ОРГАНІЗАЦІЯ КОНТРОЛЮ ЗА ЦІНАМИ З БОКУ ДЕРЖАВИ

Характерною ознакою ринкової економіки с вільні відносини між суб'єктами господарювання та цільне ціноутворення. Однак у будь-якій державі паніть з розвиненою ринковою економікою абсолютно вільного ціноутворення не може бути.

По-перше, діють об'єктивні економічні закони, що обмежують ціни. З одного боку, будь-який виробник або реал штор не може запропонувати ціну на спій токар, що буде нижчою за вартість сировини, матеріалів, комплектуючих, робочої сили, непрямих витрат, тобто нижчою за собі­вартість. З іншою боку, об'єкти рийку не можуть встановлювати ціну, що перевищуватиме попит, тобто таку, за якою споживач може придбати цей товар. Якщо ці вимоги не виконуються, виробник може не відшкоду­вати коштів, які вклав у виробництво продукту.

По-друге. її умовах ринкової економіки діє система саморегулюван­ня ціп. Так, виробник не зацікавлений встановлювати надто високі ціни, тому що це об'єктивно зменшує обсяги реалізації його продукції п отри­маний прибуток. В умовах конкурентного ринку постійно точиться бо­ротьба за ринки збуту, і виробники, аби вийти переможцями, змінюють ціпи на свої товари. Це дуже складний процес, що мас правила, норми, яких повинні дотримуватися всі суб'єкти ринку,

По-третє. У будь-якій державі (з розвиненою ринковою економікою чи з командно-адміністративною системою) державні органи впливають на процеси ціноутворення. Так, в Україні нині діють різні ціни залежно відступом регулювання: фіксовані, регульовані, вільні, індикативні.

Більшість країн мають так звану (мішану економіку, що базується на ринковій конкуренції та макроекономічному регулюванні з боку держа­ви. Загалом перехід будь-якої держави до ринкових відносин у кінцево­му підсумку сприяє розвитку економіки. Однак при цьому збільшується

 

кількість кризових ситуацій. Тому держана повинна втручатись н еко­номічні процеси з метою пом'якшення наслідків негативних явищ. Впливаючи на ціпи, держава намагається зменшити циклічні коливання процесів виробництва та реалізації, а також перерозподілити фінансові ресурси між галузями, підприємствами. Загалом такий вплив має антикризовий характер.

Однак державний вплив на ціпи здійснюється не лише через систему ціноутворення, а й шляхом регулювання ставок оподаткування, відсотко­вих ставок за кредити, розмірів орендної плати, зменшення окремих вит­рат підприємства тощо.

Особливе значення мас: антимонопольне регулювання, яке передбачає вжиття різних заходів у разі порушення підприємствами ділових відно­син, а саме:

· дискримінація щодо інших підприємств;

· відмова надавати знижки окремим клієнтам, особливо посередни­кам і підприємствам роздрібної торгівлі;

· встановлення будь-яких примусових умов при укладенні договорів па постачання товарів, сировини, що наперед неприйнятні для спо­живача (у роздрібній торгівлі така ситуація може виникнути під час продажу товарів у наборі);

· примушування підприємств, які купують товари, купувати їх лише у конкретного виробника, неможливість укладати угоду з іншими, тобто обмеження конкуренції;

· пропонування демпінгових цін;

· відмова постачати товари окремим підприємствам-реалізаторам;

· повний контроль за встановленням ціпи виробника в роздрібній торговельній мережі па всій території.

За таких умов лише антимонопольні комітети можуть приймати відповідні рішення та припиняти цю практику. Мета державного регулювання цін:

· забезпечення такого співвідношення між монополією та конкурен­цією, яке б не призводило до руйнівних наслідків для економіки, здійснення соціальної політики держави та захист окремих перст» населення;

· стримування інфляційного підвищення ціп через запровадження заходів, які б усували причини його виникнення. Основною причи­ною необгрунтованого підвищення ціп па продукцію державними підприємствами є їх монопольне становище. Як наслідок виникає дефіцит товарів, підвищуються ціни на сировину та паливо, зникає звичайна конкуренція;

 

· соціальний захист населення, тобто диференційований підхід до встановлення чи змін роздрібних цін на окремі товари або послуги. Це здійснюється з урахуванням ролі товарів у формуванні реаль­них доходів населення, у забезпеченості продуктами (насамперед першої необхідності) різних груп і верств населення, які мають різ­ний рівень доходів. Особливо це стосується пенсіонерів, дітей до­шкільного та молодшого шкільного віку, інвалідів І, II груп та ін. Такі заходи можуть передбачати надання пільг на житлово-кому­нальні послуги, проїзд у транспорті тощо;

· формування нового попиту населення та культури споживання зав­дяки встановленню знижених цін, податкових пільг па товари, об­сяги реалізації яких держава прагне збільшити. Ця проблема роз­в'язується зменшенням податків для виробників, наданням дотацій на продукцію, гарантуванням виробникові збуту продукції через свої підприємства торгівлі;

· запобігання споживанню соціально шкідливих товарів або тих, що можуть загрожувати життю та здоров'ю людини.