ПОДОВЖЕННЯМ ГОЛОСНИХ

Подовжені приголосні і позначення їх

В українській мові звуки приголосні звуки можуть подовжуватися. Подовжуються звичайно звуки [н], [л], [д], [дз], [з], [т], [ц], [с], [дж], [ж], [ч], [ш].Подовжені приголосні вимовляються трохи протяжніше, ніж звичайно, і на письмі позначаються подвоєнними буквами: обличчя, віддаль, відкриття, знання, беззмінний, життя.

Подовжені м'які приголосні

Подовжуються м'які [н], [л], [д], [дз], [з], [т], [ц], [с] і пом'якшені приголосні [дж], [ж], [ч], [ш], якщо вони стоять між двома голосними:

в орудному відмінку однини іменників ІІІ відміни сіль- сіллю, подорож- подорожжю, мазь- маззю, туш- тушшю, ніч- ніччю, тінь- тінню

в іменниках середнього роду затишшя, знання, колосся, обличчя, бездоріжжя, чуття

у деяких словах суддя, стаття, рілля, зрання, Ілля, спросоння, попідтинню, навмання, попідвіконню

Подовжується м'який приголосний і в дієслові ллю та його формах.

У похідних словах подовження між двома приголосними зберігається: суддя- суддівський, суддівство, життя- життєвий, життєвість, життєрадісний.

Подвоєння букв внаслідок збігу морфем

Подвоються букви на межі значущих частин слова, якщо одна з них закінчується, а друга починається на ту саму букву: віддати (від+дати), беззвучний (без+звучний), піднісся (підніс+ся), годинник (годин+ник).

Подвоюється ч в іменниках, утворених від прикметників на -цьк(ий): Німеччина (німецьк+ина), козаччина (козацьк+ина), Вінничина (вінницьк+ина). Виняток- Галичина (хоч галицький).

Подвоюються внаслідок різних збігів букви ще в словах бовваніти, ссати, ввесь, овва і похідних.

Написання нн в прикметниках і похідних словах

ü У прикметниках на межі кореня і суфікса та в суфіксах можуть подовжуватися лише [н] або [н]: нездоланний, ранній, здоровенний,

ü Подвоюється н між голосними в прикметниках на -ний, -ній, якщо ці прикметники утворені від іменників з основою на н: стіна- стінний, туман- туманний, вікно- віконний.

ü Якщо ж твірна основа кінчається на інший звук, то н у прикметнику не подвоюється: журавель- журавлиний, дерево- дерев'яний, форма- переформений, ждати- нежданий.

ü Подвоюється н у словах старанний (хоч старатися), притаманний, захланний, а також у наголошених суфіксах -енн(ий), -анн(ий):у прикметниках, які вказують на більшу, ніж звичайно, чи найбільшу міру якості: невблаганний, незрівнянний, страшенний, здоровенний,

ü у небагатьох прикметниках- старослов'янізмах огненний (звичайне: вогняний), священний (звичайне: святий),благословенний, блаженний, мерзенний, окаянний

ü В інших прикметниках (та дієприкметниках) у суфіксах -ен(ий), -ан(ий) буква н не подвоюється: скажений, шалений, жаданий, навіжений (вказують на незвичайну міру якості); намальований, незрівняний, з'єднаний, написаний.

ü У словах, похідних від прикметників, написання нн або н зберігається: письменний- письменник, туманний- туманність, туманно, захоплений- захопленість (хоч захоплення).

 

 

Подвоєння букв в іншомовних словах

Коли йдеться про подвоєння букв в іншомовних словах, то тут треба розрізняти власні і загальні назви.

У власних іншомовних словах і похідних словах подвоєння букв зберігається: Ніцца, Діккенс, Андорра, андорський, Ніцца, Бонн, Шіллер, Яффа, Голландія, голландець, Марокко, марокканець, Абіссінія, Брюссель, Ассірія, Даданелли, Місісіпі, Апенніни, Лонгфелло, Кассандра, Одіссей.

Але немає подвоєння в таких власних назвах: Бразілія, Вашінгтон, Касабланка, Мадакаскар і т.п.

У загальних іншомовних назвах букви звичайно не подвоюються: колектив, каса, група, маса, колона, хобі, алегорія, шосе.

Винятки становлять: бонна, панно, мадонна, манна, тонна, ванна, беладонна, панно, ірраціональний, сюрреалізм, аннали, гунни, вілла, фінн (але фінка, фінський), булла, нетто, брутто, лібретто, мотто, барокко, іетермеццо, стаккато, мирра, контрреволюція, фортіссімо, ірраціональний, імміграція (але еміграція, емігрант), сюрреалізм.

В українських іменах відповідно до вимови букви звичайно не подвоюються: Кирило, Сава, Пилип, Агнеса, Іполіт, Інеса.

Але в деяких недавно запозичених іменах подвоєння букв зберігається: Емма, Елла, Віссаріон, Аполлон, Геннадій, Палладій, Алла, Белла. Ізабелла, Нонна, Римма, Сусанна, Ганна, Стелла.

8. СКЛАДНІ ВИПАДКИ ПРАВОПИСУ ВЕЛИКОЇ БУКВИ

Велика буква вживається з розрізнювальною метою (диференціюючий принцип правопису).

1. З великої букви пишеться перше слово в реченні. 1. Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці. (М. Коцюбинський.) 2. Довго ми — ой, як то ще довго! — тинялись в чужій стороні. (Панас Мирний.) 3. І ми вертаєм... у вічну казку... до матерів. (Б. Олійник.)

2. З великої букви пишуться:

а) імена, прізвища, прізвиська, псевдоніми: письменник Іван Семенович Нечуй-Левицький, Леся Українка, Каменяр (про І.Я.Франка), князь Ярослав Мудрий;

б) власні назви міфологічних істот, персонажів, кличках тварин: бог Перун, Дажбог, Зевс, Юпітер, Антей; Червона Шапочка, Дід 'Мороз, Вовк, Мальований Стовп; кінь Орлик, кіт Жовте Око, собака Білий Бім Чорне Вухо;

в) власні астрономічні, географічні назви, назви держав, республік, населених пунктів, споруд, урочищ тощо: Чумацький Шлях, галактика Велика Магелланова Хмара, сузір'я Великий Віз, Полярна зірка, планета Земля, Європа, Волино-Подільська височина, Карпатські гори, мис Доброї Надії, ріка Дніпро; Київська Русь, Українська Народна Республіка, Сполучені Штати Америки, Республіка Острови Зеленого Мису; місто Біла Церква, село Нове Село, Голосіївський парк, вулиця Ярославів Вал,

г) назви найвищих вітчизняних і міжнародних організацій та деяких найвищих посад, почесних звань: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Організація Об'єднаних Націй, Голова Верховної Ради України;

ґ) назви найважливіших релігійних понять: Бог, Святий Дух, Син Божий, Мати Божа, Біблія, Євангелія.

 

3. З великої букви пишеться тільки перше слово:

а) у назвах різних установ, організацій і партій: Міністерство освіти України, Львівський державний університет їм І. Франка, Київська середня школа № 145, Центральний парк культури і відпочинку, Демократична партія України;

б) у назвах історичних подій, державних, міжнародних та релігійних свят: Коліївщина, Семирічна війна, Паризька комуна; День знань, Свято української мови, Міжнародний жіночий день, Різдво, Великдень, Зелені свята;

в) у назвах, що беруться в лапки: роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», картина «Перед грозою», готель «Золотий колос», фірма «Світанок», магазин «Вироби з дерева», медаль «За відвагу».

 

4. Якщо власну назву вжито в загальному значенні, але в підкреслено позитивному плані, то вона пишеться з великої букви, в інших випадках — з малої: нам потрібні Мічуріни й Симиренки; але: новітні наполеони (завойовники), жалюгідні квіслінги (зрадники), ударив перун (грім), іван-чай (трава ), ампер (одиниця сили струму — від прізвища фізика А.Ампера).

 

5. Утворені від власних назв присвійні прикметники на -ів (-ов-, -ев-) та -ин- пишуться з великої букви, відносні прикметники на -ськ(ий) — з малої: Грінченків словник, Шевченкове слово, Білашева пісня, Сосюрина лірика; але: шевченківські традиції, дніпровська (і дніпрова) хвиля, київські вулиці.

 

6. З великої букви пишуться слова, вжиті в шанобливому чи піднесено-переносному значенні: звертаюся до Вас, дорогий учителю; наша Батьківщина; Збройні Сили; Високі Договірні Сторони.

9. правопис складних слів та слів іншомовного походження.

 

НАПИСАННЯ ПОДВОЄНИХ І НЕПОДВОЄНИХ ПРИГОЛОСНИХ

1) У загальних назвах іншомовного походження приголосні (на відміну від російської мови) звичайно не подвоюються: грип, група, ідилічний, інтелектуальний, колектив, комісія, сума, інтермецо, белетристика, ват (але Ватт), піанісимо, шасі та ін.

Подвоєння зберігається лише в 17 загальних назвах, а саме: аннали, бонна, брутто, нетто, ванна (ванний), мадонна, манна (манний), мотто, панна, пенні, тонна, білль, булла, вілла, мулла, дурра, мірра.

2) Подвоєний приголосний при збігу однакових приголосних префікса і кореня маємо тільки тоді, коли в мові вживається паралельне непрефіксальне слово: апперцепція (бо є перцепція ), імміграція (бо є міграція), інновація (бо є новація), ірраціональний (бо є раціональний), ірреальний (бо є реальний), контрреволюція (бо є революція), сюрреалізм (бо є реалізм).

! Увага. Якщо непрефіксальне слово своїм змістом далеко відходить від префіксального (напр.: нотація — анотація, конотація), то приголосний не подвоюється

3) Подвоєні приголосні зберігаються у власних іншомовних назвах (географічних, особових та інших): Гаронна, Голландія, Калькутта, Марокко, Міссурі, Ніцца, яффа; Бетті, Джонні, Мюллер, Руссо, Торрічеллі, Шиллер. Подвоєні приголосні зберігаються й в усіх похідних словах: марокканець (Марокко), яффський (яффа), голландський (Голландія), шиллерівський (Шиллер), мюллерівський (Мюллер) та ін.

І в словах іншомовного походження пишеться:

1) На початку слова: ідея, інструкція, інтернаціональний; Індія, Іспанія; Ібсен, Ізабелла.

2) Після приголосного перед голосним, є та й: геніальний, діалектика, матеріал, клієнт, гієна, революціонер, радіус, радій, тріумф, аудієнція, Віардо та ін. І в середині слова перед голосним іноді переходить у й: бар’єр, курйоз, серйозний, ар’єргард, кар’єра, п’єса. Іа в кінці слова передається через ія: артерія, індустрія, історія, хімія.

3) Після приголосних перед наступними приголосними і в кінці слова в особових іменах і географічних назвах: Капрі, Лісабон, Міссісіпі, Нагасакі, Поті, Сочі, Севілья, Сідней, Грімм, Россіні, Дізель, лісабонський.

4) Після приголосних у кінці невідмінюваних слів: мерсі, парі, таксі, журі, колібрі, візаві, парі.

5) Перед наступним приголосним у таких невідмінюваних словах, як гратіс, піанісимо й под.

6) Після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним (правило «десятки»): бізнес, пілот, вібрація, академік, фінанси, графік, гімн, кіно, архів, хімія, література, республіка, комуніст, ніша.

! Увага. У ряді слів іншомовного походження, які давно засвоєні українською мовою, після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н відповідно до вимови пишеться и: бурмистер (але бургомістр), вимпел, єхидна, імбир, кипарис, лиман, миля, мирт, нирка, спирт, химера та ін.). И пишеться також у словах, запозичених зі східних мов, переважно тюркських: башкир, гиря, калмик, кинджал, кисет, кишлак, а також у церковнослов’янізмах: диякон, єпископ, єпитимія, єпитрахиль, камилавка, митра, митрополит, християнство та ін.

 

И в словах іншомовного походження пишеться:

1) У загальних назвах після приголосних д, т, з, с, ц, ж (дж), ч, ш, р перед наступним приголосним (правило «дев’ятки»): дизель, динамо, дисципліна; інститут; зигзаг; фізичний; система, ситуація; цистерна, цифра; режим, джинси, джигіт; речитатив; ширма, шифр; бригада, риф, фабрика.

2) У географічних назвах з кінцевим -ида, -ика: Атлантида, Антарктика, Áрктика, Áфрика, Балтика, Корсика, Мексика.

3) У географічних назвах після приголосних ж, ч, ш, щ, дж, ц: Алжир, Вашингтон, Вірджинія, Жиронда, Лейпциг, Циндао, Чикаго. Але перед голосним і в кінці слова пишеться і: Віші, Шіофок.

4) У географічних назвах із звукосполученням -ри- перед приголосним (крім j): Рига, Рим, Париж, Британія, Мадрид, Цюрих, але: Áвстрія, Ріо-де-Жанейро.

5) У ряді інших географічних назв після приголосних д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Аддис-Абеба, Аргентина, Братислава, Бразилія, Єгипет, Єрусалим, Палестина, Сирія, Сицилія, Скандинавія, Тибет та в похідних від них: аргентинець, аргентинський та ін.

6) У словах, запозичених з французької мови, після шиплячих ж, ш пишеться у: брошура, журі, парашут, а також у словах парфуми, парфумерія.