Диференціальна діагностика ТЕЛА
Інфаркт міокарда – нерідко такий діагноз встановлюють хворим з емболією легеневої артерії. Особливі труднощі при цьому виникають, коли легенева емболія супроводжується стенокардичним синдромом. У таких випадках завжди треба мати на увазі наявність у хворого надшлункових порушень ритму та пароксизмальну тахікардію, що виникають на фоні тривалого перебування в ліжку. Поряд з іншими симптомами (задишка, ціаноз) вони дають підстави думати про можливість емболії легеневої артерії. Правильній діагностиці сприяють уважно зібраний анамнез та поведена електрокардіографія. Розшаровуюча аневризма грудного відділу аорти також супроводжується вираженим больовим синдромом, порушеннями серцевої діяльності та функції дихання. Проте, на відміну від легеневої емболії, в анамнезі й на початковій стадії захворювання в більшості хворих із розшаровуючою аневризмою грудного відділу аорти має місце артеріальна гіпертензія. Важливою ознакою даного захворювання є також нормальна частота пульсу або незначна тахікардія в поєднанні з характерним низхідним типом розвитку симптомів. Загрудинний біль поширюється вниз до живота з розвитком абдомінального синдрому.
9. Консервативна терапія ТЕЛА Консервативна терапія. Першочерговим завданням при лікуванні емболій легеневої артерії є боротьба з болем, легеневою і серцево-судинною недостатністю, колапсом і шоком. Доцільним треба вважати також одночасне проведення антикоагулянтної та превентивної антибактеріальної терапії. При масивній оклюзії легеневої артерії, що супроводжується гострим клінічним перебігом із розвитком асфіксії і загрозою зупинки серця, показані негайна інтубація трахеїі переведення хворого на керовану вентиляцію легень. Із метою зняття ангіоспазму в/в треба ввести 3-4 мл 2% розчину папаверину, 100,0 мл 0,25 % розчину новокаїну, в/м – 2-3 мл но-шпи, 0,5-1,0 мл 0,1 % розчину атропіну сульфату. Антикоагулянтну терапію починають в/в введенням гепарину дозою 10000-20000 Од. Добова доза підтримки – не менше 30000 Од. Проте краще вводити гепарин в/в безперервно протягом доби на фізіологічному розчині. За 2-3 дні до відміни гепарину призначають непрямі антикоагулянти. При цьому необхідно утримувати показники протромбінового індексу під постійним контролем у межах 50-70%. Тромболітичну терапію проводять за допомогою стрептокінази. Початкова доза препарату повинна складати 250000-750000 Од., доза підтримки – 100000 Од./год. Урокіназу призначають у початковій дозі 50000-100000 Од./год і з метою підтримки – 40000 Од. Введення препарату повинно тривати 6-24 год. Кращого ефекту досягають при веденні урокінази безпосередньо в легеневу артерію. Для цього під рентгенологічним контролем через одну з поверхневих вен плеча проводять катетер і проникають далі в праве передсердя, правий шлуночок і легеневу артерію. Після цього шляхом ангіопульмонографії за допомогою 20-30 мл водорозчинного контрасту (кардіотраст) проводять підтвердження емболії артерії. При позитивному результаті через цей же катетер налагоджують інфузійне введення тромболітиків. Симптоматична терапія. При гострій неспроможності правого шлуночку застосовують серцеві глікозиди (строфантин, корглікон), сильний біль знімають наркотиками (промедол, морфін, омнопон). При колапсі використовують мезатон, норадреналін, кортикостероїди та кордіамін.
|