Психоаналітичне дослідження культур Г. Рохейма

Г. Рохейм (1891 -1953) сполучав клінічні дослідження (він був лікарем-психіатром) з вивченням особливостей різних культур. При цьому він проводив різноманітні польові дослідження серед аборигенів Центральної Австралії, на острові Норманбі (Меланезія), в Африці й південному-заході США. Основні його праці - "Австралійський тотемізм" (1925), "Походження й функції культури" (1943) і "Психоаналіз і антропологія" (1950). Г. Рохейм послідовно застосовував принципи, розроблені З. Фрейдом у роботі "Тотем і табу", до інтерпретації конкретного етнографічного матеріалу. Практично вся міфологія аборигенів, різноманітні ритуали отримали в Г. Рохейма пояснення у світлі великого доісторичного конфлікту батька й синів, придушення потяга до матері. Його аналіз являє собою приклад тотального психоаналізу культури. Як свідчення звернемося до його книги "Австралійський тотемізм". Всі предмети, обряди дії, по Рохейму, мають сексуальний сенс. Тотемічні сховища чурінг (предмети релігійного культу) племені араіда є символи людського ембріона й у той же час символи чоловічого статевого органу. Окремі деталі обрядів "інті-чіута" (розмноження тотемічних тварин) - натирання чурінгі жиром, тертя чурінгою каменю, ритуальне здригування при здійсненні обрядів - сприймаються Г. Рохеймом як прояв сексуальної символіки. Навіть у вогні він убачав еротичний зміст. Могила, на його думку, символізує материнське лоно й т.д.

Більш цікавою й значимою для культурології представляється загальнотеоретична концепція культури Г. Рохейма. Культура, на його думку, це сукупність того, що в суспільстві перевищує тваринний рівень. При цьому вся культура заснована на Еросі, що розуміє насамперед як інстинкт розмноження й статевого потяга. У людини він приймає особливі форми. Це пов'язане з тим, що в людини тривале дитинство, "продовжений період незрілості". У тривалому періоді дитинства Г. Рохейм бачив ключ до розуміння культури. Людині після народження має бути тривалий період навчання. Створення людиною установ культури обумовлено саме цією обставиною.

На думку Г. Рохейма, істотний відбиток на культуру накладає потреба дитини із самого народження в захисті й заступництві й задоволенні "бажання бути улюбленим". Згодом дане положення отримало вираження в понятті "прихильність" - ключовому в сучасному психобіологічному аналізі культур.

Г. Рохейм послідовно реалізував принцип сублімації при побудові теорії культури. Це він здійснив у розділі "Сублімація й культура" книги "Походження й функції культури". Сублімація, трансформація імпульсів, інстинктів - це головна сила, що породжує всі види культурної діяльності: науку, літературу, мистецтво й навіть технічні винаходи. Сублімації піддаються ті ж несвідомі потяги, які викликають неврози. Але якщо неврози ізолюють особистість, то сублімація з'єднує людей, творить щось нове для розвитку культури. Культура в цілому, відзначає Г.Рохейм, "є система психічного захисту" від напруженості й деструктивних сил.

На закінчення розгляду концепції Г. Рохейма варто помітити, що він - автор декількох ідей-гіпотез, згодом реалізованих в антропології. Зокрема, припущення про те, що ембріон у процесі утробного розвитку - уже суб'єкт деяких сприйняттів, відчуттів, тобто особистість дитини починає формуватися під час вагітності матері. Антрополог-психоаналітик думав також, що в майбутньому в науках про культуру зросте роль досліджень співтовариств приматів як вихідної точки в аналізі походження культури. Його пророкування виправдалося - у цей час існує відповідний напрямок порівняльного аналізу (світу антропоїдів і культури) в етологічному підході до дослідження культур.