АПОСТРОФ
Апостроф у словах іншомовного походження пишеться перед я, ю, є, ї: 1) Після приголосних б, п, в, м, ф (губних), г, к, х (задньоязикових), ж, ч, ш (шиплячих) та р: п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, торф’яний, миш’як, кар’єра; Рив’єра, Барб’є, Руж’є, Фур’є. 2) Після кінцевого приголосного префікса: ад’юнкт, ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура. Апостроф не пишеться: 1) Перед йо: курйоз, серйозний. 2) Коли а, у позначають пом’якшення попереднього М’ЯКИЙ ЗНАК Знак м’якшення (ь) у словах іншомовного походження пишеться після приголосних д, т, з, с, л, н: а) Перед я, ю, є, ї, йо: адью, ательє, марсельєза, мільярд, бульйон, віньєтка, Лавуазьє, Жузьє, Мольєр, Ньютон, Реньє. б) Після л перед приголосним відповідно до вимови: фільм, альбатрос, Нельсон, але: залп та ін. в) У кінці слів відповідно до вимови: магістраль, Базель, Булонь, але: бал, метал, рулон, шприц; Галац, Суец та ін. М’який знак не пишеться перед я, ю, коли вони позначають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у: мадяр, малярія; дюна, ілюзія, нюанс, тюбик, тюль; Аляска, Дюма, Цюрих. 10. Правопис часток НЕ і НІ з різними частинами мови Частка — службова частина мови, яка надає окремим словам і реченням певних смислових чи емоційних відтінків. Частки поділяються на кілька груп: частки, що надають смислових відтінків (ось, он, точно, якраз, лише, і, й, та, навіть та ін.); частки, що вказують на модальні відтінки (так, ні, давай, нехай, невже, навряд чи та ін.); формотворчі частки (нехай, хай, най- та ін.); словотворчі частки (будь-, небудь-, не, н/та ін.).
Разом пишуться: ü частки аби-, де-, чи-, що-, як- у складі будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу): абиколи, абищо, дещо, дехто, декуди, деякий, чи.малий, чимало, щодня, щонайкраще, якнайкраще. (Якщо між частками аби-, де- і займенником стоїть прийменник, то всі три слова пишуться окремо: аби до кого, аби в чому, де на якому.) ü Частки би(б), же(ж), то, що в складі сполучників та сполучних слів пишуться разом: якби, щоб, щодо, теж, мовби, немовбито.
Окремо пишуться усі частки, які беруть участь у словотворенні або уточнюють зміст цілого речення. Серед них частки: ü би(б), за допомогою яких утворюється форма умовного способу дієслова: взяв би, прочитав би, прийшла б, повернувся б; підсилювальні частки ü же (ж): Чому ж ти не звернувся на біржу праці? ü частки то, це, що мають у реченні значення вказівності або визначальності: Рідна мова —то ж вона душі окраса; Куди це їдуть автобуси? ü Частка то трапляється у сполученнях що то, чи то, на які покладені функції підсилювальних часток: Що то за об'єкт споруджується? Чи то НЛО пролетів, чи то супутник. ü Частка що в складі сполучних слів з прислівниковим значенням дарма що, хіба що, тільки що, поки що:
Через дефіс пишуться частки 1. бо, но, то, от, таки, коли вони інтонаційно підкреслюють значення окремого слова: умів-таки англійською читати; стій-бо, там яр; хай-но спочивають; 2. частки будь-, небудь-, казна-, хтозна-, бозна- у складі займенників та прислівників: будь-коли, будь-хто, який-небудь, казна-чий, хтозна-де, хтозна-куди, хтозна-коли.
|
