Тема 1.ЗАЙМЕННИК ЯК САМОСТІЙНА ЧАСТИНА МОВИ
План 1. Займенник. Семантична, морфологічна і синтаксична своєрідність займенника як частини мови. 2. Співвідношення займенників з іншими частинами мови: іменниками, прикметниками, числівниками. Розряди займенників за значенням. 3. Відмінювання займенників. 4. Правопис займенників. 5. Стилістичне вживання займенників. 6. Синтаксичні функції.
Література: 1. Сучасна українська літературна мова. Морфологія / За ред. І. К. Білодіда. -К.: Наук.думка, 1969. — С. 265-284. 2. Вихованець І. Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. — К.:Наук.думка, 1988. 3. Жовтобрюх М.А., Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. — К.: Вища шк., 1972 — С.290-300. 4. Волох О.Т., Чемерисов М. Т, Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис. — К.Вища школа 1989. -с. 111-114. 5. Сучасна українська літературна мова. Морфологія / За ред. Пономарева -К.: Либідь, 1997. -С. 162-166. 6. Сучасна українська літературна мова / За ред. М. Я. Плющ. — К.: Вища шк., 1994-С. 247-254. 7. Сучасна українська літературна мова. Морфологія / За ред. Грищенка. — К.: Вища шк., 1997.- С. 393-403. 8. Леонова М.В. Сучасна українська мова. Морфологія.-К.: Вища шк., 1993. Займенник як самостійна частина мови 1. Займенникoм називається частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх. Займенники подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки? Наприклад: ти, вони, ніщо, жодний, мій, той, всякий, стільки. Морфологічні ознаки займенника - це рід (якщо є), число (якщо є), відмінок. Одні займенники змінюються за відмінками, як іменники (я, він, хто, що і под.), інші - за родами, числами й відмінками, як прикметники (наш, деякий, нічий і под.). Займенники скільки, стільки змінюються за відмінками як числівник два. Синтаксичну роль у реченні займенник виконує ту ж, що й іменник, прикметник, числівник: а) підмет: Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Хтось цілиться. Хтось впав. Хтось просить. б) означення: Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. Благословенна кожна мить життя на цих всесвітніх косовицях смерті. в) додаток: Журбою не некличу собі долі, коли так не маю. г) обставина: Сідай же й ти коло мене. Шукайте цензора в собі. д) іменна частина складеного присудка: Коли буду я навіть сивою, і життя моє піде мрякою, я для тебе буду красивою, а для когось, може, й ніякою. 2. Займенники класифікують за семантикою та за будовою. За будовою займенники поділяються на: a) Прості (я, він, хто, цей); b) Складні, які складаються із питального займенника інеозначеної частки: де-, аби-, будь-, сь-, -небудь, бозна-, хтозна-, казна - (дехто, що-небудь, хтось) та заперечної частки ні (ніхто, нічий) c) Складені ( хтось інший, той чи інший, хтозна в кого, аби до якого, той самий ), до складу яких входять інші займенники, сполучники тощо. 3. Займенники набувають свого лексичного значення тільки в контексті, коли вони співвідносяться з іншими частинами мови: іменниками, прикметниками, числівниками. Залежно від того, на що вони вказують, усі займенники, можна поділити на три граматичні групи: ü Іменникові, або узагальнено-предметні: я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони, себе, хто, що, ніхто, ніщо, дехто, дещо, хтось, щось, хто-небудь, що-небудь, будь-хто, будь-що, абихто, абищо, хтозна-хто, хтозна-що, казна-що, казна- хто. ü Прикметникові, або узагальнено-якісні: мій, твій, свій, наш, ваш, їхній, той (отой), цей (оцей), такий (отакий), який, чий, котрий, ніякий,нічий, нікотрий, деякий, дечий, якийсь, чийсь, котрийсь, який-небудь, чий-небудь, будь- який, будь-чий, абиякий, абичий, хтозна-чий, хтозна- який, казна-який, казна-чий, весь (увесь), всякий (усякий), сам (самий), кожний (кожен), інший, жодний (жоден). ü 3. Числівникові, або узагальнено-кількісні: скільки, стільки, ніскільки, скільки-небудь, скількись, хтозна-скільки, казна-скільки.
4. Розряди займенників За лексичним значенням і морфологічними ознаками займенники поділяються на дев’ять розрядів:
1. Особовими називаються займенники, які вказують на осіб, інших істот, предмети, явища, поняття: я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони. Всі особові займенники змінюються за відмінками й числами; займенник він змінюється і за родами.
2. Зворотним називається займенник себе, який вказує на того, хто виконує дію. Він не має роду, числа і називного відмінка; за іншими відмінками він змінюється. Зворотній займенник може бути віднесений до будь-якої особи, однієї чи багатьох (батько сам себе не впізнав; я себе дуже добре тепер розумію; хлопці побачили себе у цьому списку). У реченні зворотний займенник виступає додатком, інколи- обставиною (я сам на себе не схожий; навіть не уявляю собі, як би я жив далі; нічого під собою не бачу).
3. Присвійними називаються займенники, які вказують на приналежність предмета першій (мій, наш), другій (твій, ваш), третій (його, її, їхній) чи будь-якій (свій) особі. Присвійні займенники (крім його, її) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. Займенники його, її є незмінними.
4. Вказівними називаються займенники, які вказують на предмет (цей, сей, той), ознаку (такий), кількість (стільки). Займенники той (отой), цей (оцей), такий (отакий) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. Займенник стільки змінюється лише за відмінками.
5. Означальними називаються займенники, які вказують на узагальнену ознаку: всякий (усякий), весь (увесь, ввесь), кожний (кожен), інший, сам, самий. Вони змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники.
6. Питальними називаються займенники, які містять у собі запитання про особу (хто?), предмет (що?), ознаку (який? чий? котрий?), кількість (скільки?). Займенники хто, що, скільки змінюються за відмінками, який, чий, котрий - за родами, числами і відмінками, як прикметники.
7. Відносними називаються займенники, які виконують роль сполучних слів для приєднання підрядних речень до головних. Це ті ж питальні займенники, але без питання.
8. Неозначеними називаються займенники, які вказують на неозначену (невідому) особу, предмет, ознаку, кількість: дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, якийсь, будь-чий і под. Вони утворюються від питальних додаванням часток казна-, хтозна-, будь-, -небудь, аби-, де-, -сь. Неозначені займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від яких вони утворені. З частками казна-, хтозна-, будь-, -небудь займенники пишуться через дефіс, а з частками аби-, де-, -сь - разом: казна-хто, хтозна-чий, будь-який, скільки-небудь; абиякий, дещо, хтось. Якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо: аби з ким, будь для кого, хтозна в чому. Неозначені займенники відмінюються так, як питальні займенники, від яких вони утворилися.
9. Заперечними називаються займенники, які вказують на відсутність особи, предмета, ознак, кількості: ніхто, ніщо, ніякий нічий, ніскільки. Заперечні займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від яких вони утворені за допомогою частки ні. З часткою ні займенники пишуться разом. Проте якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо: ні до кого, ні для кого, ні в якому і ін. Заперечні займенники відмінюються так, як і питальні займенники.
5. Особливості відмінювання займенників За особливостями відмінювання займенники групують так: особові та зворотний утворюють особливий тип відмінювання; присвійні, вказівні, означальні займенники відмінюються подібно до прикметників; усі інші займенники відмінюються за окремими зразками. Існує інший поділ, залежно від того, яку частину мови замінюють займенники: а) іменникові займенники: особові, зворотний, хто, що (питально- відносні та заперечні й неозначені з цими основами); б) прикметникові займенники: присвійні (мій, твій, наш, ваш, свій, їхній), вказівні (цей, той, такий), означальні (сам, самий, всякий, кожний, інший, жодний), питально-відносні (який, чий, котрий), неозначені та заперечні з основами зазначених у цій групі питально-відносних займенників; в) числівникові займенники: вказівний (стільки), питально-відносний (скільки) та заперечний і неозначені, утворені від скільки. Для частини відмінкових форм займенників характерний суплетивізм, тобто творення форм непрямих відмінків від іншої основи: я —мене, ми — нас, він — його тощо.
Зауваження до відмінювання займенників: Як прикметники твердої групи відмінюються займенники: наш, ваш, всякий, інший, сам, самий, кожний, такий, який, котрий. Як прикметник м'якої групи змінюється їхній.
Займенники стільки, скільки відмінюються як числівник два: скільки, скількох, скільком, скількома; стільки, стількох, стільком, стількома. Інші займенники за особливостями відмінювання поділяються на три групи: 1) я, ти, ми, ви, себе; 2) він, вона, воно, вони; 3) мій, твій, свій, чий, той, цей, весь, хто, що.
Особові займенники я, ти, ми, ви і зворотний себе відмінюються так:
Н.в я ти — ми ви Р.в мене тебе себе нас вас Д.в мені тобі собі нам вам З.в мене тебе себе нас вас О.в мною тобою собою нами вами М.в мені тобі собі нас вас
Особливістю відмінювання особових займенників він, вона, воно, вони є поява в них після прийменників та в орудному відмінку початкового н; Н.в він, воно вона вони Р.в його, до нього її, до неї їх, до них Д.в йому їй їм З.в його, про нього її, про неї їх, про них О.в ним нею ними М.в ньому / нім ній них
У відмінюванні займенників мій, твій, свій, чий, той, цей, весь найбільше розбіжностей є в чоловічому роді, менше — у жіночому та в множині:
Чоловічий рід Н.в мій чий той цей весь Р.в. мого чийого того цього всього Д.в. моєму чийому\чиєму тому цьому всьому З.в. Як Н. або Р. О.в. моїм чиїм тим цим\цьому всім М.в. моєму /моїм чиїм тому\тім цім всім
Жіночий рід Н.в. моя чия та ця вся Р.в. моєї чиєї тієї / тої цієї всієї Д.в. моїй чиїй тій цій всій З.в мою чию ту цю всю О.в моєю чиєю тією / тою цією всією М.в. моїй чиїй тій цій всій
Множина Н.в. мої чиї ті ці всі Р.в. моїх чиїх тих цих всіх Д.в. моїм чиїм тим цим всім З.в. Як у Н. або Р. О.в. моїми чиїми тими цими всіма М.в. моїх чиїх тих цих всіх
Відмінювання означального займенника весь (все, вся) Н. весь все вся всі (усі) Р. всього --- всієї всіх Д. всьому --- всій всім 3. всього все всю всіх О. всім --- всією всіма М. (на) всьому --- (на) всій (на) всіх Відмінювання питальних та відносних займенників
Н. чий чиє чия чиї Р. чийого --- чиєї чиїх Д. чийому --- чиїй чиїм 3. чийого чиє чию чиїх О. чиїм ----- чиєю чиїми М. (на) чиєму --- (на) чиїй (на) чиїх
Н хто - що - скільки - стільки Р кого - чого - скількох - стількох Д кому - чому - скільком - стільком З кого - що - скільки - стільки О ким - чим - скількома - стількома М на кому - чому - скількох - стількох
6. Перехід різних частин мови в займенники (прономіналізація) Перехід різних частин мови в займенники називають прономіналізацією. (Прономіналізація - від. лат. займенник.) Повністю переходить у займенники лише незначна кількість слів. Числівники один, другий, їх прономіналізація найчастіше спостерігається в усталених зворотах: один одному, один другому та ін. Наприклад: Рік працювали на одному підприємстві і не зустрічали один одного. Прономіналізація числівника один виявляється в пестливо-зменшувальних формах:... одно-однісіньке під тином сидить собі в старій ряднині (Т. Шевченко). Тут одно-однісіньке означає саме-самісіньке; у поєднанні із заперечною підсилюючою часткою ні, що виступає в значенні заперечних займенників ніхто, жоден, ніякий: ні один (ніхто) не відставав у поході. З прикметників і дієприкметників у значенні займенників найчастіше виступають такі слова: окремий, відомий, цілий, повний, різний, даний, останній, різноманітний, перший-ліпший. Наприклад: У вихідний ми цілий день спілкувалися з природою. Тут слово цілий в обох реченнях вжите в значенні весь. Втратили своє лексичне значення і перейшли в розряд займенників деякі іменники: факт, річ, справа, діло, чоловік,людина. Наприклад: Давайте нам побільше тканини; колір - діло другорядне. У функції особових займенників першої й другої особи однини та множини вживаються словосполучення наш брат, ваш брат, ваша сестра. Наприклад: Знаємо ми вашого брата.
МОРФОЛОГІЧНИЙ РОЗБІР ЗАЙМЕННИКІВ
1. Запишіть слово. Визначте частину мови цього слова.
2. Знайдіть початкову форму (називний відмінок; для займенників прикметникової форми- називний відмінок однини чоловічого роду).
3. Визначте розряд за значенням: особовий, зворотний, присвійний, вказівний, означальний, відносний, неозначений чи заперечний.
4. Визначте морфологічні ознаки: рід (якщо є), число (якщо є), відмінок.
5. Визначте синтаксичну роль слова.
6. Розберіться у правописі слова (як воно пишеться).
Схема морфологічного розбору займенника. 1. Словоформа у тексті.
|
