Державне казначейство як суб’єкт здійснення фінансового контролю

Національний банк України як суб’єкт здійснення фінансового контролю.

Національний банк України. є основним контрольним органом у сфері грошово-кредитного обігу забезпечення фінансового контролю та банківського нагляду. У межах конституційних повноважень Рада НБУ розробляє Основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням. НБУ здійснює нагляд за діяльністю комерційних банків, що є суб'єктами підприємницької діяльності, їх відділень, філій, представництв по всій території України. Такий нагляд спрямований на забезпечення стабільності банківської системи, захист інтересів вкладників шляхом зменшення ризиків у діяльності комерційних банків. Фінансовий контроль НБУ спрямований на скорочення зовнішніх і внутрішніх банківських ризиків: ліквідності, кредитних, валютних, облікового відсотка тощо. Стратегічну політику служби банківського нагляду НБУ визначають її контрольно-наглядові функції, які концентруються за кількома формами контролю.

Державне казначейство як суб’єкт здійснення фінансового контролю

Державне казначейство України є центральним органом державної виконавчої влади,діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Воно складається з Центрального апарату Державного казначейства України, Головних управлінь Державного казначейства України в Автономної Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь Державного казначейства у районах, містах і районах у містах з районним поділом. До основних функцій Державного казначейства України у сфері державного фінансового контролю належать: забезпечення казначейського обслуговування Державного бюджету України; забезпечення обліку та складання звітності всіх надходжень Державного бюджету України та кошторисів бюджетних установ; здійснення попереднього та поточного контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів, взятих на облік органами Державного казначейства України; контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису Державного бюджету України; контролювання та припинення необгрунтованого зростання заборгованостей бюджетних установ; забезпечення складання та зведення звітності щодо виконання Державного бюджету України; організація та здійснення внутрішнього фінансового контролю.

33. Державна митна служба як суб’єкт здійснення фінансового контролю. Державна митна служба України (Держмитслужба України) є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи. Діяльність Держмитслужби України спрямовується ікоординується Кабінетом Міністрів України. Держмитслужба України здійснює свої повноваження безпосередньо та черезрегіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні управління та організації. Держмитслужба України в межах своїх

повноважень на основіта на виконання актів законодавства видає накази, організовує іконтролює їх виконання. Держмитслужбу України очолює Голова, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України. Основними завданнями Держмитслужби України є: · забезпечення реалізації державної політики у сфері митної справи; · захист економічних інтересів України; · контроль за додержанням законодавства України про митну справу;· використання засобів митно-тарифного та позатарифного регулювання при переміщенні через митний кордон України товарів та інших предметів; · удосконалення митного контролю, митного оформлення товарів. Держмитслужба України відповідно до покладених на неї завдань:1) організовує та контролює діяльність митних органів; 2) забезпечує своєчасне і повне внесення до державного бюджету коштів від податків, зборів (обов'язкових платежів), справляння яких згідно із законодавством покладено на митні органи; 3) вживає разом з іншими органами виконавчої влади заходи, спрямовані на недопущення незаконного вивезення за кордонцінностей, що становлять культурне або історичне надбання українського народу;4) розробляє та здійснює самостійно або у взаємодії з іншими органами виконавчої влади заходи щодо запобігання контрабанді, порушенню митних правил та їх припинення; 5) здійснює верифікацію (встановлення достовірності) сертифікатів про походження товарів з України.

34. Аудитори та аудиторські фірми як суб’єкти здійснення фінансового контролю Аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Висновок аудитора може бути: · безумовно позитивним, · умовно позитивним (з застереженнями), · негативним. Аудитор може також відмовитися від видання висновку. При цьому він викладає свою думку в звіті іншої форми. В трьох останніх випадках висновок має містити короткий виклад аргументів, що обґрунтовують думку аудитора. Проведення аудиту є обов'язковим для: 1) підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших господарюючих суб'єктів незалежно від форми власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ та організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю. 2) перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдінгових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників; 3) емітентів цінних паперів; 4) державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форми власності; 5) порушення питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом.

35. питання. Поняття й ознаки фінансово-правової відповідальності. Відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Фінансово-правова відповідальність – це вид юридичної відповідальності, яка виражається у застосуванні до правопорушника уповноваженими на те державними органами, фінансово-правових норм-заходів державного примусу. Ознаки Фінансово-правової відповідальності: -відповідальність наступає за фінансове правопорушення; -встановлена державою в фінансово правових нормах, які є охоронними і містять у своїй структурі фінансово правові санкції; - тягне для правопорушника певні негативні наслідки майнового характеру; -реалізується у специфічній процесуальній формі; -знаходиться у стадії формування. Підставою відповідальності за порушення бюджетного законодавства є бюджетне правопорушення. бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету. Суб’єктом бюджетного правопорушення може виступати лише учасник бюджетного процесу. Бюджетний кодекс (ч. 1 ст. 121) передбачає, що особи, винні в порушенні бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України. Бюджетне правопорушення, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення його керівника чи інших відповідальних посадових осіб до відповідальності згідно із законом, залежно від характеру вчинених ними діянь.

36 Фінансове правопорушення Фінансове правопорушення – це порушення врегульованого фінансово-правовою нормою порядку мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів, за яке законодавством передбачено юридичну відповідальність. До видів фінансових правопорушень належать такі, як: - бюджетні правопорушення; - правопорушення у сфері банківської діяльності; - правопорушення у сфері валютного регулювання; - податкові правопорушення; - правопорушення у сфері грошового обігу, розрахунків.