КЛАСИФІКАЦІЯ ЦІН НА ПРОДУКЦІЮ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ВИРОБНИЦТВІ

 

Ціни на продукцію підприємств-виробників АПК поділяються на дві великі групи — на продукцію рослинництва та тваринництва.

У свою чергу, продукція рослинництва та тваринництва класифі­кується за різними ознаками:

· сезонами виробництва та реалізації;

· якісно продуктів.

За сезонами виробництва та реалізації. Велика кількість овочів, плодів, фруктів розподіляється за сезонами виробництва та реалізації. Це пояснюється різними причинами: природно-кліматичними умовами, сезонністю виробництва більшості продукції сільського господарства й па більшості території України, різницею в часі між виробництвом і ре­алізацією й необхідністю зберігання продукції, необхідністю в умовах збері­гання її різних видів. При цьому основна мета — постійно забезпечува­ти населення продуктами харчування.

Встановлення ціни на сільськогосподарську продукцію спрямоване па стимулювання виробництва продукції в період між сезонами її зби­рання та рівномірну реалізацію протягом року. Сезонність встановлення

 

 

цін впливає на рівень роздрібних цін. Особливо це стосується плодоовочевої продукції (овочі першого врожаю — огірки, помідори — у лютому, березні коштують дорожче, ніж у період масового збирання).

На зміну цін за цією ознакою впливають також терміни зберігання продукції. Для більшості овочів ціпи встановлюються залежно від термінів зберігання: що більший термін зберігання, то менша ціпа за інших рівних умов. Це пов'язано з тим, що зі збільшенням тривалості зберігання якість продукції знижується (так, картопля в березні коштує дешевше, ніж у період збирання врожаю — у вересні-жовтні).

За якістю продуктів. Система диференціації цін в АІЇК за якістю продуктів спрямована на стимулювання виробництва високоякісної про­дукції. Підвищення якості продукції сприяє задоволенню потреб спожи­вачів, підвищує ефективність виробництва і зменшує збитки підприєм­ства. Так, чи зростанням цукристості цукрових буряків підприємства мають змогу збільшити обсяги виробництва цукру. Підвищення жир­ності молока сприяє збільшенню обсягів виробництва вершкового масла та іншої молочної продукції.

Підвищення якості продукції в сільському господарстві стимулюєть­ся також за допомогою базисних ціп і системи знижок і надбавок. Для розрахунку кінцевої ціни встановлюються базисна ціна та базова конди­ція. Залежно від цього вироби поділяються за якістю, сортами та катего­ріями.

Знижки та надбавки встановлюються як у натуральному, так і в гро­шовому вираженні. Так, на зернові та олійні культури вони нарахову­ються в натуральних одиницях до базисних кондицій і розраховуються до фізичної маси виробу залежно від ступеня вологості та забруднення. Якщо ці показники нижчі за передбачені базовою кондицією, нарахо­вується надбавка до фізичної маси виробу, якщо нижчі — знижка.

Грошові знижки (надбавки) застосовуються годі, коли спостерігають­ся відхилення від базових кондицій інших якісних показників: пошкод­ження зерен, зараженість їх різними хворобами та шкідниками. Додатко­во оплачуються також процеси висушування та очищування зерна, якщо це здійснюється на елеваторах або на зерноприймальних пунктах. Крім того, ціна на зерно залежить від сортності. Так, найвища ціна встанов­люється на пшеницю твердих сортів з надбавкою до м'яких сортів за­лежно від кількості клейковини.

При встановленні ціп на картоплю враховуються такі показники якості, як розмір бульб, харчова цінність, смакова якість, забрудненість. На технічну картоплю ціла встановлюється залежно від вмісту крохма­лю та інших чинників.

 

 

Ціни на молоко залежать від базисних кондицій за такими показниками, як жирність і сортність, наявність бактерій, кислотність.