Сегментація фінансового ринку

Фінансовий ринок є, певною мірою, поняттям збірним, узагальненим. На практиці воно характеризує обширну систему окремих видів фінансових рин­ків з різноманітними сегментами. Кожен з цих видів і сегментів має певні зобов'язання, обслуговує різних клієнтів, діє у різних регіонах та сферах гос­подарського життя. Цей ринок оперує різноманітними фінансовими інстру­ментами, обслуговується специфічними фінансовими інститутами, має доволі розгалужену фінансову інфраструктуру.

Сегментація фінансового ринку – процес цілеспрямованого поділу його видів на індивідуальні сегменти залежно від характеру фінансових інструмен­тів, які обертаються на ринку. Це пояснюється тим, що саме фінансовий актив визначає зміст поняття "фінансовий ринок".

Зважаючи на зазначене вище, структура фінансового ринку матиме такий вигляд: кредитний ринок та ринок грошей, які можуть бути представлені як ринок позикового капіталу, ринок цінних паперів, валютний ринок, ринок до­рогоцінних металів і каміння, ринок фінансових послуг. Кожен з виділених структурних сегментів фінансового ринку, у свою чергу, можна розбити на ок­ремі сектори (мікросегменти) залежно від критерію, покладеного в основу та­кого поділу.

Кожний сегмент фінансового ринку має свою характерну специфіку та особ­ливості функціонування, власні правила укладання угод із фінансовими акти­вами тощо. Причому один і той самий актив може бути товаром на декількох ринках. Скажімо, кредит у доларах — об'єкт діяльності грошового, кредитно­го і валютного ринків.

Процес переливання фінансових ресурсів з одного виду фінансового ринку чи сегмента на інші називається сек'юритизацією. В останні роки процес сек'юритизації характеризується переміщенням операцій з ринку позикових капіталів на ринок цінних паперів (передусім, ринок облігацій) і забезпечує зниження витрат у залученні кредитів. Це сприяє тісній взаємозалежності між сегментами фінансового ринку.

Зважаючи на те, що торгівля фінансовими активами може здійснюватися у різних формах і різними методами, є велика розгалуженість і різноманітність фінансового ринку. Відповідно є велика кількість ознак, за якими можна кла­сифікувати фінансовий ринок. Найпоширеніші підходи до визначення струк­тури фінансового ринку такі.

За видами фінансових активів фінансовий ринок поділяють на:

а) кредитний ринок (ринок банківських позик, позикового капіталу), тобто ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу є вільні кредитні ресурси, обіг яких здійснюється на умовах повернення, строковості, платності і забезпеченості;

б) ринок цінних паперів (фондовий ринок), на якому об'єктом купівлі-продажу є усі види цінних паперів (фондових інструментів), емітованих підпри­ємствами, різними фінансовими інститутами, державою;

в) валютний ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу є іноземна валюта і фінансові інструменти, які обслуговують операції з нею;

г) ринок золота та інших дорогоцінних металів (срібла, платини тощо), на якому об'єктом купівлі-продажу є дорогоцінні метали. В Україні ринок золота – найменш розвинутий вид фінансового ринку через відсутність належного правового регламентування;

д) ринок фінансових послуг як сукупність різноманітних форм мобілізації й переміщення фондів фінансових ресурсів із вільного обігу в сфери інвестицій­ного прикладання. Фінансові послуги за своєю структурою є дуже різноманіт­ними, можуть мати ознаки кредитних операцій, операцій оренди, страхування тощо.

За періодом обертання фінансових активів фінансовий ринок поділяють на:

а) ринок грошей, на якому здійснюються операції купівлі-продажу ринко­вих фінансових інструментів і фінансових послуг усіх розглянутих вище фі­нансових ринків зі строком обертання до одного року. Фінансові активи, що обертаються на ринку грошей, є найліквіднішими, їм притаманний наймен­ший рівень фінансового ризику, а система формування цін на них є доволі прос­тою;

б) ринок капіталів, на якому здійснюються операції купівлі-продажу рин­кових фінансових інструментів і фінансових послуг зі строком обертання біль­ше одного року. Фінансові активи, які обертаються на ринку капіталів, як пра­вило, менш ліквідні, їм притаманний найбільший рівень фінансового ризику і досить високий рівень дохідності.

Ці два види фінансового ринку тісно пов'язані між собою. Проте поділ фі­нансових ринків на ринок грошей і ринок капіталів у сучасних умовах функ­ціонування цих ринків має дещо умовний характер, оскільки сучасні ринкові технології та умови емісії багатьох фінансових інструментів передбачають від­носно простий і швидкий спосіб трансформації окремих короткострокових фі­нансових активів у довгострокові, і навпаки.

За організаційними формами функціонування фінансовий ринок поділяють на такі види.

1. Організований (біржовий) ринок, який представлено системою фондових і валютних бірж. На організованому фінансовому ринку забезпечуються:

- висока концентрація попиту і пропозиції в одному місці (встановлюється найбільш об'єктивна система цін на окремі фінансові інструменти);

- проводиться перевірка фінансового становища емітентів основних видів цінних паперів, допущених до торгів;

- процедура торгів має відкритий характер;

- гарантується виконання укладених угод.

Однак біржовий ринок має окремі слабкі сторони, зокрема:

- він більш суворо регулюється державою, що знижує його гнучкість;

- виконання всіх нормативно-правових актів щодо його функціонування
збільшує витрати на здійснення операцій купівлі-продажу;

- великомасштабні угоди, які реалізуються окремими учасниками на рин­ку, практично неможливо зберегти в таємниці.

2. Неорганізований (позабіржовий, або "вуличний") ринок, на якому здій­снюється купівля-продаж фінансових інструментів і послуг, угоди за якими не реєструються. Цей ринок характеризується:

- вищим рівнем фінансового ризику (оскільки багато фінансових інструментів і послуг, які котируються на ньому, не проходять процедури перевірки на біржах або були ними відхилені в процесі лістингу);

- більш низьким рівнем юридичної захищеності покупців;

- торгівлею цінних паперів більш низької якості;

- більш низьким рівнем поточної інформованості покупців тощо.

Разом з тим цей ринок:

- забезпечує обіг більш широкої номенклатури фінансових інструментів і послуг;

- задовольняє потреби окремих інвесторів у фінансових інструментах з ви­соким рівнем ризику і, відповідно, більшим доходом;

- значною мірою забезпечує таємницю здійснення окремих угод.

За регіональною ознакою фінансовий ринок поділяють на:

а) місцевий фінансовий ринок, представлений в основному операціями комерційних банків, страхових компаній, неорганізованих торговців цінними
паперами з їх контрагентами – місцевими суб'єктами господарювання і населенням;

б) регіональний фінансовий ринок, який функціонує в межах області (рес­публіки) і поряд з місцевими неорганізованими ринками, включає систему ре­гіональних фондових і валютних бірж;

в) національний фінансовий ринок, який включає всю систему фінансових ринків держави, їх видів і організаційних форм;

г) світовий фінансовий ринок як складову світової фінансової системи, в якій інтегровані національні фінансові ринки держав з відкритою економі­
кою.

За швидкістю реалізації угод фінансовий ринок поділяють на:

а) ринок з негайною (терміновою) реалізацією угод (ринок "спот"), на якому угоди здійснюються за короткий строк (як правило, до трьох днів);

б) ринок з реалізацією угод у майбутньому (строкові ринки: форвардний, ф'ючерсний, опціонний і ринок свопів). Предметом обігу на цьому ринку є, як правило, фондові, валютні і товарні деривативи (похідні цінні папери).

За умовами обігу фінансових інструментів (у цьому випадку йдеться виключно про фондові інструменти) фінансовий ринок поділяють на:

а) первинний ринок, що характеризує ринок перших та повторних емісій цінних паперів, на якому здійснюється їх початкове розміщення серед інвес­торів;

б) вторинний ринок, де обертаються цінні папери, продані на первинному ринку. Однією з основних функцій вторинного ринку є встановлення реальної ринкової ціни (курсової вартості) окремих цінних паперів, яка відображає всю наявну інформацію про фінансовий стан емітентів і умов емісії.

Варто зазначити, що всі складові фінансового ринку перебувають у тісному взаємозв'язку. Насамперед збільшення обсягів грошових заощаджень насе­лення і вільних коштів підприємств сприяє розширенню та активізації кре­дитного ринку і ринку цінних паперів. І навпаки, випуск цінних паперів зни­жує потребу у фінансуванні економіки за рахунок кредитів та акумулює тимчасово вільні грошові кошти інвесторів.

Практикою доведено, що фінансовий ринок досягає найбільшої ефектив­ності лише тоді, коли у його функціонуванні задіяні всі складові: ринок гро­шей і валютний ринок, кредитний ринок і ринок цінних паперів, ринок фінан­сових послуг тощо.