19 страница

" і' — член фондової біржі (окрема особа, фірма) й банк з функ­ціям к>ііійлі-пролажу валют, цінних паперів, дорогоцінних металів:

(ІвнсаЯдер — особа, яка вололіг конфіденційною ліловою іифор-машгю завдяки свогму службовому становищу;

1-і.і)міч — тігкнсния протилежних поглядів, прагнень, інтересів;

6сстсе(л,ллЦр — книга, шо користується особливим попитом, видана великим накладом:

л(і,в)фамація — опублікування в пресі або проголошення по радіо, телебаченню відомостей, що ганьблять юго-небудь;

а(т,тт>ашс — І) офіційна особа, зарахована до диііломатнчного прел-сгаиііииіва як спеціаліст вякій-небудь іалуїі. наприклад пійськовій; 2) мо­лодший дипломатичний ранг,

жіи,І>ро— іклхдатний підпис на векселі, чеку, розпорядженні КЛІЄН-тові банку про перерахування суми на рахунок третьої особи.

Вправа 144. Замініть визначення синонімами — словами іншомов­ного походження. Поясніть їх написання.

I. І. Збройний напад одній чи кількох держав на іншу державу для
ихоиленнл її території, політичного чл економічного і впорядкування її
народу. 2. Музичний супровід. З Явище обману зору, слуху внаслідок
психічною розладу. 4. Яскраве освітлення будників, вулиць, парків з ме-
тою прикраси. 5. Частина стіни, стелі, прикрашена оріїамсіпом. що запов-
нюється, як правнло, живописним чи скульптурним зображсшіям. 6. Ско-
рочення, шо використовуються в усному та писемному мовленні. 7. Поєд-
нання кількох (не менше трьох! музичних звуків різної висоти, шо сприй-
маюпся як тукова єдність. 8. Виражсшія чогось абстрактноіо. будь-якої
думки, ідеї в конкретному образі. 9. Оскарження судової постанови у
анішй судовій інстанції. ІО. Сценічна постанова, побудованії на перебіль-
шено комічних положеннях. II. Той. шо не дотримується панівної релігії,
інакомислячий. 12. Помилкове уявлення, викликане оманою відчуттів,
викривлене сприйняття дійсності. 13. Маса товару і упаковкою, тарою.

Довідка: агресія; акомпанемент; галюшшашя; ілюмінація; панно; абревіагура; акорд; алегорія: лпеляція; буфонада; днендсігт; ілюзія; брутто.

II. 1. Звазии, що ігонсвоюгться шашкісту та шахісту найвищої ква-
іііфікашї. 2. Пригнічений психічний стан. 3. Нереальний, який не Існус в
дійсності. 4. Систематичне зібрання одноріднії*, предметів. 5. ВІтср, іш>
періодично змінює свій напрям: улітку дме з моря, узимку — із суходолу.
6. Протидія, опір будь-якій політиці, чиїмось діяч, поглядам. 7. Крита
галерея (як правило, між паралельними вулицями) і рядами магазинів або

Інформація»! документи

контор. 8. Спортивне змагаши на автомобілях або мотоциклах іа заданим режимом руху. Ч. Іони тропічних стсіїш, шо розташовуються но обидва боки чі екватора, вкрнгі трав'янистим покривом у сукуішостІ зсжремнмн деревами. 10. Ьагатнй заміський будинок, дача, оточена садом.

Довідка: гросмейстер: депресії; ірреальний; колекція; мусон; опо-зіщія; пасаж; ралі: савани; вілл.

Вправа 146. Перепишіть слова, розкриваючи дужки. Запам'ятайте значення цих слів, правильно використовуйте їх у мовленні. Із запро­понованими словами складіть речення.

1. \..... -і'<таї ія — йотація:

я(н.іііі>отвиІя — коротка, сінста характеристика шісіу книги, статті іощо: вичерпна а(н.нн)отиція. написати а(н,нн)отсіцнг,

нотапія — І) снсісма умовних позначень (нанр., у мушці, шахах). шахова нотація, вимчати нотацію; 2) (роїм.) доішш. повчання, вислов­лені людині, яка допустила якийсь промах: нудна нотація, вислугоеуеати нотацію.

2. А(ф,фф)ект — е(ф.фф)ект:

аіф.фф)скт — (ікихол.) корогкочасиебурхливе гіережнвання.липни, сильне нервове збудження, іноді ло иісир ' гомп тин [сильний аіф.цнрккт, бути у стані а(ф.фф)екту);

оіф.ффіек-г — І) результат, наслідок якнх-нсбуль лій. заходів (ето>-штчний е(ф.фф)ект. е'ф.ффіект від лікування): 2) сильне враження, спричинене кимось або чимось {дешевий ефект, погоня ні сфмгктаи).

3.1'уім.ммкшіш — ту(м,мм)аііність:

іу(ч,чч)яніім — І) ідейна течія епохи Відроджсиїїя, яка мала на четі визволення людини від гніту, утвердження моральних пряв іктлиші на земне щастя, вільне виявлення бажань і прагнеш, {рипі.•\<\і.ии)анііму); 2) світогляд, пройнятий любов'ю до людини, піклуванням про П благо, по-вагою до її гідності (високий гу/млм)анііч, проповні\^івати.'у/м.им)анігч);

гу<ч.мч)аііііІсть — людяність 1гу(м„ил0анніеть лікаря. •^ік>ри\вати

 

А. Депре<с,сс)ія — ренрс(с.сс)ія:

зепре<е.ес)ія — І) застій в економіці (депре(с.сс)ія виріктицтва); 2) пригнічений психічний стан людини (гтушеяш депре(с.сс)ія); 3) юна иніженого аімосфсрного тиску (депре(е.сс)ін в цикюнал),

репре(е,ее)ія - покараній і боку державних або адміністративний органів {нечутні репре{с.сс)ії, в умовах жорстоких рспре(с.сс)ш).

5. ДіИс.ссюнанс — а(с,сс)онаііс:

ди(с.ее>онаііе - І) нсузіоджснс звучання (ди(с.сс/онанс скрипалів); 2) рима, в якій не збігаються наїолошснІ голосні (пірш. написаний ди(с,сс)онансо.и); 3) розлад, неузгодженість (ди(с.сс)онанс партнерів);

■(ссеКінянс — повторення у віршах іолосних; неточна рима, в якій збнлються лише наїолошені голосні [яикориепювувати а(с.сс)онанс).

6. І ■ ч ИМ}ІГрЯ. — І мч;.. і «і — МІТрОШЯ:

.-<іі.чм)ііриіііч — 1) масове переселення і батьківщини до іішюі країни, тривале персбуваїтя іа межами ботьківіцннн внаслідок пересе­лення {трудова еім. мч)й'рациі)', 2) сугупиість с(м.мм)ігрвіпія. шо жігоуть у якійсь країні іг«рей<-ші г<м.мч)іграція)\

Ци.мчіїїраиіи — І) в'їзд іноземців у певну країну на постійне або тривале проживання (іІм,мм)Іграци* профашистських сіементів); 2) су­купність і(ч.ммПіролів, шо живуть у якійсь країні (російська і(лишн-

мііранія — псреселсішя. переміщення {міжнарікчиї ми-раил мігра­ція хімічних еіементів).

7. Ьггсриеілдз)яшя — ііггерпо(лдш)яціа:

Іі; • рві-. і. і і ■ 'іі* — (політ.) у парламентах — письмовий татгт уря­дові і якогось важливого пзтшия. ліспа обговорення яшмо прийнагться відповідна ухвала (топмідати на інтерне'(ллі)яці*>ї.

Іні. рпо(.і,лл)яДІЯ — І) (спец.) — нсааторська вставка ніїнішого по-ходжешія я літерзіурному або іншому тексті, якої нсмаї в орнпнаяі (сати­ни ічтерпфлі)тфг\, 2) знаходження у математиці й ста ги стиш проміж­ного значення якоїсь імінної велігглнн на основі ряду сусідніх відомих значень {лінійна іитерпо{л.мІяція).

8. К.'ц(і.ссНсіний — кла(с,сс)ннй — кла(с,сс)овіін:
кла(ея'с)ачиий — 1)пов*яіалий і давньогрецьким, давньоримським

світом, а Його культурою: віггичинй; який красою подібний ло статуї ста­родавніх греків І римлян; правнльїшй (класична література; класичний профілні; 2) який стосується класицизму, одною з основних напрямів європейської літератури н мистецтва XVII — початку XIX ст.. ащком для якош було;іавньоірецьке й давньоримське мнегешао (кла(с,ч.)ичний ітиль, клаІс.сс)ична архітектура); 3) створений класиком, видатним письменником, діячем ммстсціва, науки, спорту тощо; траткоинн; (роїм (чудовнії. ішйкрашнП (кла(с.сс)ичнв спадщина. клаіс.ссіичний нокаут)'.

к: і. л і- ні«н - 1) який стосугться класу як підрозділу початкової або середньої школи {клаіс.ссіний керівник: кла(схс)ні збори): 2) який мас високий гптофссінннй або спортивний по шал. рівень: майстерний (кшг-ний спеціаліст);

кла(с,ссК>анн — який стосугться суспільних класів; їх взасмоаід-иосин. исолосїї та ін. [кмі(с.сс1овий ворог. кла(і.сс)ова політика).

9. Ко(ллл)сдж — ко(ялі)сж — ко(г.тт)сдж;

ко<л,гі)едж — виший навчальний іохлад в ЛшлГі, США та деяких інших країнах:

ко(л„тл>сж — середній навчальний заклад у Фраішії. Бельгії. Швей­царії та деяких інших країнах;

кт<і.и»■ і* — невеликий заміський будинок для ошійгї сім!.

І0. Стіх(с^с)—слру(с,сс):

«1«{<,сс) — <жннжи.) загальна реакції організму на дік> внутршшіх

або зовнішніх ПОДраЗННіОВ [психічний стре(с,сс)у,

стру(с,«с) — 1) рЬшй юлнвальвдк рух, поштовх (трус поверхні Землі); 2) (перш.) надзвичайно сильне переживання, глибоке зьоруикння (внутрішній струс).

Впамп 140. (з поданого тексту ангашіть слова 1ншс»лвного похо­дження і гісмсмть не правопис.

Давайте лолд&иьсоеь лрааді у вічі. Ми знаємо не зн&чееня цих слів — кожного окремо, а місце їх у реченні, дуже приблизно — сктуадік>, а якій вони звичайно 8ЖИт*азот*са. Перевіримо це на собі. Ось ряд слів: так­товний, коректний, галантний, імпозантний, рафінований. Що можна сказати одразу? Скажемо, шо це слова, якими характернзукіть поведінку людини, дають їй загалом позитивну оцінку (тобто ми окреслили ситу-ацік>, в якім вояк вживаються).

А тепер спробуйте розкрити значеная кожного з цих слів — окремо. Чим відрізняється такгоанкть від коректності'? Чи всяка галакінз людина обов'язково арк цьому й імпозантна?

Тактовний—той,у кого добре розвинуте почуття міри.це почуття вже підкаже йому, ях гю водитись у певній ситуації; як правило, це людина делікатна, вона вміє триматися належним чином у кожній ситуації;

коректний — ще с слово керектор (посада), аоректура (правка), ко­рективи — всі вони від латинського «виправлений», «виправляти»; отже, шректний — який знає правила поведінки, ввічливий;

галантний —так кажуть про людину не просто ввічливу, а вишукано ввічливу, люб'язну, привітну (оереаажно про чоловіків у минулому: «га­лантний кавалер»),*

імпозантний—справляє враження своєю зовнішністю, величний, по­важний, показний, статечний (звідси імпонувати — викликати повагу; справляти враження своїм внгялдом; подобатися).

Про когось кажуть наївний, а про когось рофікоеаний. Що краще, що гірше? «РафіноваанЙ» без уточнення — слово нейтральне, воно означає їючнщений8щ«оронніхдсмішок>>, в про лзсавву—ігантонченкйй. Може бути (фдфшовании інтелігент» — це висока похвала, а може бути й «ра­фінований злочинець» (А. ійншь).

Впрем 147. Пвреоишпь речення, поставте розділові знаки при звертаннях. Схарактеризуйте¹ звертання за москьслогічнни вираженням, за судовою, за місцем у структурі речення.

]. Гордою, сміливою бурею бурхливою встань народе зрадженим як один, устань: з гімном — гхгромогамн новими дорогами підемо на брань {Чум.у. 2. Але ж, мабуть, мк правд» не зурочим, щосвгг&же так замішаний на злі, шо як платити злочином за злочин, то як же жити люди на землі? (Наст.}. X Боюсь твоїм очам викрити душу. Ти чорнобривий пильно не дивись! Тсоериболем забувай я мушу того, хто так, як ти,;цшіась водись (Ткач), 4. В мене ім*я Укреши моєї з сонцем погожим з'єдналось навів. Друзі Погляньте сьогодні ьа неї — вся вона—ніби яроміння потік (Пмч). 5. Ой сонечку-батечку досодн. догоди! А ти земле-матінко уроди, уродні (Олесь). Ь. Мій рідний енну бійся нічиїх, вони завжди безликі і холодні (Крищ % 7. Моя біограф ія друзі сягає в далекі ті дні. воли ме н е бусол на лузі підкинув батькам навесні (Ж?.). 8. Приймай меде мій ярий світе я свої ауру чи благодать, щоб разок плакать, і радіти, і есе, шо буде, розділять (крищ.). 9. Воадк нещасний та убогий і заридай! Бо вколо — тьма (Теч.). 10. Ти постиш в ясній обнові, як пісня, линеш рідне слово. Ти наше диво калиново яюхада материнська мово {£іч.). 11. Мій красеню Дніпре Наче хмари, сірим стаєш ти від осінньої імли (Ткач). 12. Мати мати не журнея. не сумуй, не проклинай... Я і сам ходжу, як смуток, з серцем, змученим украй... 13. Ослоно рідне орле <жутяй чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, дітіли безпам'ятно забутий. 14.0 моя дитино вік твій— місяць май. 15. Спи дотгаочко кохана б&ю.лкмі.бай Атн місяцю дорана в когиісоньку сяй. 16. Сон ж мій малесенький годі гулять... Зайчики білі дави о уже салеп, (Зяй. О. Олеся), 17. Співуче, солов'їна мово-мамо перед тобою — сонячні мости (ДІут^,

Влрааа 148. поставте іменники Дніпро, з*и*е, мети, батечко, отйшка а кличному відмінку та введіть їх у речення «ж звертання. Поясніть тгуккттлтзами.

вправ» 149, прочитайте вірш, зкайДль у ньому звертання. Поясніть розділові знаки.

Пробач

Проби, мій дню, що був похмурим, '...
Пробач, мій рух, то кволий був, -

Пробач, любове, шо в зажурі -т.-^,'.ї.^.
Твоє ім'я на мить забув. ■ * -.- ■ ■. ■,'

Пробач мені серпневий степе, ■■■ ■ ■'■

Бо завинив, здасться, знов
] на гюбачення до тебе _.а-:..■ ^,

Я не збирався, не прийшов. Пробач мені, далекий друже. Що згадку затягав днмн, Хоч у свої серця байдужість '^;

Не смієи ПОСеЛЯТИ МИ.

Пробач мені, двтнжтвл хато, V

Що не озвавсь на тихий плач.... • ■

Стою німий і винувата, _у ■

Зігнутий зболеним <еітробач)к

(З.Крищент)

впряна іцо. Залишіть текст лід диктовку. Звірів написане а ив> арухоаянмм. Знайдіть у тексті звертай кіч, визначте, чий вони виражені, Поясніти гіунктограм при звертаннях.

Шо мн залишаємо в серцях своїх сині», батьки? — залягаю я сам у себе, у своїх ровесників — батькш і матерів, виходячи з ііідліткаин в іюхід до витоків радості їхнього дшнястаг й отроцтва.

Я завлкшо всіх батьків і матері»; ходімо разом з иаишми дітьми до витоків радоідіа їхньої юності, покажемо їм ці витоки, нехай вони всім рерием оідчують, яюю дорогою иіною здобуті їхні радоад. Утвсрдтімо в серодх своїх еннів, дорогі батьки і матері, тс. ідо стадо для них святи­нею,—самовіддану любов до ВгМюни.Повтсіжмо.дс^гібатии^своїх синах і дочках кашу чесну, важку, красиву молодість, наші ідсалк. наші мри про щастя, про добробут ваших родин.

Зробіть» дорогі батька Й учителі, так, щоб коала дитина пройшла оіяях — від першої пригороді зекші для садіння яблуні до першого- до­стиглого яблука, — І ви переконаєтесь, що ця ромаитн^нв, одухотворена добрими почула мн лрздя облагороджує людину.

Семирічні хлопчики, яких я яаадціть років тому зустрів на порозі шюпн і які тоді були соромливі, тулилися до материнської руки, — стали лерослимн людьми. і щоразу, коли приводить свого сина батько, якого я знав з нзаискн, я в думні питаю молодого батька:

— Що ти залишив у сериі свого сина, батьку? Тн поморив себе а своєму синові — а нього твої очі, там волосся, твої рухи...

Але чн зможеш ти повторити в ньому свою душу, чи зможеш створити яіодниу, таку * красиву, як ги, і краяівцау, вдж тн?

Кожному молодому батькові, який переживає незабутій почуття хви­лювання в ті хвилини, коди сни робить перший крок ло цій стежині, хочеться: сказати: залиш, дорогий батьку, в серці енна свого моральне і духовне багатство поколінь.

Золзіцінмо, дорогі батьки, в серцях наших сенів усю кросу наако-двшкьо го світу, все багатство сердець наших предяа(5. Сухомяиксккий).

Заптання І завдання для самоконтролю

^: 1. Шо таке протокол?

2. Хто підписує протокол загальних зборів (нарад)?

3. На які види поділяються протоколи за обсягом фіксованих у них відомостей?

4. Які реквізити використовуються під час написання про­токолу?

5. Що таке витяг з протоколу?

€. Що таке резолюція? З яких частин вона складається?

7. За яких умов у словах і нию мови ото походження пишеться

н, Ті

8. За якими» правилам** у словах, запозичених з інших мов,
вживаються іхздвоені бухай? У яких групах слів?

9. Як позначається роздільна вимова в іншомовних словах?

10. Від чого залежить уживання апострофа чи м'якого знака
для позначення роздільної вимови?

11. Що таке звертання?

12. Які розділові знаки ставляться при звертаннях?

13. Прочитайте текст і визначте його основну думку.

Звертання пат: пані вживається в дипломатичній та офіційній сферах.

С у вас ішс одне зверг ашія. акнм не всі, на жаль, уміють кгязнетуватнея. Цс слово колега. Воно узвичаїлося в середовищі медиків, учеши, зрідка— юристів; так звериупкя може лише людина однакового статусу (не може сказати «колега* студент до професора, але можуть так сказати студсіпті один ло одного). Слово ис останнім часом акти візувалося і. як кажуть, «розтікаюся», тратило чіткі контури. Раніше ис звертання поширюва­лося лише на так звані інтелігентні професії — лікар, учитель, юрнез. тепер на асі — без достатніх підстав

Вибираючи найнрндатіїшінй для певної ситуації тин (вертання для встановлення контакту, ми при цьому — часто несвідомо — користугмося ще одним могутнім засобом, який нам дала природа. Цей засіб — інто­нація.

Інтонація, накладаючись їм неану форму звертання, доповнює й яои-к регату* його основну барву. Інтонація н наюлос можуть унести потріб­ний нам сміщшно-експресивний відтінок у будь-яку форму найменуван­ня — повну, офіційну, а чи ежорочену, спрощену (А. Коваль).

 

Увага! Культура мовлення!

Як лисіочити гоивувиння

О! Невже?

Цс не так?

Не.маже бути?

Та невже?

Уявіть собі тіїьки!

Хто 6 міг подумати?

Я не можу повірити цьаиу.

Як Оитш.'

Як Ви мені¹ иіивхвали'

Подумати тііьки!

 

Запам'ятайте відповідники стійких виразів!

зробити зауваження на вимогу

на думку керівництва попередній розгляд поставить на вид

по тосбованню

по усмотрсіїню начальства

предварйтельнос рассмотрсннс

надати можливість

подати дбвідку 'Ул

припинити листуваннд

дебіти по доповіді вдаватися до Суворих заходів притягати до відпошальності залучати до гхи>6тн

прОСЙТИ ДО Сіблу "

їТтждалниЙ <до чого) ■. •
з* жвхтї у..

закликати до порядку ■■"" ■ отямитися; опрнтбмніти вирішити

дійти згоди, порозумітися ^.

ГгЄРЄКОНЙТИСД і,-

брити до уваги сприймати як жарт вжііїи рішучих заходів розпочати обго ворса ня

іхредсклавить возмбжность,<І
предстівить справку
прекгтйть перешіску
преиия по докладу;Ь*г-.

прибсгать к сурбвам мереи;?.
привдскать к спзетственносдщ.,;:,
привлекіть к работе £й\-..

приглашать к столу гірнгбдньїй (к чему)

ПрИЖЙЗНИ;.:.

призивать к порядку >■■. прийти в себч" прийти к рещенгао., орнйтй к соглісииз.^:;, прийти к убежденню _і!ш принимать во внимание принимать в шутку принять ргшйгельньге мери ■ ориступйть к обсуждеиик)

Запам'ятайте!

Згідно з рішенням — відповідно до рішення Для передання значення відповідності синтаксичними засобами в сучасній українській літературній мові є дві нормативні прийменниково-аідмінкові форми; згідно з +■ орудний відмінок іменників, відповідно до + родовий відмінок іменників.

 

§ ЗО. Звіт ⁴

Звіт—ис письмове повідомлення про виконання якоїсь робо­ти. Звггн бувають статистичні (цифрові) й текстові. Статистичні звіти пишуться на спеціальних, виготовлених друкарським спо­собом бланках, текстові — на звгпайному папері. Матеріал звіту охоплює точно визначений період часу.

Схема звіту така:

1) у заголовку; крім слова «Звіт», подамтьсл відомості про те, яка організація чи установа звітує, за який період, за який вид рсюотн;

2) у вступній частині вказується коло завдань, які було по­ставлено перед організацією чи установою за звітний період; '>

 

 

і.

Розділ Ш

3) наступна частина залу мас иіститн точний оанс виконаної роботи із зазначенням гклятивтгх * негативних прикладів;

4) у звіті мають бути висновки, пропозишї, перспективи на мдйбуткс;

5) підпис вщгювідальної особи установи чи організації або

службової особи, яка писала звіт;

6) лата складання звіту;

7) печатка установи (якщо це потрібно).

Звіт має характеризуватися чіткістю побудови, логічною по­слідовністю викладу матеріалу й мклтггн вичерпні відповіді на всі запитання схеми, а також узагальнення і висновки.

Якщо звіт дуже великий за обсягом, частини його матимуть заголовки, які повинні бути короткими й відповідати змістові,

Звіт допомагає вивчити, перевірити й узагальнити чиюсь робо­ту, знайти в ній позитивне та негативне, зробити висновки, намі­тити перспективи.

Зразок звіту;

Г^_ч Звіт

9 про педагогічну практику з 10-02.99 по 22.03.99 студентки філологічного факультету Доценко І. ЇЇ. Педагогічну практику проходила у ІЇ5-ІЇ школі.«. Києва. У школі було створено всі умови для проходження практики. Всі вчителі украиіської мови й літератури мають великий стаж ро­боти, високу фахову й методичну підготовку. Шкільні кабінети української мови й літератури достатньо обладнані технічними засобами навчання, забезпечені наочними посібниками, науковою, навчальною та методичною літературою. Протягом усього пере­бування в шкалі я мала змогу отримувати консультації як від учи-телів-предметникія і класних керівників, так і від адміністрації школи.

Під час практики провела 12 контрольних уроків і 5 уроків, які спеціально не оцінювалися. Усі уроки були обговорені з учителем і методистом. Проктиту школі допомогла виробити багато прак­тичних умінь і навичок. Я навчилася:

/> проводити уроки різних типів з української мови й літе­ратури;

2) перевіряти різні види письмових робіт, оцінювати та ана*
лізувати їх;

3) планувати роботу з розвитку мовлення;.„..

Іяфоршційиі документи

4) працювати над наочністю у класі, виготовляти дидактич­ний матеріал для уроків;

5} організовувати позамаску роботу з української мови та літератури;

6) проводити класні години.

Під час проведення уроків як із мови, так І з літератури з подання нового матеріалу в його закріпленні особливих труднощів не було. Складніше проводити уроки аналізу контрольних робіт чи диктанту, а також уроки з розвитку мовлення.

За час педагогічної практики проводила позакласну роботу зі спеціальності: лінгвістичну вікторину, тиждень українськоїмови. До шевченківських свят «В сін'ї вольній, новій,,.)* випустила з учнями стіннівку,

Які ж труднощі були під час практики?

1. Ие завжди могла підвести учнів до сприйняття наочності та організувати роботі? з нею. Найчастіше наочність виконувача лише ілюстративну функцію, а не була важливим органічним еле­ментом уроку.

2. Важко встановяшшпи зв 'лзокужс ■вивченого учнями мате­ріалу з тим, що вивчається, а також показувати перспективу практичного його використання.

3. Не завжди вдало могла визначити виховну мету уроку, хоча протягом уроку її забезпечувала.

4. Не завжди враховувала психічний і фізичний стан дітей на уроці а намагалася утримувати увагу зауваженнями до класу

Висновки:

1. Педагогічна практика поглибила, закріпила знання з фахових і пешояого-педагогічник дисциплін, здобуті в інституті, та дала змогу застосувати їх на практиці.

2. Виробила вміння проводити різні типи уроків, застосову­вати різні методи й форми роботи, які активізують пізнавальну діяльність учнів

3. Закріпила впевненість у правильності вибору професії й фа­ху, викликала прагнення вивчати спеціальні та психолого-пєдаго-гзчні дисципліни у вузі, вдосконалювати свої педагогічні здібності розширювати свою ерудицію.

4. Дала змогу відповідно до знань з педагогіки, психології й ф ізіології проводити нввчадмю-виховну роботу з дітьми середньо­го шкільного віку.

5. Покатала функції класного керівника й дала змогу випробу-
вати себе в них.

6. Дата імогу протягай шести тижнів спостерігати за на-

вчально-виховною роботою в шкот/, анаїізувати ЇЇ й робити висновки.

22.03.99 (піяпне)

 

§ 31. Особливості відмінювання Іменників II відміни

До II відміни належать: а) іменники чоловічого ролу з нульовим закінченням: (день, обрій, дій) та із закінченням -о {батько. Петро): б) іменники середнього роду з закінченням -о. -є (озеро, небо. море, пазе) та -а (орф -я) (щастя, життя, міжгір'я), крім тих. які піл час відмінювання набувають суфіксів -от-, -ят-, -ем-(теляти. курчати, іисні).

При підмінюванні Іменників II відміни слід звернути уші у на деякі складні для вживання відміїпсові форми.

У родовому відмінку імеїптики чоловічого роду мають закін­чення -а(-я) та -)і-нз) залежно від їх лексичного значення.

Закінчений -а(-и) мають іменник.! які ознвчають:

назви Істот, осіб: учитсія", товариша, ваш. Діда Марою; назви ісонкрстних обчислюваних предметів: кіена. ножа, гло­буса, зошита.

назви мір довжини, площі, ваги, об'єму, часові» проміжків: метра, гектара, кіїограча. кілометра, тижня, минця. карбован­ця (ж року, піку);

іменники І термінологічними значеннями: квадрата, атома, ромба, відмінка, числівника, підмета;

власні назви населених ітунктів: Києва, Харкова. Лондона, Обухова;

гідроніми з наголошеним закінченням. Дніпра, Дінця, Дністра

(але Иізу, Єнісею);

назви місяиів, шив тнжші: жовтня, понеділка, вівторка,

четверга.

зменшені форми (садка, ліска, ярка).

закінчення -у(-ю)

чають іменники, які шначіють:

назви збірних понять: колективу, люду, ансамблю:

назви маси, речовини: чаю. бензину (але хтіба, вівса/;

натви установ, закладів, органітацій: інституту. клубу, теат­ру, тиісаріату:

наїви будівель та їх частин: вокзалу, пашцу, поверху, коридору (і наголосом на закінченні — -а('я): миоіа. гаража, куреня: у назвах архітектурних деталей: карнига);

назви явіпц природи: дощу, вітру, туману, граду:

назви держав і територій: Кавказу, Донбасу. Китаю. Казах­стану:

назви абстрактних понять, станів, процесів, суспільнігх І науко­ва гечій; руху, мітингу, польоту, бігу: назви відчуттів: болю. жалю, страху;

назви просторових понять: щрзу, майдану рХІС горба, хутора'; назви ігор, танців: футболу, хокею, вальсу голе гопака. ко~ іачкаі;

терміни іншомовного походження: синтезу, імпульсу, сюжету.

Деякі іменники мають паралельні закінчення -аі-я) чи -у(-ю) залежно від: а) значеній: каченя (великою) — каменю (назва ма­теріалу); листопада (місяця) — листопаду (порн опадання листа); блока (частини споруди) — блоку (об'єднання держав); б) наго­лосу: моста — мосту; стала — гтіілтї палка — т'/лку.

У давальному відмінку однини іменники чоловічого та серед­нього роду, шо означають назви істот, мають закінчення чнзі. -еві (-сеі) та ~у (-ю): Петрові, начальникові жураялеві, немовляткові і Павлу, шахтарю, добродію, немтлятку. Якщо поряд вживають­ся два іменники чоловічого роду у давальному відмінку, перший пннх слід вживати із закінченням-о*/'-ев/, -еві). л наступний — т -у(-ю): директорові Кравчуку Андрію Петровичу, деканові Галу-бенку (закінчення -ові. -еві (-еві) переважають у назнпх істот. -уі-ю) — у назвах неістот).

У знахідному відмінку однини іменники, що називають кон­кретні предмети, мають паралельні форми: купи» п чин і плаща; знайшов олівець і олівця.

В орудному відмінку поряд із закінченнями -ом. -ем (-см) (май­данам, болем) вживаються закінчення -ям: гнанням, обличчям та -им, члес мають прізвища на -ав, ев (-се), -ів (їв), -ин, -ін (Гн>: Виногг-юдовим, Гаршиним (але Дарвінам, ЧаплІнамІ.

Роїділ III

§ 32. Розділові знаки при вставних словак, словосполученнях, реченнях і вставлених компонентах

Вставними с такі конструкції, та допомогою яких мовець вн-ражаг своє ставлення до виоовленої думки. Вставними можуть бути слова, словосполучення й речення. Вони відрізняються між собою лише обсягом, ступенем пошигкиості й структурою: Може, мій вчинок — суциьна легковажність? ("іагр.); Найважливіше, здається мені, для письменника протягам усього життя не втра­тити чуття єдності, спільності своєї осінгистої долі з долею народною (Гонч.К Л'сім ще сші поспить у теплій ліжку. Хай усміш­ка на вустах цвіте, іа сьогодні підросте він трішки. Кажуть, що у сні дитя росте' (Ткач).

За значенням вставні слова й словосполучення поділяються на такі групи:

а) слова й словосполучення, шо виражають оцінку повідомлю-
ваного (впевненість або невпевненість): безсумнівно, безперечно,
без усякого сумніву, в усякому разі (випадку/, напевно, дійсно, ду-
маю, зрозумію, ідастьсн. очевидно, природно, припустимо, розу-
міється, само сОбою зрозумію, сіід гадати, скажімо, спіхііваюся.
Сюди ж належать слова: було, буває, буваю, трангясться. як зви-
чайно, як завжди, як водиться, які вказують на ступінь звичайності
викладених фактів;

б) вставні слова, що виражають почутія мовця, дають емоційну
оцінку повідомлюваних фактів: на щастя, на жаль, на радість, на
біду, ніде правди діти, нічогд гріха таїти, чого доброго, на диво;

в) вставні слова, що вказують на порядок думок та їх зв'язок,
послідовність викладу; по-перше, по-друге, з одного боку, з другого
боку, отже, нарешті, слінзаи, одним словам, власне кажучи, маж-
на сказати, передусім, між інший, наприкшд, повторюю, під-
креслюю, головним чинам, проте, однак, крім таю та ін.;

г) слова Й словосполучення, шо вказують на джерело інфор-
мації: кажуть, повідомляють, за повідам.іенняч..., за даними..., за
визначенням.... з погляду..., по-моєму, по-твоєму, пам'ятаю, на
думку.... за словами;