Порівняльна характеристика показників спритності в процесі експерименту у футболістів 8-10 років.

Тест №1. Човниковий біг 4х9 м.

Тест №2.Біг обличчям уперед та спиною вперед на дистанції 15 (різниця в часі).

Тест №3. Біг 3х10 м. лицем уперед і спиною вперед з оббіганням стійок (різниця в часі).

* КГ-1-0.233 с; ЕГ-1-0,683 с

Після завершення експерименту тестування з човникового бігу 4 х 9 м показало, що результати футболістів і експериментальної групи, і контрольної групи покращилося. Середній показник футболістів КГ-1 складає 11,1±0,01 і відповідає оцінці «добре», а у футболістів ЕГ-2 результат покращився до оцінки «відмінно» і складає 10,6±0,01.

У футболістів КГ-1 результат покращився в середньому на 0.5 с, тоді як у футболістів ЕГ-2 він покращився на 0.9 с. В обох группах результати перевищують зазначені нормативи відповідно до рівня фізичної підготовленості.

Розглянувши фактори, що визначають спритність у футболістів 8-10 років необхідно приділити основну увагу розвитку координаційних здібностей.

У хлопчиків високі темпи біологічного розвитку цієї здатності припадають на вікові періоди 8–9 років. Вікові періоди від 9 до 10 років характеризуються відносною стабілізацією координованості рухів, тобто суттєвих позитивних або негативних змін не відбувається (Л. Волков, 2001).

У рівні розвитку координаційних здатностей обдаровані діти практично не поступаються дорослим людям.

Віковий період з 8-10 років – найбільш сприятливий для розвитку координаційних здатностей за допомогою спеціально організованої рухової методики.

Спираючись на результати спеціальних досліджень, В.М.Платонов і М.М.Булатов виділяють такі відносно самостійні види координаційних здібностей [28]:

• здатність оцінювати і регулювати динамічні і просторово-часові параметри рухів;

• здатність зберігати стійку рівновагу;

• здатність відчувати і засвоювати ритм;

• здатність довільно розслабляти м'язи;

• здатність узгоджувати рухи в руховій дії.

У цілісній руховій діяльності ці здібності проявляються у взаємодії. При цьому у певних ситуаціях окремі здібності відіграють провідну роль, інші — допоміжну.

Кожен вид рухової діяльності обумовлює провідну координаційну здібність. Розглянемо основні фактори та методичні положення, що детермінують розвиток різних координаційних здібностей.