Експериментальна частина. Розподіл потенціалу в тонкому провідному шарі використовується в цій роботі в якості двохвимірної моделі електростатичного поля

 

Розподіл потенціалу в тонкому провідному шарі використовується в цій роботі в якості двохвимірної моделі електростатичного поля. Для вимірювання потенціалу використовується місткова схема (рис. 10.1). Два металічних електроди А і В притиснуті до аркуша паперу з провідним шаром. Напруга U _o = 6,3 В від джерела живлення подається на електроди і на нижні клеми потенціометра. До рухомого контакту S через клеми вертикального відхилення осцилографа (вхід Y) приєднується зонд P.

В роботі осцилограф використовується в якості індикатору наявності різниці потенціалів. Коли зонд доторкається поверхні провідного паперу, на осцилографі спостерігається сигнал (у вигляді вертикального відрізку, висота якого пропорційна різниці потенціалів між точкою дотику зонда та контактом S). Коли потенціал в точці дотику дорівнюватиме потенціалу на рухомому контакті, на екрані будемо спостерігати точку.

Рисунок 10.1

 

На початку роботи під електроди та провідний папір вміщують два-три аркуші паперу, на кожному з яких олівцем обведено по контуру електроди, притиснуті в тому положенні, в якому вони будуть знаходитись під час роботи.

Будемо вважати, що потенціал точки А дорівнює нулю U _А = 0. Тоді U _В = 6,3 В (приймається до уваги тільки амплітудне значення потенціалу). Для того, щоб отримати еквіпотенціальну лінію для певного значення потенціалу 0 < U_i < 6,3 В, треба спочатку перевести рухомий контакт S у відповідне положення d _i:

, (10.6)

де d ₀ – довжина робочої частини потенціометра (намотки). Далі необхідно переміщувати зонд по поверхні провідного паперу у напрямку зменшення сигналу і зупинити його, коли сигнал буде дорівнювати нулю. Потенціал в точці зупинки дорівнює U_i. Щоб зафіксувати положення цієї точки, треба проколоти папір гострим кінцем зонда.

Поряд з цією точкою треба знайти ще одну точку з потенціалом U_i і зафіксувати її, щоб, послідовно переміщуючись від однієї точки до іншої, отримати низку проколів на аркушах паперу, за якими можна потім побудувати еквіпотенціальну лінію, коли аркуші буде вийнято.

1. Отримати еквіпотенціальні лінії, задаючи значення потенціалу від 0 до 6,3 В з кроком 0,9 В. Прийняти до уваги, що контури електродів є еквіпотенціальними лініями, що відповідають значенням потенціалу 0 і 6,3 В.

2. Побудувати систему силових ліній (кількістю не менше, ніж 7).

3. Визначити величину і напрямок напруженості поля в кількох точках, які задає викладач. Величину напруженості можна знайти за наближеною формулою

, (10.7)

де U_n і U_n+1 є значення потенціалу двох еквіпотенціальних ліній, найближчих до точки, в якій визначається напруженість; D – довжина найкоротшого відрізку, що з’єднує ці лінії і проходить крізь дану точку.

4. Оцінити помилку, з якою визначено положення еквіпотенціальних ліній, за формулою

, (10.8)

де k (В/поділку) – положення дільника на вході Y осцилографа.

Контрольні запитання та вправи

1. Дайте визначення напруженості та потенціалу електростатичного поля. В яких одиницях вимірюються ці величини?

2. Як зв'язані між собою напруженість поля і потенціал?

3. Чому поверхня провідника є еквіпотенціальною?

4. Які лінії називаються силовими? Які їх властивості?

5. Доведіть, що силові лінії перпендикулярні до еквіпотенціальних поверхонь.

6. Сформулюйте теорему Остроградського-Гауса.

7. Покажіть, що потенціал точкового заряду задовольняє рівнянню (10.5).

8. Отримайте наближене співвідношення (10.7) з точної формули (10.3).

9. Підтвердить, що помилка в положенні еквіпотенціальних ліній може бути оцінена за формулою (10.8).

 

Література

 

1. Трофимова Т.А. Курс физики. -М.: Высшая школа, 1999, §§ 77-86.
2. Савельев И.В. Курс общей физики. -М.: Высшая школа, 1998, т. II, §§ 1.1-1.14.

3. Зисман Г.А., Тодес О.М. Курс общей физики. -М.: Наука, 1972, т. II, §§1.4-1.8.
4. Детлаф А.А., Яворский Б.М. Курс физики. -М: Высшая школа, 1989. §§ 13.1-13.5

.

Інструкція складена ст. викл. каф. фізики Денисовою О.І.,

відредагована доц. каф. фізики Курбацьким В.П.

Рецензент: доц. кафедри фізики Єршов А.В.