Казка з опорою на малюнок.

Спостерігати за утворенням нових слів звірятам дуже сподоба­лось. Тепер вони знали і могли використовувати у своєму мовленні набагато більше слів, ніж раніше. Якщо їм потрібно було нове слово, вони швиденько бігли до Словотворчої галявини і там утворювали нові слова. А щоб добре розрізняти частинки, вони вирішили дати їм спеціальні назви.

Білочка. Я пропоную назвати частинку, яка просто змінює форму слова, а його значення не змінює і стоїть у кінці слова, — закінченням.

Зайчик. Я гадаю, що частину без закінчення можна назвати осно­вою слова, тому що вона основна в слові, за нею можна здогадатися про основне значення слова.

Лисичка. Друзі, на мою думку, частину в основі слова, яка повто­рюється в усіх споріднених словах, словах-родичах, можна порівняти з коренем, тому що вона дає життя слову, тому їй дуже підходить назва «корінь».

їжачок. А частинки, які приставляються перед коренем і після ньо­го, назвемо префікс і суфікс.

Дякуємо вам, звірята, повертайтеся до своїх домівок. А ви, діти, прига­дайте, які з частин слова ми вже навчилися визначати. (Закінчення і основу.)

— Відгадайте загадку, і ви дізнаєтеся, над якою частиною слова ми будемо працювати сьогодні.

Я у кожній деревинці,

Квітці, кущику, травинці.

Ну, а на уроці мови

Ти мене побачиш в слові. (Корінь.)