П. 12.3 Регулювання доходів та споживання населення

Складовою механізму державного регулювання економіки є політика доходів. В умовах ринкової економіки вона стоїть в одному ряду з політикою конкуренції та політикою стабілізації економіки.

У сфері розподільчих відносин потрібна реальна взаємодія економічних критеріїв, пов'язаних із вимогами економічної раціональності, і соціальних критеріїв, що передбачають забезпечення умов для всебічного розвитку всіх членів суспільства.

Мета державного розподілу та перерозподілу ринкових доходів - зменшення різкої диференціації за рівнем доходів і капіталу.

Реалізація мети потребує:

- чіткого визначення усіх отримувачів доходів;

- переконання в необхідності перерозподілу доходів кожної соціальної групи

Складові механізму розподілу та перерозподілу доходів:

- надання суспільних благ;

- використання законодавчих актів;

- система оподаткування;

- трансфертні платежі.

Оплата праці - це будь-який заробіток, обчислений у грошовому вираженні, який за трудовою угодою працедавець або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.

Регулювання оплати праці буває двох видів:

1. державне - держава оплачує працю шляхом визначення мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій в оплаті праці, міжгалузевих співвідношень, умов і розмірів оплати праці в бюджетних організаціях і установах, розмірів посадових окладів керівників державних підприємств;

2. договірне - регулювання оплати праці найманих працівників підприємств провадять за системою тарифних угод, які укладають на міжгалузевому (генеральна тарифна угода), галузевому (галузева тарифна угода), виробничому (тарифна угода як складова частина колективного договору) рівнях.

Складається оплата праці з:

= основної заробітної плати, яка залежить від результатів праці й визначена тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, а також надбавками і доплатами у розмірах, передбачених чинним законодавством;

= додаткової оплати праці, яку визначають за результатами діяльності підприємства. Її надають у вигляді премій, винагород, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, не передбачених законодавством або понад розміри, запроваджені чинним законодавством.

Величина заробітної плати:

1. впливає на загальні показники соціально-економічної ефективності ринкового ладу в цілому;

2. є обгрунтуванням стимулів до праці.

Складовими державної політики заробітної плати (ЗП) є:

1. проведення глибокої структурної реформи ЗП;

2. підвищення ролі тарифних угод і колективних договорів у регулюванні доходів;

3. удосконалення податкового регулювання доходів населення;

4. створення умов для зростання продуктивності праці;

5. зростання рівня реальної ЗП;

6. періодична індексація ЗП у зв'язку із підвищенням споживчих цін;

7. ліквідація заборгованості з виплат ЗП.

При регулювання оплати праці виконуються наступні цілі:

- Забезпечення кожному працівникові життєво необхідного рівня споживанкя;

- Збереження реального рівня заробітної плати;

- Встановлення тісного взаємозв'язку заробітної плати із продуктивністю праці;

- Досягнення належної відповідності між різними рівнями заробітної плати.

Вихідним елементом державного регулювання оплати праці є поняття мінімальної заробітної плати.

Мінімальна зарплата (МЗП) - гарантований державою соціальний мінімум нетарифікованої праці. Її регулюють з урахуванням рівнів економічного розвитку, продуктивності праці, середньої заробітної плати та вартісної величини мінімального споживчого бюджету.

Функція МЗП - мотивація власника робочої сили до участі у праці.

Мінімальна заробітна плата за 2000-2003 роки

	1.04 – 90 грн. 1.07 – 118 грн.
	1.01 - 140 грн. 1.07 – 165 грн.
	1.01 – 185 грн. 1.07 – 237 грн.

Розмір мінімальної зарплати застосовують як:

1) розрахункову величину для визначення розмірів статутних фондів акціонерних товариств (1250 мінімальних зарплат), ТзОВ (650 мінімальних зарплат), допомоги, компенсаційних та інших виплат.

2) від рівня мінімальної зарплати залежать розміри штрафів за «велику» контрабанду (понад 200 мінімальних зарплат) і крадіжки в особливо великих розмірах (понад 100 мінімальних зарплат).

Для визначення розміру пенсій, відшкодування шкоди, завданої працівнику, оплати вагітним використовують показник середньої заробітної плати.

Середня заробітна плати це розмір заробітної плати працівників, визначений за деякий період часу. Держава забезпечує щоквартальну підготовку і публікацію статистичних даних про середню оплату за галузями, групами професій посад, а також щорічну публікацію даних про вартість робочої сили відповідно до Типової Міжнародної класифікації.

Рівень і якість життя - інтегровані показники сопіально-економічного розвитку країн. Для визначення рівня життя в різних країнах експерти використовують поняття індекс розвитку людського потенціалу - індекс людського розвитку (ІЛР). Цей показник запропонований ООН у 1990 р. як інтегрована оцінка рівня цивілізованості країни.

Індекс людського розвитку має такі три складові:

1) тривалість життя населення;

2) рівень освіти;

3) обсяг ВВП на душу населення.

Задані граничні значення для кожного показника;

= тривалість життя – 25-85 років;

= рівень освіти – 0-100 % (кількість років, які провів в режимі навчання після 15 років "середній громадянин");

= ВВП - від 200 до 4000 дол. США.

Низьким при цьому вважається ІЛР, менший за 0,5, високим - 0,9-1.

Економічна комісія ООН, оцінюючи життєвий рівень населення Європи, надає перевагу такому показнику, як кількість товарів та послуг, які населення змогло отримати. Еталонна величина складає 100 %.

Рівень життя населення - ступінь задоволення матеріальних, духовних та соціальних потреб людей.

Поняття якість життя конкретизує категорію "рівень життя (ІЛР)". В ООН було запропоновано комбінований показник - індекс якості життя, який характеризує:

- рівень освіти;

- медичного обслуговування;

- тривалість життя;

- ступінь зайнятості населення;

- його платоспроможність;

- доступ до політичного життя тощо.

Конкретними показниками є: кількість автомобілів, телефонів, квадратних метрів житла, лікарняних ліжок тощо на одну людину (на тис. населення), якість медичного обслуговування, рівень шуму (децибел), швидкість руху в години пік та ін.

З метою забезпечення нормального рівня життя держава визначає розмір прожиткового мінімуму. В Україні його визнано базовим державним соціальним стандартом.

При аналізі прожиткового мінімуму розрізняють наступні види:

= фізіологічний мінімум - вартість товарів та послуг, необхідних для задоволення тільки основних фізіологічних потреб, причому протягом відносно короткого періоду, практично без придбання одягу, взуття, інших непродовольчих товарів;

= соціальний мінімум (бюджет мінімального достатку) - мінімальні норми задоволення фізіологічних, соціальних і духовних потреб. Це вартість товарів та послуг, які суспільство визнає необхідними для збереження прийнятного рівня життя.

Прожитковий мінімум ща 2000-2003 роки

	270,1 грн. на одну особу в місяць
	311,3 грн. на одну особу в місяць
	342 грн. на одну особу в місяць

Фактори, що обумовлюють рівень прожиткового мінімуму:

Ціни;

Інфляція;

Кількісна оцінка набору споживчих благ та послуг.

Прожитковий мінімум визначається на основі так званого кошика споживача.

Кошик споживача - вартість стандартного набору товарів та послуг масового вживання середнього споживача в конкретній країні в певний час.

Світова практика широко використовує і таку категорію, як і індекс вартості життя - індекс роздрібних цін спеціального набору товарів і послуг, що входить в бюджет середнього споживача (споживчий кошик) і становить його прожитковий мінімум.