Дошка 36б

Одєідє Хорєвь і Щєх од инє а сєхомь до Карпаньстє горіа, і тамо бяхомь іні градє творяє а міну імяхомь со плємєни ініа, і богєнствє імяхомь вєлко. Сє бо врзі налєзєшє на ни, і то тєчахомь до Кієграду а до Голунє, і тахомь осєлєшєтєсє, огнє свєа палющє до Сврзє, а жьртви твряцє, благодарчєтє Бзємь, і таковє о ни.

І сє Киє умєрє за трідєсєнтє ляти владишєтє ни. І по сємє бяшь син Лєбєдянь, іжь сє рєчє Славєрє, і тоіє жівє двадєнсєтє ляти. А по тє бясть Вєрєн зь Влікоградіє – такожьдє двадєнсєтє. І томоу Сєрєжєнь – дєсєнтє і остєлє. Одєржяху онє вітєнзєстви о врзєх.

І тьми ліхи нієстша осинь. І сє грєндєшєть на нє інами, і то годє прієдьша до ступєн нашієх, зли твряй. І сє доблє дєнбу імать праоцє нашіа прятісє о жідьбоу. Сє бо сєхомь слвєнє, якождє слвіхомь Бозє, і сє ми – о Бзєх внучє і Сьвра нашіє, а Дажбо. І такожіє трпієхомь о злєа поєдждіє, силу імяхомь влку о тє, і браньєхомьсє вліцє одє натєнчєнє годіє бързіє о дьєсєнсєть лятє.

І ту ілмрі ни подржашіуть, і таквє імяхомь вєнтєзства о врзє. Сє бо тиє дєсєнтє рєхи імаі, і тиє вліціє бєньдє, прящєтліє і воє хорбєрє. Осє на нє налієзєтє по час і хріа творяє. І нємо іє бранє ініу, якождє мєчє хряждєньстє, омєнієни од овні і овчє. І та о Твастєру утвріє во Сврзіє само.

***

Одійшли Хорев і Щех од інших і сіли до Карпенських гір, і там були інші гради творили і обмін мали з племенами іншими, і багатства мали великі. Се бо вороги налізли на нас, і тому течемо до Києграда і до Голуні, і там оселилися, вогні свої палячи до Сварги, і жертви творячи, благодарили Богам, і такі за нас.

І се Кий умре за третім десятком літ владичництва нами. І по сьому був син Лебедян, іже се речився Славер, і той живе двадцять літ. А по тому був Верен з Великограддя – також двадцять. І по тому Сережень – десять і остальні. Одержали вони витяженства над ворогами.

І тьму [*багато] лиха несла осінь. І се грянуть на нас інші, і то годь прийшла до степів наших, зло творячи. І се доблесну добу мали праотці наші прятися за житьбу. Се бо ми слов'яни, якож славимо Богів, і се ми – Богів внуки і Сварога нашого, і Дажбога. І також терпимо від злих наїздів, силу маючи велику на те, і боремося сильно од набігів годі борзої о десяти літ.

І тут ілмри нас піддержали, і так маємо витяжества над ворогами. Се бо тії десять князів¹ мали, і ті великі були, бойові і воїни хоробрі. Оце на нас налізли по часі і зло(?) творили. І не маємо зброї іншої, якож мечі фрязькі, обміняні од овнів та овець. А ті Твастеру утворює во Сварзі само.

_____

¹ Яценко і Гнатюки перекладають "рєхи" як "князі" (можливо, від лат. rego, «правити»), у Лозко – "роки". Обидва варіанти вписуються в контекст.