ЦІНОУТВОРЕННЯ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Глава 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ

РИНКОВОГО

ЦІНОУТВОРЕННЯ

ЦІНОУТВОРЕННЯ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Ціна є економічною категорією, під якої залежить діяльність підіїри-смстіш та її ефективності. Процес встановлення й розробки ціни нази­вається ціноутворенням. Відповідно до діючої в державі економічної сис­теми видокремлюють ціноупюрення ринкове та командно-адміністративне.

Ринкове ціноутворення. Базується на загальних об'єктивних і суб'єк­тивних законах, що діють у суспільстві. Головними з них є закони варто­сті, попиту, пропозиції, товарно-грошового обігу, корисності благ. Саме вони визначаючі особливості ціноутворення й подальшу політику його на підприємстві.

Командію-адміиісірапівне ціноутворення базується переважно на принципі витратного механізму формування ціни і здійснюється держав­ними органами. В основу цього принципу ціноутворення покладено вит­рати підприємства, пов'язані з виробництвом товару, наданням послуг і встановленням нормативного прибутку, отримання та розподіл якого здебільшого контролюється державою.

Процес ціноутворення здійснюється на основі методології, тобто сукупності загальних принципів, правил, методів розробки ціни, фор­мування концепції ціноутворення, визначення системи цін у державі. Методологія процесу ціноутворення є єдиною для будь-якої системи незалежно від того, хто їх встановлює, терміну дії, сфери діяльності під­приємства. На основі методології розроблюється політика ціноутворен­ня підприємства, а також її стратегії. Конкретизація політики ціноутво­рення здійснюється різними методами встановлення цін і контролю над ними. Варто зазначити, що ціни різняться спрямованістю, метою, меха­нізмом утворення та дії. Іншими словами, методика як елемент методо­логії дає змогу здійснювати політику, яка відповідає економічній стра­тегії діяльності підприємства.

 

Найважливішим елементом методології ціноутворення с принципи ціноутворення (рис. 1). У загальному вигляді це постійно діючі положен­ня, що характерні для систем її цін і є основою її створення. Вирізняю такі основні принципи ціноутворення.

· Науковість. Суть принципу полягає в чому, що при визначенні ціни на виріб або поелугу необхідно використовувати діючі в суспільстві за­кони розвитку економіки та особливості їх дії залежно від часу, а також зовнішніх і внутрішніх чинників. Встановленню ціни мас передувати глибокий науковий аналіз кон'юнктури ринку ні всіх ного чинників, чинного законодавства, технології виробництва товару та можливостей її зміни, прогнозу зміни рівня цін па сировину, матеріали, напівфабрика­ти та комплектуючі. Застосування цього принципу передбачає наявність достатньої інформаційної бази, передусім стосовно економічної ситу­ації, а також зовнішнього та внутрішнього середовища.

· Цільова спрямованість. Реалізація цього принципу передбачає виз­начення економічних і соціальних проблем, які необхідно розв'язати. Держава загалом окреслює напрямки розвитку й встановлює ціну, яка стимулювала б розвиток підприємств або галузей, що виробляють пев­ний толар. І передусім це стосується внробництва нової продукції з вико­ристанням новітніх технології, що вкрай потрібні державі па певному етапі. Однак потрібно враховувати, що цільова спрямованість цін змі­нюється на кожному етапі розвитку економіки.

 

· Безперервіпсть. ІІередбачаетьея, що ціна на виріб мас визначатися протягом усього періоду його виробництва. Це означає, що на кожному етапі руху товару встановлюється певна ціна. З переходом до подальшо­го етапу постійно вносяться зміни й доповнення з урахуванням особли­востей виробництва товару, і в кінцевій ціні це має бути враховано. Крім того, цеп принцип передбачає можливість виробництва нових виробів, зняття застарілих, удосконалення технологій.

· Єдність процесу ціноутворення. Цей принцип передбачає контроль за ціноутворенням з боку державних органів. 13 умовах ринкової еконо­міки цей контролі, здійснюється насамперед щодо товарів і послуг, які мають соціалміо-екоиомічне значення для населення й регулюються державою (наприклад, ціпи на газ, нафту, окремі види сировини, елект­роенергію, комунальні послуги тощо).

Для здійснення процесу ціноутворення в ринковій економіці безпосе­редньо па підприємстві потрібні певні умови (рис. 2). Розглянемо ос­новні з них.

 

 

1. Економічна самостійність підприємства як суб’єкта ринкових відносин. Підприємство повинно мати свободу щодо вибору сфери діяль­ності, встановлення обсягів виробництва й ціни, визначення ринків збуту готової продукції, пошуку джерел сировини та матеріалів тощо.

2. Комерційні основи діяльності підприємства, і підприєметво понинно мати змогу самостійно обирати партнерів для співробітництва з огля­ду на власну економічну стратегію та економічну ефективність, укла­дати угоди з будь-якими підприємствами з урахуванням економічної вигоди, умов постачання та можливих витрат.

3. Захищеність підприємства. Держава має створити умови, коли всі угоди або контракти, укладені підприємством у процесі господарської діяльності, будуть захищені юридично й обов'язковими для виконання. Якщо угода не виконується, підприємству мас бути гарантовано відшко­дування збитків або втраченого можливого прибутку чи користі.

4. Конкуренція па ринку. Підприємство повинно ирацюваіп в кон­курентному середовищі, для того щоб мати чмогу вільно обирати як напрямки діяльності, гак і економічну стратегію, а також поведінку як суб'єкта господарювання, не зазнаючи тиску з боку монополістів. Здій­снення цієї умови можливе лише в державі, яка має відповідне анти-мопопольне законодавство та здійснює контроль на його виконанням.

5. Рівновага ринку. Ця умова досягається в точці рівноваги, тобто коли попит споживачів па будь-який товар відповідає пропозиції на нього.

Характер ціноутворення змінюється залежно відіпну рийку. В еко­номічній теорії видокремлюють ринки конкурентний, монопольно-конку-рентний, олігопольний та монопольний (рис. 3).

 

Конкурентний ринок (вільний ринок, ринок чистої, або досконалої, конкуренції). Особливість цього ринку полягає в тому, що ціни встанов­люються в умовах цільної конкуренції, з урахуванням законів попиту та пропозиції, наближаються до середніх цін на конкретні вироби, що реа­лізуються у відповідному місці та в певний час. Будь-яке підприємство, встановлюючи ціпи па рийку, повинно враховувати ціни, що склалися на ньому, пристосовуватися до них. Що більша конкуренція на ринку, то сильніша тенденція до вирівнювання цін на один і той самий виріб. За таких умов конкретний виробник або продавець може збільшити влас­ний прибуток лише в разі зниження ціни й розширення обсягів продажу товарів. Але загалом зниження є умовним, ураховуючи інфляційні про­цеси та період його дії.

Поведінка суб'єктів, які діють на ринку, визначається еластичністю попиту на виріб і граничними витратами в короткостроковому періоді. Розглянемо особливості конкурентною ринку.

1. Ціна попиту на товар дорівнює ціні пропозиції па нього, тобто сума цін попиту дорівнює сумі цін пропозиції. Однак при цьому ціни рухаються вільно.

2. Безперебійна торгівля товарами, що забезпечується наявністю за­пасів товарів, резервами потужностей і можливістю швидкого їх викорис­тання.

3. Відсутність черг. Черги ліквідуються завдяки регулюючій функції ціни, тобто підвищенню її до рівня рівноважної ціни попиту та пропо­зиції.

4. Динаміка зміни цін. Зміна ціни на виріб безпосередньо впливає па попит і пропозицію, і навпаки. Це залежить насамперед від еластичності цих чинників і їх динаміки.

5. Перехресна еластичність поіипу та пропозиції. Зміна ціни на один виріб впливає па зміну попиту па інший залежно від того, якими вони є: взаємодоповнюючими чи взаємозамінними. Якщо перехресна елас­тичність дорівнює нулю, це означає, що товари не залежать один від од­ного.

6. Вільний вхід і вихід на ринок як у напрямку виробництва, так і в напрямку споживання товарів, а також вільний доступ до інформації про кон'юнктуру і зміни па ньому.

Умовно цей ринок поділяється на ринок досконалої та чистої конку­ренції. Ринок чистої конкуренції передбачає відсутність монополії та на­явність великої кількості споживачів і продавців. До того ж на ринку має реалізовуватися переважно стандартизований товар. Ринок досконалої

 

конкуренції характеризується наявністю великої кількості чинників, що встановлюють рівновагу па ньому. До них належать мобільність ре­сурсів, інформованості про ринок, здатність до швидкої перебудови тех­нології та виробництва товарів, зміни виробничого режиму та іп. Ринок чистої конкуренції формують підприємства, які виробляють товари ши­рокого вжитку (як продовольчі, так і непродовольчі), а також підприєм­ства роздрібної торгівлі споживчими товарами (насамперед хлібобулочні вироби, овочі, м'ясо, риба тощо).

Ринок монопольної конкуренції. Ціноутворення па цьому ринку здійснюється в умовах конкуренції підприємств, що виробляють розши­рену групу товарів (надають велику кількість послуг), які не повністю можуть бути замінені іншими виробами. Водночас кожний товар дифе­ренційований і мас специфічні особливості. У цьому разі підприємство певною мірою може монопольно встановлювати ціни на свій фірмовий товар, однак не пов'язано з відсутністю його замінників. Особливість зазначеного ринку полягас в тому, що монопольна конкуренція мас роз­в'язати проблему не лише одиничної рівноваги, а й групової, тобто рівноваги економічних сил усередині групи конкуруючих підприємств-монополістіи.

Особливості ціноутворення на ринку монопольної конкуренції:

· ціноутворення конкурентне, однак у межах диференціації фірмо­вого товару;

· на ринку діє багато підприємств;

· контроль за ринковою ціною здійснюється її повних межах;

· велике значення мис нецінова конкуренція;

· досить вільні умови виходу на ринок будь-якого підприємства.

Особливе значення для ринку монопольної конкуренції має диферен­ціація товару, його специфіка. Товар захищається патентами, ліцензіями, фірмовим знаком тощо.

В Україні ринком монопольної конкуренції є виробництво та реаліза­ція безалкогольних напоїв, лікеро-горілчаних та кондитерських виробів, більшості видів одягу, взуття тощо.

Олігопольпип ринок. Ціноутворення па цьому ринку здійснюється за невеликої кількості підприємств (що найбільш п’ть) розглянемо особливості цього ринку.

1. Лише кілька підприємств мають абсолютну частку на ринку (до 70 %) для виробництва чи реалізації виробів і забезпечують потреби споживачів. Товар може бути як стандартизований, так і диференційований.

 

 

2. З усіх підприємств, які діють на ринку, хоча б одне має найбільшу чаєчку (понад 30 %) і може Істотно виливати на ринкову ціну товару, змі­нюючи обсяги продажу або встановлюючи цю ціну.

3. Підприємства, що діють на цьому ринку, залежать від конкурентів. Формуючи цінову політику, розроблюючи стратегію, визначаючи обсяги виробництва та реалізації, встановлюючи ціни тощо, підприємства по­винні враховувати реакцію конкурентів,

4. Вийти на олігопольний ринок дуже важко, оскільки підприємства, які діють на ньому, перешкоджають цьому:

· встановлюють різноманітні обмеження (економічні та організа­ційні);

· змушують братії дозвіл на окремі види діяльності;

· обмежують ринки сировини та матеріалів;

· змушують купувати патенти та ліцензії на нові види товарів і тех­нології.

Крім того, підприємства, які діють на оліготюльному ринку, створю­ють умови, за яких іншим суб'єктам підприємницької діяльності стає не­вигідно виходити на цей ринок.

Ціноутворення на такому ринку здійснюється з урахуванням дій кон­курентів або за угодами, які вони уклали. Ціни можуть встановлюватись також внаслідок ціпових війн. Суті» їх полягає у поступовому знижен­ні ціни на товар між підприємствами до межі собівартості або до межі, нижче якої виробляти і реалізовувати товар невигідно.

В Україні до олігопольпого ринку належать нафтопереробна і вугіль­на галузі промисловості, кольорова металургія, автомобілебудування, авіаційні перевезення, виробництво морозильних камер.

Монопольний ринок. У класичному вигляді — це ринок, де діє лише один суб'єкт підприємництва, тобто один виробник, один продавець. На такому ринку конкуренції немає.

Ціну визначає суб'ект-монополіст, який отримує величезний прибу­ток. Однак і це підприємство, встановлюючи ціну, повинно враховувати закон попиту. Якщо підприємство пропонуватиме ціну, яка перевищу­ватиме доходи споживачів, воно ризикує втратити їх. Споживачі шука­тимуть альтернативу, тобто дешевші товари, відмовившись від товарів підириємства-моноиоліета. Необхідно також зважати на те, що зі збіль­шенням обсягів реалізації товару підириємство-монополіст знижувати­ме ціпу на нього, а в цьому разі відповідно зменшуватиметься граничний дохід підприємства.

 

 

Крім того, діяльність піднриємства-монополіста конролюється анти-мопопольпим законодавством, яке обмежує мого прибутки з дію­чою податковою системою.

Варто зазначити, що в чистому вигляді и умовах ринкової економіки монопольних підприємств практично не існус, оскільки діють чинники, які сприяють виникненню конкуренції на ринку.