Міжнародні норми банківського регулювання та нагляду

Самими активними суб’єктами фінансового ринку є банки. Мета банківської системи – забезпечити самими доступними засобами розвиток ринкової економіки в країні, що є запорукою поліпшення добробуту населення, і вихід країни на світовий фінансовий ринок. Рада Європейського Союзу (ЄС) розробила директиви, дотримання яких сприяє створенню ефективного, розвинутого банківського нагляду, що відповідає кращим міжнародним зразкам. Основні із них: про скасування обмежень щодо вільного заснування банків та інших фінансових установ і вільного надання ними незалежних послуг; зобов’язання щодо публікації документації про річну фінансову звітність кредитними закладами; про запобігання використання фінансової системи для «відмивання» грошей; про політику ЄС щодо електронних підписів; повна відповідність банківського нагляду Базельським принципам.

Відповідно до Закону України «Про Національний банк України» (1999 р.) банківське регулювання – одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності.

Банківський нагляд – це система контролю та активних впорядкованих дій НБУ, спрямованих на дотримання банками у процесі їх діяльності законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників.

Під регулюванням банківської діяльності розуміють: використання монетарних інструментів з метою впливу на обсяг і структуру банківських резервів, а також на рівень процентних ставок; ухвалення положень, що базується на чинному законодавстві і які регламентують діяльність банків; застосування превентивних і протекційних заходів, що спрямовані на забезпечення стабільності функціонування банківської системи і проведення центральними банками ефективної монетарної політики.

Превентивні заходи застосовуються для уникнення можливих негативних наслідків в тій чи іншій економічній ситуації і включають:

· вимоги щодо розміру, структури банківського капіталу та його

адекватності банківським активам з урахуванням їх ризикованості;

· вимоги щодо ліквідаційної позиції банків;

· вимоги щодо диверсифікації банківських ризиків тощо.

Протекційні заходи застосовуються для захисту від уже існуючої загрозливої для банку ситуації, що може спричинити неплатоспроможність, банкрутство банку і включають:

- рефінансування комерційних банків центральним банком;

- створення і функціонування систем гарантування банківських депозитів;

- вимоги щодо формування банками резервів для відшкодування

можливих втрат від проведення активних операцій банків тощо.

Держава в особі центрального банку та відповідних уповноважених органів ставить за мету впровадження пруденційного нагляду, спрямованого на забезпечення обачливої поведінки банків, виконання ними вимог фінансової безпеки.

Основними завданнями банківського регулювання та нагляду є:

· забезпечення стабільності та надійності банківської системи;

· захист інтересів вкладників, що розміщують свої кошти в банках;

· створення конкурентного середовища у банківському секторі;

· забезпечення відкритості (прозорості) у діяльності банківського сектора в цілому і кожного банку зокрема та ін.

У світовій банківській практиці спостерігається тенденція до поступової уніфікації системи банківського регулювання та нагляду, яка пов’язана з діяльністю Міжнародного комітету з банківського нагляду, який більш відомий як Базельський (за місцем його знаходження у Швейцарії у м. Базелі). Базельський комітет є самою авторитетною організацією у світі щодо визначення політики в галузі банківського регулювання та нагляду. Ним визначено 25 принципів ефективного банківського нагляду, яких дотримуються всі розвинені держави світу.