Л. А. Уайт (1900-1975), що відродив еволюційний підхід до вивчення культур, закінчив соціологічний факультет Чіказького університету. Під час навчання вивчав у польових умовах культуру індіанців пуебло (південний захід США). Уайт високо цінував роботи Е.Тайлора й Л. Г. Моргана, послідовно виступав на захист, захищаючи від несправедливої (на його думку) критики еволюційне вчення останнього. З 1930 р. отримав місце викладача в Мічіганському університеті, у якому проробив 40 років аж до виходу на пенсію. В 1964 р. був обраний на пост президента Американської антропологічної асоціації. Настільки високі досягнення на заході наукової діяльності, однак, не означають, що його наукова кар'єра завжди складалася гладко, скоріше навпаки. Будучи талановитим лектором і жагучим полемістом, Уайт різко критикував будь-який прояв креаціонізму в науках про культуру, послідовно відстоюючи еволюційні погляди на походження людини й суспільства. За це католицька церква м. Анн-Арбор, у якому перебуває Мічіганський університет, відлучила його від церкви. 13 років він значився асистентом професора, хоча до середини 30-х років був уже відомим ученим. Л. Уайт увів у науку термін "культурологія", він є засновником дослідження культур у рамках цілісної науки. Правда, першим використав цей термін німецький хімік В. Оствальд, але саме завдяки роботам Л. Уайта він увійшов у науку. Це відбулося в 1930 або 1931 р., коли Л. Уайт прочитав університетський курс "Культурологія". Основні свої ідеї й загальну концепцію вивчення культури Л. Уайт виклав у трьох фундаментальних роботах: "Наука про культуру" (1949), "Еволюція культури" (1959), "Поняття культурних систем: ключ до розуміння племен і нації" (1975). Велике значення для поширення його концепції мав і ряд програмних статей. Найбільш відомі з них - "Культурологія", опублікована в престижному американському журналі "Сайєнс" (1958) і, що ввійшла в міжнародну енциклопедію соціальних наук, і стаття "Енергія й еволюція культури" (Американський антрополог. 1943. №3).
