26 страница

топтав дорогу, сиву од століть (0л.).

■права 22*. нкитиивть слова разом, окремо або черва дефіс; по-їх правопис

Рошія V

Коли(6>то, будцию), (ніклильви. ьаінаї >)яхнм. (Ґіудь)яодн, (вбніколи,
ТЖК(ТО), (ШОНіравда, ГОНу(твжи>. І.ІЧ'."..і- ІНОЧ (як)инЙ-

іери...і.іш'- мн-.іь'і мвчеїЛгтп. кулиоіебуатЛ. вгеі*)іакіі (тПнскпчнть. (щоїхвилинн. (абикуди, (все/таки. дарма<щ>>). (таки типи», (шоию, ио-■Мщп). (будьіяс. ле<ВгЧОму. ав^нсбудь). вгин(сь). (асціис. ката/які. (дсігалі. які-ийкрашеї. (абигпльжи. «пінні. лстнаИому. асівЬого. (аби по.

■прані 227. Перепишіть оечения. рсізвдиаавочи лужки, гова-ть правопис часток.

І. Любить а.1-й мене навчила мати і рідну х-млю, шо(б) іам не було (Син) 2. Це — ніВ нагни. Соогорда не лиансь. що в нього руки в ііраш вутлу вві і, душа(ж)йіт» т і решти, як світо, в в серці дума Й пісня кбня-лнсі> (Ом 1 ХібЛ чпті(бімн полонять моря, хіба гкорили! б) далечінь герої, холи(б) не ия уривчаста іоря, подоба юріннпІ світової |/'ит.). 4. ііярниі> пі/оду нцп іівяря вкмвчпги исчм*,пшо. Правая кьшпи не маг ні ні* ІЗ тому рп-іучінні. шо іміша та (оудьівку ціну < />и «■ і 5. У впжінхо і иас«свій Г<среі. па якому ми народилася і виросли, куди маявши в миумках тяпкгмося саош серосм. добі мн не бували. 6. Тасрлохліб склить біля хати рч пристали В і вслухається в гкрпутод ночі. І» й іарисЦа) як! Дожив (таки) до жнив [Цюпа). 7 Усе життя наше поа*«и»е і мовою. Зайвий ми шуваїмо (імМііцчншнчи для дунов або иочулія слова (і/от.). V. Місто, ■іремісто. прамісто моє! Спибмак лкиське і а. фольгу в бетону, як гам не буде, в вс«<іавм) с той сидует у ваш юаотому! (Аїхая.). 9. Ік секрет, сііортітаки)іюгребу«ішаьхмреклами(їли.). 10.0.ак(6и)го лякггв.листя ие жовтіло, ям би По серце вічно делетідо (Сос.). II. ОіавииЧіо) інші їла май. ореа саіюкрмдин

Зялнгвннп для самоконтролю

1. Що таке доручення?

2. Які ви знаєте види дсчзучень?

3. Які основні реквізити містить доручення?

4. Хто зміряє гидлис того, хто доручає?

 

6. Що таке телегрдииа-доручення? 6 Які частки пицтуться разом?

7. Які частки пишуться окремо?

8 Які частки пишуться через длср«с?

 

§ 15. Розписка

Ро шнека — не письмове підтвердження певної ти. яка мала мкце. — передання Й отримання документів, товарів, ірошсИ. ма­теріальних ішіносісй

За гіододжснням розписки бувають особисті Й службові.

Особисту ро зли еру складднтть тоді, коли една особа отримує якісь иатсрІальні цінності від іншої, службову — коли предсіав-ннк установи одержує документи чи товарно матеріальні цінності від іншої оргазіззадиз.

До розписки входять такі реквізити:

1. І Ірізвише, їм 'и, по батькові та посада того, хто ДМ розписку.

2. Посада, прізвище, ім'я та ло батькові того, кому дається розписка.

3. У чому конкретно дано розписку (обов'язково слід зазначити точне найзіенування.матеріальних шннестей, предметів).

4. Дата я підпис того, хто отримуг цінності.

Якщо передаються суми ттхмпей, у розписці ваазутоть адресу, номер і серію паспорта того, хто їх отримує. Грошові суми пи­шуться словами, а в дужхах — цифрами: в сумі п'ять тисяч шіст­сот двадцять (5 629) гривень. Підпис особа, що дає розписку, засвідчується нотаріальною конторою.

Розписка пишеться лише в одному пгжмірнику. Ніякі виправ­лення в ній неприпустимі.

Зразки розписок:

Розписка і»'. -

Я, старший викладач кафедри географії Національного педа­гогічного університету імені М. П. Драгоманова Мойсієнко К. А., отримав від завідувача складу Бережного Т. Ф. V тимчасове ко­ристування д.чя членів археологічної експедиції: 1) двадцять (20) рюкзаків; 2) шість (б) наметів: 3) двадцять три (23) лопати; 4) п 'ять 15) емальованих відер. Увесь зазначений інвентар раніше був у вжитку.

Підстава: наказ ректора університету л* 325 від 12.07.96р. ¹
16.07.96 (підпис) '

Розпи ска

Мною, студентом пео\згогічно-індустріального факультету Національного педагогічного університету імені М. П. Драгома­нова І. С Боровком, отримано від завідувача бібліотеки А/. Г. Тес-ленко дія тимчасового користування на час канікул 2 (два) під­ручники з креслення. І (один) підручник з математики й 1 (один) "Український правопис».

24 січня 1997р. (піди неї

Розписка

Я. ІІроцґнко ІиМ'уфій Максчшчтч. отримав шиі Сорокша Ана­толія Григоровича,роші в сумі іто (/00/ гривень, зобов'язуюсь повернути лею суму 01 12.96 р

Домашня адреса Київ-5І.вул Артема..11. кв М Паспорт серія МА М 6ІШ5.

15 05.96 (підпис)

 

§ 16. Написання частки не з різними частинами мови

Написання не разом чн окремо і рішнчи частинами ч<ви заде-жсить від того, чим виступає не — частимо при певній частині мови чн префіксом у слові. Як-...» не с заперечною часткою, то вона з усіма частинами мовн пишеться оятземо. а якшо префіксом — то разом.

Разом не пишеться:

І. З іменниками, прикметниками, лігеловами. прислівниками, якшо нони беї частки не не вживаються: негода, необхідність, ненависть, негайний, невоїити невтомно

2.3 іменниками, прнкмепінками, иріилппіикачн. якшо вони набувають новою, протилежною значеній і їх можна іамінити синонімічними (близькими іа шаченням) словами: швшікий — не-швиокий (повиьний/. дай — неоахя (лихо), або коли слова з част­кою не утворюють одне поняття: невміння незнайомий, неспо­діванка.

3. У складі префікса недо-. який означає неповноту ліі. стану чи ознаки в іменниках, прикметниках, дієсловах, прислівниках: недо-бачати. недоїдок, недоказаний, нснізадію

4. З прикметниками й дзіїюніоиетнмками. які виступають озна­ченнями ■ не мають при собі пояснювальних слів нешгартований оргачіїм. непрочитама повість.

Окремо частка не шшісіься; І. З дієсловами (дістірнслівникамн). числівниками, приймснин-вами, спад учинками, деякими іфнслівниками й більшістю займсн-ннкш: не зачіпати, не спитавши, не три. не п 'ятий. ие тебе, не завтра.

0&тню»^<Ьоашсс«ї ао*ум«ті________________________________________ 40}_

2. З і меті икам и, ітринілетннзгами, дієприкметниками, прислів­ник)чи за наявності прсяїкгтавлекня; иеглихюкий. аніякий, неволя, а рабство; не позичений, и власний.

3. З дієприкметниками, коли вони мають при собі залежні слова або виконують фунт цію присудка: не спростований ніким факт, прсязлеми не розв 'язані

Вправа 226. Напишіть розписку: 1) про одержання устаткування дгя майстерні вія заводу. 2} про одержання українських кохтлсвм для вечора.

Вправа 220. СкладНь розписку про одержання з кнмпзри) книжок для бібліотеки; сомосіійно визначте: 1) назви книжснс, 2) їх кцзькеть; 3) можливу вартість; 4) на яку суму.

Влрв290. Нопишіть ие із словами р*з©м чи окремо й поясніть їх правопис.

Не/вблягвіїшій, не/густо, не/в'янучий, не/краше, не/арожзіі. нажить, не/иічний, нс/зишнй, не/забутий усіма вчинок, не/мсвх5н. нс/йти. не/ досушити, не/і бажаючи на, неДауаши, не/привітний, ілдялсьо, не/ спроста, не/доречно, нс/атниишй, не/білений, не/густо, не/доліт, і»дорогії, а дешево, недовиконати, не/охота, не/мій, н&'лев'ятнй, неіраз, и&'доенть, непроагрпни. не/істотно, не*з'ясоване досі питання, нелвм. нь'перекои-ливнй. ніде нс'Знаїнч, иїчіктнвнйн.

Вправа 291. Пеоепишіть речення. Напишіть кв Ь еподами разом чи окремо Й погоять правопис.

І. Нс'щасна, неправдива людина, шо добровільно я пег*0 Зрікається рідної мови, щаслива, праведна лкушна. що в радості Л торі будує слово своє) Землі (Хор.). 2. Видатний учений довго Гі наполегливо Йде до свого відкриття, йде не/повторними шляхами (3газ.). 3. Рідно мом — незборна таїна, яка робить народ народом і увічнює найтанші порухи нога душі (Вих.). 4. Прорачте поетам дитацтва не/злі: не/бат ато поетів живе на землі (Од.). 5. Вересневе сонце аеЛюміїио зайгдло за гзстріскані «/густі хмари і зразу ж розіслало аж за ліс ікУяобілені полотна (С'лйчьи,) 6. Ми на не*І того часу, коли не/шанс станс іианим.Та ие/ібагнсикості красу иь/поховас людство з нами (Дмит). 7. ЧИ на майдані коло оерван. чи на засніжених полях, бували жертви, жертви, жертви... Не/легкий був до волі шлях (Тич.) 8. Ні! Сиди нв землі нема і сили на землі не/буде, щоб лотапн нас до ярма (Риа.). 9. В майстерні вже нс'першнй рік працює він зразково (Віл.). Ю. Треба було перейти рівне, нс/заросле й яе/за врите ні/чим місце, шоб опинитися а комишах (Кой). II. Чи не/від того, цю ми свого часу приза­були мямнну пісню нал колискою, наші діти так легко, і такок? байдужістю соауралкся од ндродкого меяосу і стали етгоньми. гірше того, псітутл-ризазорамн чужого, нерідко майже незрозумілого, а то й ішодл цього музикування (Отими.).

Вправа 232. Запишіть українською мовою, поясніть потрібні орфо­грами

Вс* не забить; не без причини; невошутиьшй; нсіїоюпсбшшй; іюот-кула ждать іпвсстнГі; нсутомнмин; как не забить; не в пример: не к добру; нсііреклоніїмй; несиотрв на лождь.

Вправа 233. Запишіть слова, які баз не не вживаються, складіть з ними речення.

 

Запитання І завдання дня евмоксичтролю

1. Що таке розписка?

2. Які дії вона гтідтверджує?

3. Які основні реквізити містить розписка?

4. З якими частинами мови й за якими правилами частка не пишеться разом?

5. Сформулюйте правила, спільні для різних частин мови, за якими частка не пишеться окремо.

6. Запишіть текст під диктовку, звірте написане з надрукова­ним, виграєте помилки. Поясніть написання не з різними час­тинами мови.

Українська мова не бика, не вульгарні, не вривоуста Вона мас свою особливу музикальність. Ця незбагненна душа нашої мови, як зояотоіюсиа

ріко, виблискує на хвилях народної пісні, переливається в душу нації, творить чуттєву нерозривність українського серця й уїсрашськоі землі. Геніальні компоінторн Моцарг і Бетховсн, І лишаї й Чайковськнй. Ьарюк і Сгравінськнн сгорнстадися українськими мелодіями у своїй творчості; в цс значить, ш» вони чули вібрацію найвищих небес іьзшоі мовн. Україн­ська мова не вчора придумана. Вона — ие сирота, вона мас слов'янську родину і світову славу. Вона мас все.

Перебудова нашого суспільного життя, ііашої політичної енсіемн | економіки — ис так само перебудова національних взаємин між народами. Мн наче прокинулись із Шевченковим окликом: «Ох. не однаково мені!»... Мн повторнчо ще й ще раз: нам не олнаково, чи буде наша «емля вкрита юлотом пшениці н мовн. чн буде вона лежати піл снігами байдужості, національного нігілішу.

Життя літака обчислюються кількістю годин, коли він знаходиться в небі, а ие в темних ангарах чн на бетоні аеродромів. Життя людини гак само (инислюгться й виміркмться тим, скільки перебуває вона о небесах любові, в небесах творчого ліяння. а не гай, скільхзі хліба й солі спожи­ватиме і скільки зносить одежі. І народ, хоч би який багатий він був матеріально, втрачаючи мову й пісню свою, стас подібним до домашньої іггкці, шо маг крила тільки для того, аби накривати ними тлуш і лавати і них пір'я для педушок та перин (1а Д Патичкам).

Розділ VI УСНЕ СПІЛКУВАННЯ

 

 

§ 1. Мистецтво публічного виступу. Доповідь

Доповідь — одна і найпоширеніших форм публічних виступів. Вона порушує нові проблеми, то шс пептлебують вирішення, маг характер гострої їлоболснносп. Доповідь с туже важливим сяє ментом системи ів'ячпв п громалсьіостю (приміром, гювідомлен ня свезгі і. чьи мру на прохзлему. наукової та гтзомаллжьахи позиції тошо). Ротргоиіотвся політичні, (яггні. дьювн та наукові дснтосчлі

І. Пр; к ■ їй ігн-ім і о пеня їдяча

Нрслставдсння лоповілача передбачає налліня стислої інфор­мації про нього: Ного прізвище, ім'я та посада. Не потрібно викла­дати зміст Його повідомлення, адже це його власне завдання, але голова зібрання може пояснити, чому саме нь> полину запрошено виступити Якщо вже з моменгу представлення доповідач прагне справити враження, він час лати «тмогв бітьиіс Інформації про себе тому, хто його прелставлят»імг

2. Ііоцередим іиформяііів і іч доповідача Доповідач иоамнен шати залдаїстідь:

1) тему засідання, конференції, круїлого столу, іусгрічі юшо.

2) склад аудзггори.

3) яго шс віилупапшс іа нбріИШІ,

4) де Й юзди відбудеться засідання, конференція, круглий стіл,
зусірІч тощо

3.. і і ■ 11. НІ' І!■

Проголошення доповіді шш и серйонюї ііідггптввзя. Перший крок у підготовці — накреслити мсту та завдання виступу, визна­чити коло питань, шо іх він мас охопити. Насамімгред. заздалегідь слід арормулювати предмет та тему останнього (можливо, все це вже було визначено організатеюами зібрати);іругий крок — до­бір логкзьижної інформашї Остання ж може бути о гримала і двох дасерел 11 теоретичні джерела — це можуть бути статті в пе­ріодичних виданнях, книїн та окремі пубдцсашї. що стосуіотьса теми, енциклопедичні, термінологічні їв галузеві словники, 2) усні розмови і обпнаинми з проблемою людьми. Висвітлювані питання мають грунтуватиса на найновіших дослідженнях г а наукових пуб­лікаціях (якщо ис науковий виступ), на останніх виступах у пресі, на радіо та телебаченні, як прихильників, так і опонентів (якшо ис політичний виступ), на аналізі та іюснланиях на протоколи попе­редніх засідань (яятдо це іромадські збори). Добираючи інфор­мацію, необхідно пам'ятати, шо повідомлення буде теоретично обгрунтованим та актуальним лише за умови наявності промо­вистих прикладів.

Завершивши підготовку, слід організувати інформацію в певні категорії, надати їй чггкості. визначити та сформулювати власне бачення проблеми. Доповідь слід будувати, дотримуючись таких вимог: теччхтична обіруніованість. опора на фактичний матеріал, наведення переконливих прикладів, власне бачення проблеми.

Наступний кров — написання плану доповіді на папері, шо містить:

• вступ,

• основний текст (серцевина доповіді),

• висновки.

 

Початок доповіді с визначалімінм і повинен чітко й переконливо відбивані причину тв мету виступу, роїкрнвати суть конкреттіоі справи, містити докази. Першочерговим завданням догювідача на цьому етапі с привернути Й утримати увагу аудиторії. Для того, аби не дозволи і и думкам слухачів ршпорошйтися, вже після перших речень доповіді необхідно висювлюввтися чітко, логічно та зміс­товно, уникаючи зайвого. Відповідно, речення мають бути корот­кими й стосуватися виключно суті питанні, варто ііггонашйно ви­діляти найважливіші місця висловлювання і виражати свог став­лення до предмета мовленім

Практичні поради доналідачеші:

1) подякуйте тому, хто представив вас аудиторії (наприклад, газові);

2) чітко назвіть тему вашої доповіді та проблему, шо їй при­свячена остання.

3) стисло поясніть, у який спосіб ви аналізуватимете проблему, на що. насамперед, звернете увагу. Обмежте кількість аналізованих у доповіді питань. Зазначте, яку ві пальну допомогу вн залігте (відсоф'іііьчи. графіки, літрами, таблиці та інші ьткзетрятиані ма­теріали).

Основний текст

В основній чаепоіі вдюіадзється суть птюблемн, наводяться докази, пояснення, мірзтування, датрн>іу"юч»н:ь попередньо визна­ченої структури доповіді. Слід пояснювати кожен аспект пробле­ми, добираючи тієтхдмнлийі цифри, факти, интати ^проте кшькіеть подібних прикладів не має бути надто великою—наїтюмаджєиня ілюсіраткваого матеріалу не повинно погякнатк змісту доповіді). Варто подбати про зв'язки між частинами, поєднавши ЇХ в єдину струнку систему викладу; усі питання мають ямвітлюеатнея зба­лансовано {при цьому не обов'язково кожному з них приділяти однакову кількість часу). Постійно й уважно потрібно сте^зчти за відповідністю між словом і тим, шо воно позначає.

Надзвичайно важдавотхздумати, в яких місцях тексту потрібні
своєрідні «ліричні» відступи, адже суцільний текст погано сприй-
мається. Приміром, у політичних доповідях доцільно розповісти
азикдот чн якусь кумедну історію. Анекдот — виттробуваннй І
перевірений спосіб утримати увагу. Оставвій дас можливість де ідо
розрядити напруження, а слухачам — перепочити. При цьому не
слід забувати, що подібні відегупн обов'язково мають бути корот-
кими і, певна річ, мають іпзсструватті повідомлення. Одного анек-
доту цілком достатньо, розповідаючи більше, промовець гжжкує
зробипі зміст доповіді фрагзяевтатіннм. _._Гї,ч,_і:,

Висновки \у-:•..>• - і-."'

Писумуйте все сказане. г*

Висновки певним чином мають узгоджуватися із вступом і не вкладати з загального стилю викладу.

У Тому разі, якщо, готуючись до виступу, доповідач вирішить записати доповідь на папері, йому слід арзлувати. шо розмовна мова значною мірою відрізняє гься від писемної. Тому ие варто го­ворити так, як пишемо, навпаки, потрібно писати так, як говоримо, адже розмовна мова менш формалізована, менш сттгуктурована, вітьніпц, сприймається легше (для порівняння зверніть увагу на мову оглядача новин на ТЕ). При сьому не можна нехтувати до­триманням загал ьвоггоийвлтих літературних норм у користуванні лексичними, фонетичними, иорфе^гічннмн й стилістичними за­собами мови, адже важливою умовою успіху є бездоганна грамот­ність. Мовлення мас бути ие тільки ітраднлмімм, а й лексично багатим, синтаксично різномаяттним.

Варто записати промову на касету Й прослухати, оцінюючи її критично. Виступаючи, можна корнетуватнея нелгаткамм. Зважа-

ючи на це. було 6 доречно шикати найважливіші реченнл. щоб під час виступу відтворнім їх дослівно. Осіянне штате бути особливо корисним у процесі виїлиіошсння іаьерши-іьної частини доповіді.

4. Страх пгрет вутитпрн-ю

Страх перед а> інторіоо — «виїде досить поширене серед гтро-монпів. Він лїитьси взнаки по-рішому: може тремтіти голос, мов піл час нершого освідчених у коханні, може вкриватися червоігнмн п.тямачн облігччя. н:бн доповідач щойно вчинив отосі ганебне, може супроводжуватися повільним блокуванням будь-яких проявів волі. Ці ознаки — справжня напасть для доповідача Найгірше жтс. шо вони лише посилюють страх і л о по ні дач та попий тумаг вже не про логічний янтслад думок, а про якомога швидше (звершення ціп екккуиії. Він усвідомлюг. шо прояви страху г очевидними лля слухачів і. як наслідок. псклтішае. ше більше піута>гться. шо часом іфитволить ло тавчасного тавершеяня виступу.

Страх перед аудігторігто відрпнягться віл емоційного напру­ження, шо може виникати піл час ігублічітх виступів; остяннс І навіть необхіднім — ненатяпп/гий луї не може ваглустити стрілу. ЕмоиіЙтю ярівноважеігай доповідач значно «нсбстпечнішнй» у своїй нудній ііромояі. аніж той. у чисму настрої присутня «лоропо дога нервового згЗутжстгня

Хіна богкттьба ті с трахом і е досить складною, все ж можна лати кілька порал.

По-перше, потрібно іарно інтлоіуватися: наіікпашс записати усю доловиь на папері, виклавши її розмовною мовою, а потім прочитати уголос. 1 чвсом текст виступу можні прочиїпгн шс рат — перед длеряжіюм (варто «робити цс двічі або тричі)

По-друге, слід уявити себе на місці слухача, оцінити свій ви­ступ критично Чи хоіілося б вам спостерігати та тим. як доповідач ис може уникнути попаїкн¹' Вн — звичайна людина, як і решта, котрі прийшли на тух. гріч, щоб ікигути шось ячмяе. цікаве, в не для того, шязб марнувати час.

Ио-третт. переконайтеся, шо в разі погреби вн іможстс швидко тор» іітузмттисн. затирнувши у таписяі. Нотатки варто зручно роз­містити, шоб ними одрату можна було скоржтапкя.

І іо-четтктттс. варто шукати пілгримки в аудиторії. Завжди г люди, котрі усміхнуться, кивнуть чи «кіч і. інакше схвально від-реагують на ваш виступ.

Отже, щоб позбутися нерішучості, несміливості, використо­вуйте кожну нагоду, шоб по грену ватне я в мовленні.

5. Зв'язок з вузлторіоо

Подумки варто постійно спілкуватися з ауаиторісю. Доброзич­ливість, відвертість, ігродезюнстрхзввні доповідачем, спраїтьовують шй ефективніше лише в тому разі, ягацо вони футлуються на щи­рому непідробному інтересі. Доповідач випромінюватиме довіру, якщо сам віритиме в себе, не тпзнме нотуватиме своїх можливостей, але й не перебільшуватиме їх, залишатиметься діловитим, не обра­жаючи при цьому інших. У жодному разі не можна зверхньо ста- • витись до слухачів та співдоповідачів, адже подібна поведінка ви­кликав антипатію та неповагу

Процес спілкування не вичерпується усним поіідгзмлеиинм, важливу роль при цьому відіграють неверб'лщ.ні засоби інформу­вання. Важливе значення для утримання уваги аудиторії мас зоро­вий контакт Варто дивитися безпосередньо в очі слухачам, вико­ристовуючи питання тилу: «Ви розумієте..». «Вн також помітили, шо. •>, «Як би знаєте Це подобається людям, оскільки свідчить про тс, що промовець бачить їх.

6. Жести

Дійовими е також жести, які являють собою вияв людських думок, емоцій. У поєднанні зі словами вони стають надзвичайно промовистими: жести посилюють емоційне звучання сказаного. Щоб оволодіти бодай азами жестияуліовання, потрібне тривале тр«н>вання, розуміння ролі кожного жесту. Частота жестикуляції залежить передусім від культури поведінки людини.

Практичні поради:

1) жести мають бути мимовільними. Застосовуйте жест, від­чуваючи необхідність у ньому;

2) жестикуляція не повинна бути безперервною. Не жестику­люйте руками птхтїятом усієї доповіді;

У) керуйте жестами — жест не повинен відставати від слова;

4) урізноманітнюй;е жестикуляцію. Не котжетуйтеся одним і
тим самим жестом у всіх випадках, коли потрібно надати словам
виразності;

5) жести мають відповідати свосму призначенню.

7. Використання голосу Невербальна комунікація супроводжусгься словами з певною інтонацією, тоном. Голос, тон, кнклад, уся сукупність виразових засобів і прийомів повинні свідчити про істнтпсть думки я почут­тя промовця. Темп мовлення також мас практичне значення.

Роїділ VI

Практичні поради:

1. Постійно тренуйте свій голос; найзручніший спосіб для цьо­го — читання вголос; контролюйте правильність вимови.

2. Пристосуйте свій голос до тієї обстановки, ле відбувається с пакування.

3. Не говоріть надто голосно — це справляг враження агре­сивності.

4. Хто говорить надто тихо, справляг враження людини, яка по­гано володіс тим матеріалом, про який говорить, або ж не впевнена в собі.

5. Голос підвищуйте тоді, коли ставите шпигання, виявлясте радість чи здивування.

6. Голос понижуйте тоді, кати хочете когось переконати або відповісти на запитання.

Отже, щоб не виникало непорозумінь під час спілкування, слід узгоджувати несло весні засоби із словесними, адже дослідження свідчать, що нсйсрбальні сигнали справляють вплив утричі біль­ший, ніж слова.

 

§ 2. Телефонна розмова

У наш час телефон — не лише один із найефективніших засобів зв'язку, в й спосіб налагодження офіційних ділових контактів між установами, спосіб підтримання приватних стосунків між людьми. По телефону здійснюються переговори, домовляються про важливі ділові зустрічі, вирішують численні оперативні питання, що ви­никають у ході уігоавлшської діяльності, падають консультації, звертаються із ігроханнями, запрошеннями, висловлюють подяки, вибачення.

Телефонна ротмова — один іт різновидів усного мовлення, що характернзусться специфічтгми ошакамн, зумовленими екстра-мовннмн причинами:

• співрозмовники не бачать однії одного Й не можуть скори­статися невербальними особами спілкування, тобто пере­дати інформацію за допомогою міміки, жестів, відповідною внраіу обличчя, сигналів очима тощо (відсутність візуально­го коїпакту між співрозмовниками);

• обмеженість у часі (телефонна бесіда не може бути надто тривалою);

Уж Свідкувавші

• наявність технічних перешкод {ятг^аннд- <лоронніх абонен­ті погана чутність).

Отже, якшо ви людина ділова Й ціжсггрямована, передбачлива, якщо вн турбуєтеся про маснітй авторитет, а також престиж своє? фірми і звикли враховувати все до найз*е*ладих дззйниддч то вироб­лення певних принодпів пемдінки у телефонному спілкуванні с просто необхідніш і незамінним.

Фахівці з проблем усного ділового спілкування ЛрОіЮнугОТЬ дотриьгуватнея таких правил ведення телефонної розмови.

Якщо телефонуєте «а:

» насамперед привітайтеся, назвіть організацію, яку ви ггред-■ ставляєте, а також своє ігрішише, ім'я та по батькові. Зазви­чай перші слова тел ефончої роз мови стгтжйланяься погано, а тому називайте свос ггрізантае та ім'я останнім — прадаймит це буде почуто;

• язацо телефону еге в установу чя незнайомій лхдагаі, слід запитати гірізвигде, ім'я та нобатькові свого сп пі розмовника. Можете також повідомити, з ким саме ви хотіли 6 пого­ворити;

• якщо телефонуєте у важливій справі, запитайте спочатку, чи е у вашого співрозмовниха достатньо часу для бесіда;

• попередньо напишіть перелік шггань, котрі необхідно з'ясу-ватнч і триьйРгге цей перелік веред очима упродовж усієї бесіди:

• нездмвчуйтетіожовуперш

хто телефонує. Завершуючи розмову, неодмінно попрощай­теся, нетактовно класти слухавку, не дочекавшись останніх слів вашого спіарозьюекнка;

• уразідосягнення вамивнх домовленостей згодом кадошпть аідтвердження листок або фахсовнм яовщоадеїтаям.

Якщо телефонують вам:

• спробуйте якомога швидше зняти трубку й найвіть організа­цій}, яку вн представляєте;

» у разі потреби занотуйте ім'я, прізвище та контактний теле­фон співрозіїовника;

• розмовляйте тактовно, ввічливо: демонструйте розуміння
сутаості проблем того, хто телефонує;.«

«не кладіть несподівано трубку, навіть я вадо розмова є неад на-*;
вою, нудною та надто тривалою для вас; а

Розлія VI

• «кию ви автс обіцянку, намагайтесь іотрнчятн стояв Й вихо-няііі її якомога швидше. У разі виникнення складних питай* мшроіюнуиіс сшарозмовннков* зустріч ця детального обго­ворення суп проблеми.

• завжди стисло підсумовуйте бесіду, перелічіть ще раз домов­леності, шо їх вн досягай.

Нгшіежно від того, хто телефону*:

• бультс лкбрознчтнвим. у жодніиду разі не викаїуйтс свого ненлонолення чимось;

• сіавіе шініання та уважно вислуховуйте відповіді на них.

• намагайтесь іалншаїисл тактовним і стриманим, навіть якщо розмова стає вельми нсііржмною для вас;

• смміїяпя до вас зросте, якщо вн кілька радів упродовж бесіди назвете иііврозмовника на Ім'я іа но бдіькові,

• особливо наголошуйте на найсуттг віщому. Якщо під час бе­сіди ви називаєте якісь числа, їх варто повторити кілька разів, аби уникнути прикрих непорозумінь,

• пам'ятвйте, що по телефону звучання голосу значною мірою сіміворнчться. і"ч\ ваша артикуляція нсОяаяввкЯ Ш типи бути чіткою, а темп мовлення - рівним, тон — спокійним, віггрвгманнм;

• німа гайтеся якомога ширше використовувати лексичні мож­ливості лггературної мови (насамперед багату синоніміку), але при цьому заяжли висловлюйгеся стисло й точно, пра­вильно побудованими реченнями. Стежте за зон кіно викладу своїх думок, послідовністю.

• розмовляйте середнім за силою голосом.

Служимо ротова складається і таких етанів:

1) момент налагодження кої пакту;

2) викладення сутності справи (повідомлення мета дзвінка, підхід ло пніяння, обговорення повідомленої інформації).

3) закінчення розмови. Будь-яку телефонну розмову починаємо коротким вияялсіпіям ввічливості:

Добрий інтчь іранок, вечір)! Доброго дня (рант: вечораї! Якшо тсіефонусте у справі, то гкпрібио назвати не лише пріївигас. ім'я та по батькові, а я посаду, шо ЇЇ ви обіймагте Якшо той, хто телефо­ну. табув назвати себе, співрозмовник має право змгнтатн: Вибач­те, і ями ярозлиттю¹⁷ У відповідь вн не повинні обурюватися чн о драгу класти слухавку — згідно Із правилами етикету вам слід відрекомендуватися; на анонімний дзвінок моапіа не відповідати Й одразу 111 ■ к 11 ■ її етухавку. Якщо до телефону підійшов не І ОЙ. XIX» вам потрібен, ви повинні іклзспроснтм і звернутися і прохвннян пМвввТвіи потрібну вам людину: Добрий день. П^нтришую м турботу, чмнемаелтбшч запросити до телефону Івана Петровича (пана Петренки/. Дулке прошу, попросіть до телеі^нтл Оаь.'у Ьш-еіпну (пат Ольгу, поні Рочанчук}; Будь ласка, покличте їм» теле-фону.. Зазвичай відповідають так: Л/изрмй день иічі'кайте. будь ласка, хвишночку. я зараї перелУач їй сіухавку: Прошу нічекати;...Будь ласка, зачекайте;...На жаіь (ишнУа. ниінічтеї Інан Пет­рович тішшнк. повернеться о І4годині. Можливо, ви хотіли б йпчу щось перічніти. Сйого заступник, маж. шво. ти ічіе би дотшо ялі ним. Коли ло телефону кипіле потрібна вам людина, неодмінно слід іноиу привітатися і назвати себе

Нетактовно давати абонентові неправильну інформацію, роз­мовляти грубо, якшо він помилився номером телефону Буде люб'язно і вашого боку, коли допоможете абонентові з'ясувати причину невдачі. У свою чергу, якшо вн зателефонували не за потрібним вам номером, часте обов'язково перепросити за завдані турботи ІіаьшаЙтеся завжди бути ввічливим, адже ваша тактов­ність — ис насамперед повага до самого себе. Ввічливість мас стати духовною потребою кожної людини.

Після встановлення ів'ятку намагайтеся викладати інформацію чітко, стисло та по суті. Саме така розмова характернтуватине нас як доснідчсиу. ділову людину, шо не зловживаг чужим часом і > вагою, вк людину, котра досконало вололіг етикетом телсіронноі бесіди Ще олніпо надзвичайно важливою умовою ведення розмо­ви г логічність та послідовність висловлення лучок. Неприпусти­мо, шоб ваша розмова була хаотичною, адже так мста плинно лівіикя може залишитися незрозумілою для співрозмовника. Не іабувайтс про дотримання пауз — у такий спосіб ви надасте спів розмовникові чожлнвість висловити своє ставлення до пробпечи. У розмові уникайте категоричності, докладайте зусиль, аби тон вашої розмови був якомога доброзичливішим Якщо ви поваяомтс себе і свого співроімовника. намагайтеся уникати категорично-наказових висловлювань