Внутрішня норма прибутковості

Економічний зміст внутрішньої норми прибутковості полягає у тому, що це така норма доходності інвестицій, при якій підприємству однаково фінансувати свій капітал під IRR процентів у будь-які фінансові інструменти або здійснити реальні інвестиції. В той же час генерований реальною інвестицією грошовий потік достатній для того, щоб покрити вихідну інвестицію і забезпечити віддачу на цю інвестицію за ставкою IRR процентів.

Математичне визначення внутрішньої норми прибутковості передбачає розв’язання такого рівняння:

, (89)

де: CF_j – вхідний грошовий потік в j-тий період;

INV – значення інвестиції, яке є позитивним числом.

Розв’язуючи це рівняння, знаходимо значення IRR. Схема прийняття рішення на основі методу внутрішньої норми прибутковості має такий вигляд:

- якщо значення IRR вище або дорівнює вартості капіталу, то проект приймається;

- якщо значення IRR менше вартості капіталу, то проект не приймається.

У деяких випадках методи NPV та IRR можуть конфліктувати один з одним.

Оскільки завершальна ефективність інвестиційного проекту оцінюється шляхом порівняння грошових потоків (а не прибутку) з початковим обсягом інвестицій, одержані значення показника чистого прибутку до амортизації, процентів і податку на прибуток необхідно перерахувати у величину грошового потоку. Це можна здійснити за допомогою двох розрахункових схем, в залежності від способу оцінки розрахункового показника дисконту: традиційна схема та схема власного капіталу.

Традиційна схема розрахунку показників ефективності:

- в якості показника дисконту при оцінці NPV проекту використовується середньозважена вартість капіталу проекту (WACC);

- у процесі прийняття рішення на основі IRR-методу значення внутрішньої норми доходності проекту порівнюється з WACC;

- при прогнозі грошових потоків не враховуються процентні платежі і погашення основної частини кредитної інвестиції.