НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКУ СИРОВИНУ

Базою для розрахунку оптових цін на сільськогосподарську сиро­вину, яка потім використовується на підприємствах харчової та легкої промисловості, є вартість цієї сировини в районі споживання. Оптово-посередницькі ціпи на сільськогосподарську сировину визначаються ви­ходячи з таких показників:

· витрат на придбання продуктів сільськогосподарського виробниц­тва у виробників (колгоспів, радгоспів, фермерських господарств, приватних та індивідуальних виробників) за вільними цінами;

· витрат на транспортування продукції від господарств до складів заготівельних підприємств та організацій (елеваторів, морозиль­ників) або до станції призначення в районі розташування спожива­ча. До них належать також виграти, пов'язані зі зберіганням про­дукції, вантажні роботи, експедиційні витрати тощо, тобто витрати заготівельних підприємств або служб постачання переробних під­приємств;

· прибутку, що мас забезпечити розширене відтворення та стимулювання виробників до збільшення обсягу випуску продукції та під­вищення її якості.

Серед цін на сільськогосподарську сировину виокремлюють:

· вільні договірні ціни (здебільшого на плодоовочеву продукцію). За цими цінами продукція закуповується у сільськогосподарських ви­робників, а потім перероблюється на переробних підприємствах. При встановленні таких цін найбільший вплив мають такі чинни­ки, як попит і пропозиція, наявність конкурентів чи монопольність ринку, форс-мажорні випадки та ін. Важливе значення для встанов­лення цих цін має місцезнаходження виробника сировини та підприємства-переробника, вартість транспортування, стан шляхів, розвиненість транспортної мережі та ін.;

· диференційовані оптово-посередиицькі ціни на сировину для під­приємств, що класифікуються за групами переробних підприємств. ІІри встановленні таких цін враховуються витрати на закупівлю, зберігання, транспортування та заготівлю сировини. Здебільшого така диференціація здійснюється за територіальною ознакою і сто­сується в основному підприємств цукрової, пивоварної промисло­вості, окремих підприємств легкої промисловості;

· розрахункові ціни, що встановлюються на такі види сировини, як борошно, окремі види круп, м'ясо, молоко та молочна продукція.

Такі ціни встановлюються переважно на види сировини, які після переробки реалізуються за регульованими цінами. Здебільшого це сировина (наприклад, зерно, окремі види круп), що виробляється за державним замовленням і на неї встановлюються держанні ціни. Розрахункова ціна па ці вироби мас покривати витрати, а інші виг­рати мають бути нижчими та фактичні витрати на закупівлю та транспортування сировини до переробних підприємств. В окремих випадках на кінцеву продукцію переробних підприємств можуть встановлюватись дотації з державного або місцевих бюджетів. Перелік цих видів сировини обмежується і має стійку тенденцію до скорочення. Сталу тенденцію до зниження мас також розмір дотацій.