ризиками, максимальна сума залучених на договірних засадах коштів інших установ тощо.

Для диверсифікованих інститутів спільного інвестування та недержавних пенсійних фондів: граничні нормативи вкладення коштів у фінансові активи, банківські метати, нерухомість, інші активи.

Проведення хеджування за допомогою опціонних, ф'ючерсних та форвардних контрактів забезпечує фінансовим установам обмеження рівня фінансових ризиків при несприятливому розвитку ринкової кон'юнктури та одержання прибутку у випадку бажаної зміни цін. Диверсифікація видів фінансової діяльності та вкладень у фінансові інструменти забезпечує оферентам фінансових послуг досягнення розпорошення ризиків та уникнення їх концентрації.

Самострахування реалізується фінансовими установами шляхом резервування, тобто створення резервів та страхових фондів, призначених для покриття збитків, що виникають в процесі надання фінансових послуг.

До основних видів фінансових послуг, що забезпечують перейняття ризиків суб’єктів господарювання, належать: страхові послуги, послуги з надання гарантій та порук за господарськими операціями клієнтів фінансових установ. Перейняття ризиків фізичних осбі забезпечується шляхом реалізації фінансовими установами страхових послуг, послуг з недержавного пенсійного забезпечення та надання порук за зобов’язаннями громадян.

Фінансові інструменти з перейняття ризику поділяють на фінансові інструменти на сегменті страхування – договори страхування (страхові поліси) та фінансові інструменти хеджування (коли перейняття ризику відбувається за рахунок надання послуг фінансовими посередниками, які не є страховими компаніями) – гарантії; аваль векселів; факторинг; форфейтинг; форвард (своп); опціони, ф’ючерси.

Особливістю фінансових послуги з перейняття ризику є те, що вони ніколи не надаються окремо від базової фінансової послуги на відповідному сегменті ринку.

2.Загальна характеристика страхових послуг як інструментів перейняття ризику

Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до форм страхування страхові послуги можуть надаватися на обов'язковій або добровільній основі. Умови надання страхових послуг при добровільному страхування регламентуються страховим договором, при обов'язковому страхуванні - законодавством.

При обов'язковому страхуванні законодавством визначаються об'єкти страхування та коло споживачів страхових послуг. Фінансові операції за обов'язковим страхуванням реалізуються на принципах обов'язковості, суцільного охоплення об'єктів страхування, безстроковості та автоматичності дії страхування, нормування страхового забезпечення.

Страхові послуги з добровільного страхування реалізуються на договірних засадах за згодою страховика і страхувальника. Добр