Основні поняття

Структура капіталу венчурного підприємства формується у ході залучення венчурного капіталу. На формування структури капі­талу венчура впливають: форма залучення інвестицій, обсяги капі­талу, який інвестували засновники та венчурні інвестори, кількість раундів венчурного фінансування, частки власності, що передаються (продаються) венчурним капіталістам тощо.

Виділяють три підходи до формування структури капіталу венчурного підприємства, а відповідно, і різні види та класи цінних паперів, які можуть отримувати венчурні капіталісти. Перший підхід передбачає використання лише звичайних акцій для всіх категорій інвесторів. Другий підхід полягає у наданні венчурним капіталістам привілейованих конвертованих акцій, а для бізнес-"ангелів" та засновників передбачено звичайні акції. Третій новий підхід венчур­ного фінансування зумовлює поєднання звичайних і привілейованих акцій для венчурних капіталістів.

Перший підхід не захищає венчурних капіталістів від втрат. У разі поганої роботи менеджерів венчурного підприємства вони за цим підходом одержують винагороду. За другим підходом вико­ристання ліквідаційного привілею привілейованих акцій захищає венчурних капіталістів від втрат і забезпечує отримання мінімальної суми, яка може бути більшою, ніж сума вкладених у венчурне підприємство коштів.

Ліквідаційний привілей - це право власника акції на першо­чергове одержання визначеної суми у разі ліквідації підприємства до виплат на користь тримачів звичайних акцій.

Під ліквідацією у венчурному фінансуванні розуміють заходи (злиття, реорганізацію, продаж стратегічному інвестору, продаж через ГРО, банкрутство підприємства тощо), які полягають у втраті власниками основної частини акцій прав голосу.

Розмір ліквідаційного привілею визначають так: розмір почат­кових інвестицій венчурних капіталістів множать на коефіцієнт, який вказує на n-кратність ліквідаційного привілею. Зазвичай до 98 % усіх контрактів передбачають виплату венчурним капіталістам ліквідаційного привілею. Отже, розмір ліквідаційного привілею дає можливість повернути у п разів більше коштів, ніж вкладено у підприємство.

У разі венчурного фінансування згідно з другим підходом використовують такі види привілейованих акцій:

- привілейовані акції без права участі у розподілі коштів, які залишились після виплати п-кратного ліквідаційного привілею ("nonparticipating preferred");

- привілейовані акції, які повністю беруть участь у розподілі коштів, що залишились після виплати n-кратного ліквідаційного привілею ("fullyparticipating preferred"). Цей вид акцій максимально захищає інтереси венчурних капіталістів. Механізм виплат за цим видом акцій полягає у першочерговій виплаті ліквідаційного привілею, а далі виплати здійснюють відповідно до частки акцій венчурного капіталіста нарівні з власниками звичайних акцій. Зберігається курс конверсії привілейованих акцій у звичайні, який зазвичай дорівнює 1:1;

- привілейовані акції з обмеженою ш-кратною участю ("participated preferred subject to a cap"). Найпоширеніший вид акцій, які застосовують у венчурному фінансуванні. Механізм виплат за цим видом акцій такий: венчурні капіталісти отримують першо­чергову виплату n-кратного ліквідаційного привілею, а далі з коштів, що залишились, — суму — "стелю", яка може досягти розміру, m-кратного початковим інвестиціям у підприємство (cap); решту коштів після виплат венчурним капіталістам розподіляють між влас­никами звичайних акцій.

Привілейовані акції, які повністю беруть участь у розподілі коштів, та привілейовані акції з обмеженою т-кратною участю вико­ристовуються у 83 % компаній, які фінансують венчурні капіталісти.

За третім підходом звичайні та привілейовані неконвертовані акції продаються у поєднанні за певного співвідношення: (90 / 10) % або (80 / 20) %. Це означає, що за 90 % інвестованих коштів венчур­ний капіталіст отримує привілейовані неконвертовані акції, а за 10 % інвестованих коштів - X % звичайних акцій. Зазвичай цей відсоток менший від половини випущених звичайних акцій. Під час виплати коштів після ліквідації венчурного підприємства венчурний капіта­ліст першочергово одержує суму коштів, вкладених у привілейовані акції (своєрідний ліквідаційний привілей), далі залишок коштів після сплати власникам привілейованих акцій підлягає розподілу згідно зі співвідношенням часток власників звичайних акцій: X % - венчурному капіталісту як власнику звичайних акцій та (100-Х) % - власникам звичайних акцій (менеджери, засновники підприємства).

Питання для самоконтролю

1. Поясніть процес формування структури капіталу венчурного підприємства.

2. Які альтернативні джерела, крім венчурного капіталу, є джерелами фінансових ресурсів венчурів?

3. За якими відомими Вам підходами до венчурного інвесту­вання формується структура капіталу венчурів?

4. Розкрийте суть другого підходу до формування структури капіталу венчурного підприємства.

5. Які види акцій застосовують, вибравши третій підхід до формування структури капіталу венчурного підприємства?

6. Що таке ліквідаційний привілей? Як його розраховують?

7. Які переваги і недоліки першого підходу до формування структури капіталу венчурного підприємства?

8. Який із підходів максимально захищає інтереси венчурних капіталістів?

9. Графічно проілюструйте та поясніть зміст понять: "зона байдужості", "зона збитковості" та "зона конверсії"".

10. Розкрийте зміст нового виду венчурного фінансування - венчурного лізингу.