Діагностика ТЕЛА

Електрокардіографія має важливе значення. Зміни в цьому плані спостерігають у більшості хворих. Підвищення тиску в малому колі з подальшим розширенням правих відділів серця на електрокардіограмі проявляється збільшенням зубця P, появою зубця Q і від’ємного зубця Т у ІІІ відведенні. У деяких хворих може мати місце інверсія зубця Т у правих або лівих грудних відведеннях. Про ознаки гострого легеневого серця і проти інфаркту свідчать нестійкість змін ЕКГ, відсутність розширення зубця Q або поява патологічного зубця Q та від’ємного Т лише у ІІІ відведенні. Не на користь інфаркту вказують також нестійкі ознаки блокади ніжок пучка Гіса (при інфаркті вони стійкі).

Рентгенологічна картина може бути без відхилень навіть при масивних емболіях. Проте в окремих випадках за рахунок правого вушка, розширеної верхньої порожнистої вени і правого шлуночка можна не зафіксувати випинання правої нижньої дуги. Інколи можна виявити ателектаз або ексудат у плевральній порожнині. Важливе значення при цьому має рентгенологічна діагностика. Патологічні ознаки найчастіше виявляють у нижніх частках і справа: класична рентгенологічна картина інфаркту легень у вигляді затемнення трикутної форми або у формі пера з вістрям, націленим до кореня легень. Інфаркти заднього язичка легеневої частини на боковому знімку можуть мати вигляд затемнення в ділянці реберно-діафрагмального синуса.

Найціннішу і найоб’єктивнішу інформацію про наявність емболії, її масивність і локалізацію тромбу дає ангіопульмонографія.

Для уточнення діагнозу корисно провести сцинтиграфію легень.

Лабораторні дані вказують на значне наростання лейкоцитозу відразу ж після емболії. Дані дослідження загортальної системи крові, як правило, свідчать по гіперкоагуляцію.