Структурно-функціональна теорія культур А. Редкліфф-Брауна. Культура як сукупність функцій.

А. Редкліфф-Браун (1881 -1955) народився в Англії в м. Бірмінгемі. В 1901 -1906 р. учився в Кембриджському університеті на кафедрі соціальної антропології. В 1906-1908 р. проводив польові дослідження на Андаманських островах. У наступні роки вивчав життя аборигенів Австралії, подорожував по Африці, Китаю й іншим країнам. Довгий час викладав соціальну антропологію в Австралії, ПАР і США. В 1938 р. після двадцатичотирьохлітньої відсутності повернувся на батьківщину відомим ученим. Тут йому надали пост завідувача кафедрою соціальної антропології Оксфордського університету. Його основні праці - "Андаманські острови" (1922), "Метод етнології й соціальної антропології" (1923), "Історична й функціональна інтерпретація культури" (1929).

Антропологія розумілася А.Редкліфф-Брауном як наука про людину й всі аспекти людського життя (включаючи фізичну антропологію й археологію). Науку про культуру він ділив на дві частини - етнологію й соціальну (культурну) антропологію. Етнологія являє собою конкретно-історичне вивчення окремих народів, їхнього внутрішнього розвитку, культурних зв'язків між ними. Основний метод етнології - історична реконструкція. Соціальна ж антропологія має своїм завданням пошуки загальних закономірностей соціального й культурного функціонування й розвитку. Особливістю наукового кредо А. Редкліфф-Брауна було те, що він, на відміну від Б. Маліновського, не заперечував і історичного вивчення культур.

Загальнотеоретична концепція А. Редкліфф-Брауна спиралася на твердження, що всі види об'єктивної реальності являють собою різні класи природних систем (атом, молекула... організм... суспільства людей). Він підтримував точку зору Е. Дюркгейма, що суспільство є особлива реальність, незвідна до індивідів. Будь-яка система визначається: а) одиницями (елементами), її складовими й б) відносинами між ними. Одиницями соціальної системи є "людські істоти як сукупності поведінкових явищ, а відносини між ними - це соціальні відносини"(3). Соціальна система складається з: а) соціальної структури, б) загальної сукупності соціальних звичаїв і в) специфічних напрямів думок і почуттів, пов'язаних із соціальними звичаями.

Після 1931 р. А. Редкліфф-Браун розуміє предмет соціальної антропології більш вузько. Він відмовляється навіть від поняття "культура", використовуючи замість нього поняття "соціальна структура". Це привело до того, що основними аспектами його досліджень стали політична організація різних культур, особливості систем споріднення і їхня роль у соціальних системах, функціональний аналіз структур первісних форм вірувань.

Надзавдання своїх досліджень "примітивних культур" А. Редкліфф-Браун бачив у тому, щоб на підставі розуміння й аналізу щодо простого, архаїчного суспільства вдосконалювалася індустріальна цивілізація.
Особливістю функціоналістської теорії культур (більшою мірою це стосується вчення А. Редкліфф-Брауна) була практична спрямованість досліджень. Прихильники цього підходу прагнули створити соціальну антропологію як прикладну науку, що забезпечує вирішення актуальних практичних завдань, насамперед у колоніях Великобританії. У першу чергу - це управління на територіях з домінуванням традиційних культур. Не без впливу настанов функціоналізму була розроблена концепція "непрямого" управління, тобто з опорою на традиційні інститути влади й сформовану соціальну структуру. А це практичне завдання вимагало відповіді на ряд питань, а саме: яка ієрархічна структура влади? на чому заснований авторитет вождів? які їхні суспільні функції? Таким чином, одним з найважливіших підсумків розвитку функціоналізму була постановка й спроба вирішення завдання керування в культурах, що мають іншу природу, ніж західноєвропейські. Здійснити це починання передбачалося на основі знання структури й функціональної значимості елементів культур як цілісних утворень.

У функціоналістському дослідженні культур по-новому було сформульоване питання про подальшу долю, майбутнє "примітивних" культур. Прихильники розглянутого підходу не поділяли ідей еволюціоністів в оцінці культур ("кращий" - значить більш розвинений) і не підтримували їхню теорію обов'язкового стадіального розвитку всіх культур відповідно до еталонів європейської цивілізації.

Довгий час Б. Маліновський дотримувався точки зору максимального збереження архаїчності культур, їхнього традиційного способу Життя. Більше складним виявилося вирішити завдання майбутнього розвитку "примітивних" культур у випадку їхньої тісної взаємодії з індустріальною цивілізацією, що приводить до неминучої трансформації, ерозії архаїчних суспільств. Вихід з таких ситуацій Б. Маліновський бачив у допомозі з боку більш розвинених країн у процесі адаптації до технологічної цивілізації. Звичайно, можна критикувати Б.Маліновського за його наївно-утопічний погляд на соціальні процеси, що відбувалися в колоніях Британської імперії, але все-таки необхідно визнати, що саме він сформулював питання про взаємодію сучасних і традиційних культур і показав його складність.

Ще одним істотним підсумком розвитку функціоналізму стала його націленість на розуміння інших типів культур, незвичайного, з погляду європейців, способу життя, прагнення вивчити культуру зсередини, усвідомити інші культурні цінності. Зазначені аспекти функціоналістського розуміння культур були розвинені не тільки послідовниками функціоналізму, але й дослідниками культур, що не належать до даного напрямку, наприклад М. Херсковіцом у його культурно-антропологічній концепції. З найбільш відомих продовжувачів структурно-функціонального підходу необхідно назвати Е. Еванс-Прітчарда (1902-1973) і його класичну працю "Нуери" (в 1985 р. виданий російською мовою). До послідовників функціоналізму належать також М. Фортес, Р. Ферс, М. Глукмен.

Структурно-функціональний підхід вплинув на соціологію США, у першу чергу на творчість Т. Парсонса, що застосував структурно-функціональний підхід для вивчення сучасної індустріальної культури. Найважливішим об'єктом дослідження стали США. Розглядаючи суспільство як цілісну систему, що прагне зберегти стабільність, Парсонс виділив ряд функціональних підсистем (сім'я, освіта, економіка й ін.), що забезпечують у сумі взаємодій рівноважний стан. Центральний предмет його досліджень - інтеграція особистості, соціальної системи й культури. Основна робота - "Соціальна система" (1951).

Значення функціоналізму для культурології складається також і в тому, що та або інша культура стали розглядатися вченими під кутом зору виконання різних функцій. У свою чергу, нерідке поняття культури зводиться до сукупності виконуваних нею функцій. Виділення функцій культури як цілісного утворення визначає напрямок у вивченні культур і утворює ієрархічну структуру з функціональних підсистем етнокультурних спільнот. Предметом аналізу звичайно є: 1) субстанціальна, або підтримуюча, функція, що забезпечує виживання спільності; 2) адаптивна, або пристосувальна, функція, що слугує для підтримки більш-менш гармонічних відносин між природним оточенням і етнокультурною спільністю; 3) функція збереження й відтворення традицій, релігійних вірувань, ритуалів, а також історії народу; 4) символічно-знакова функція культури, що складається в створенні й відтворенні культурних цінностей; 5) комунікативна функція культури, спрямована на забезпечення спілкування, передачі інформації, розуміння інших культур; 6) нормативно-регулятивна функція культури, що складається в підтримці якогось рівноважного стану в спільності, що містить інституціональні форми вирішення конфліктів; 7) компенсаторна функція культури, основне призначення якої - розрядка емоційної й фізичної напруги.