П. 13.2 Основні форми та методи державного регулювання розвитку регіонів

Механізм державного регулювання розвитку регіонів:

1. законодавчо-нормативна база;

2. бюджетно-фінаисове регулювання;

3. державне прогнозування та програмування розвитку регіонів;

4. пряме управління регіоном (комунальною та муніципальною власністю, забезпечення функціонування виробничої, ринкової та соціальної інфраструктури тощо);

5. соціальний захист населення.

Керованість регіонами передбачає:

- децентралізацію влади;

- розподіл повноважень;

- розподіл відповідальності;

- розподіл фінансів.

Основні цілі й завдання регіональної політики формуються з урахуванням наступних аспектів (проблем):

1. економічних;

2. фінансових;

3. соціальних;

4. екологічних.

Економічна складова державної регіональної політики передбачає:

- забезпечення економічної самодостатності областей через узгодження загальнодержавних інтересів та економічних пріоритетів з регіональними і місцевими;

- раціональне розміщення продуктивних сил, реалізацію переваг територіального поділу праці;

- створення нової системи управління комунальним сектором економіки;

- стимулювання надходження фінансових ресурсів, приватних інвестицій у найдинамічнівді області, здатні прискорити зростання національної економіки та сприяти реструктуризації власної економіки;

- активізацію розвитку депресивних регіонів;

- сприяння формуванню оптимальної структури господарського комплексу, здатної забезпечити найефективніший регіональний розвиток;

- контроль з боку держави за зміною суспільних потреб, за дотриманням загальноекономічних, соціальних пріоритетів, забезпеченням досягнень у сфері науково-технічного прогресу;

- сприяння розвитку регіонального ринку та споживчого сектору економіки регіону;

- створення різних типів спеціальних економічних зон як засобу стимулювання господарської діяльності в регіоні.

 

Державна регіональна бюджетно-фінансова політика - сукупність державних фінансових заходів щодо забезпечення управління територіями країни, вирішення їх фінансових проблем.

Регіональні бюджети потрібно формувати на підставі запровадження довготермінових фіксованих нормативів відрахувань до державного бюджету з урахуванням особливостей соціально-економічного розвитку кожного регіону. Оскільки управління комплексним розвитком регіону повинно грунтуватися на залежності економічних можливостей регіону від ефективності функціонування виробництва, благополуччя кожного господарюючого об'єкта території від результатів його діяльності.

Функції державної регіональної бюджетно-фінансової політики:

- забезпечення незалежності регіонального управління;

- підтримання потенціалу регіону на достатньому рівні;

- забезпечення справедливого перерозподілу доходів різних регіонів (регіони-донори, регіони-реципієнти) з метою вирівнювання Їх соціально-економічного розвитку.

Основними проблемами бюджетного регулювання розвитку регіонів:

- встановлення науково-обгрунтованих показників, що визначають і гарантують самостійність місцевих бюджетів;

- збалансування бюджетної системи за територіями, доходами і витратами;

- визначення частки місцевих бюджетів у консолідованому бюджеті держави;

- встановлення мінімальної частки доходів місцевих бюджетів, що формуються за рахунок власних доходів (показник реальної фінансової автономії).

Основні інструменти бюджетного регулювання розвитку регіонів:

- нормативи відрахувань від регульованих доходів;

- дотації, субсидії, субвенції;

- бюджетні позички.

 

Соціальний напрям означає, що держава сприятиме прискореному розвитку соціальної та виробничої інфраструктури в тих регіонах, у яких низький рівень соціального забезпечення (передусім у сільській місцевості).

Соціальний напрямок регіональної політики передбачає:

- встановлення державного і громадського контролю над місцевими органами влади за виконанням ними соціальних програм, ефективним використанням фінансових ресурсів;

- зосередження виплат усіх видів соціальної допомоги у територіальних громадах за проживання;

- реалізацію конституційних прав усіх громадян незалежно від місця їх проживання;

- забезпечення необхідних умов життєдіяльності населення.

 

Екологічний напрям охоплює регулювання природногосподарської збалансованості в регіонах і створення сприятливих умов для життєдіяльності населення, раціональне використання рекреаційних ресурсів та ін.

Екологічна складова регіональної політики ставить за мету:

- формування територіальних основ сталого розвитку та систем екологічної безпеки;

- збалансування бюджетних витрат на охорону природи на загальнодержавному та місцевому рівнях

- оптимізацію співіснування та функціонування природних екосистем і народно-господарського комплексу.