Визначальною особливістю концепції Л. Уайта є ствердження принципу еволюціонізму в науках про культуру. Він не згоден з точкою зору, що існувала в антропології першої половини XX ст., що є тільки два способи досліджень соціокультурних явищ і процесів: історичний і функціональний. Перший являє собою аналіз унікальних явищ у хронологічній послідовності, другий - вивчення загальних властивостей процесів і явищ (культури) поза залежністю від хронологічної послідовності. Американський учений пропонував розрізняти три види процесів у культурі й відповідно стільки ж способів їхньої інтерпретації: тимчасові процеси, що представляють собою хронологічну послідовність унікальних подій; їхнє вивчення є історія; далі, позачасові, структурні й функціональні аспекти досліджують у рамках функціонального аналізу; нарешті, формально-тимчасові процеси, у яких явища з'являються як тимчасова послідовність форм, розглядаються еволюційним методом. Еволюція, по Л. Уайту, означає процес, у якому одна форма виростає з іншої в хронологічній послідовності. Форми утворяться зі злиття елементів культури. На думку Л. Уайта, якщо простежити розвиток сокир, ткацьких верстатів, писемності, законодавств, громадських організацій, то можна побачити послідовну зміну їхніх форм існування. В 1947 р. у статті "Стадії еволюції, прогрес і вимір культури" він відроджує поняття стадій еволюції, прогресу й доводить, що різні стани культури можна й необхідно оцінювати, використовуючи слова "краще", "більш розвинутий" і т. д.
Він визнавав заслуги своїх попередників-еволюціоністів (Тайлор, Морган), стверджуючи, що вони не заперечували багатолінійності розвитку культур. Але все-таки Л. Уайт не відмовлявся від основного постулату еволюціонізму, через який той був відданий забуттю в науках про культуру. "Очевидно, - пише Л. Уайт, - що еволюційна інтерпретація людської культури повинна бути однолінійною. Але людська культура як сукупність багатьох культур - її родів, видів і різновидів, якщо користуватися термінологією Тайлора, повинна бути інтерпретована мультилінійно. Еволюція писемності, металургії, громадській організації, архітектури, торгівлі й т.д. може бути розглянута й з однолінійної й з мультилінійної точок зору". У принципі, можна було б погодитися з американським еволюціоністом. Але визначальним фактором, критерієм розвиненості культури в нього була енергозабезпеченність останньої. Таким чином, еволюцію культур Уайт зв'язував не стільки з їхньою зміною як цілісних утворень, а лише з ростом кількості використовуваної енергії. У той же час він реанімував невдалу ідею Тайлора про еволюції елементів (частин, форм, по термінології Л. Уайта) культури як самостійних сутностей. Він критикував антиеволюціоністів, точніше супротивників однолінійного розвитку культур. Але ж вони розглядали культури як особливі типи організації життя людей і виділяли різні напрямки й вихідні просторові точки розвитку культур. Найпростіша із класифікації належить К. Ясперсу (давньогрецький-європейський, індійські, китайський типи культур). Розвиток окремих форм і частин у цих типах міг підкорятися подібним закономірностям. Але самі типи культур у своєму розвитку мали якісні розбіжності, причому досить істотні. На жаль, Л. Уайт не зауважував і не відображав цих важливих обставин у своєму відстоюванні еволюціонізму. Зайва прихильність до деяких постулатів класичного еволюціонізму XIX ст. наклала відбиток і на культурологічну концепцію Л. Уайта.