ЧАСТКА ЯК СЛУЖБОВА ЧАСТИНА МОВИ

Часткою називаються службова частина мови, яка надає реченням чи окремим його членам певних відтінків значення або служить для утворення окремих граматичних форм. Частки не мають лексичного значення, не змінюються, не є членами речення.

Окремі частки мають варіанти: би-б, же-ж, що функціонують за законами милозвучності мови: пішов би — пішла б, згадай же — згадали ж і под.

 

 

ГРУПИ ЧАСТОК ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Часток у мові досить багато, і виконувані ними функції дуже різноманітні. Це зумовлює труднощі класифікації, наслідком яких є те, що в різних наукових працях і навчальних посібниках групи часток вказані не однаково.

У шкільному підручнику наведено поділ на З групи — формотворчі, заперечні і модальні.

Формотворчі утворюють дієслівні форми умовного (Якби мені черевики, то пішла б я на музики.) та наказового (Хай зозулі віщують літа.) способів.

Заперечні частки — не, ні, ані:

Ні, я зовсім іще не заповнив золотої анкети життя (Сосюра).

Модальні вживаються для оформлення певних типів речень, для надання певних смислових відтінків окремим словам, для вираження ставлення мовця до висловленого змісту. Серед них виділяють:

питальні — чи, хіба, невже:

Чи совам зборкати орла? (Рильський).

Невже задарма стільки сердець горіло до тебе найсвятішою любов'ю? (Франко).

окличні — як, що за, що то за:

Що то за сон був! (Гончар).

Як хотів би я враз обійняти всю красу молодої землі! (Д. Міщенко).

вказівні — ось, от, он, ген, це, оце, то, ото:

Оце і вся моя кімната (Тичина).

Ось липа кучерява розкинула намет (Н. Забіла).

стверджувальні — так, еге, авжеж, атож:

Так, я буду крізь сльози сміятись (Леся Українка).

підсилювальні — же (ж), аж, адже, і, навіть, та й, таки:

Плаче так гірко, аж здригається вся. (Тесленко).

Голос криниці — чого ж ти замовк? (Л. Костенко).

видільні — тільки, лише (лиш,), хоча (хоч):

Тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив (Леся Українка).

Здобувати хоч синам, як не собі кращу долю в боротьбі (Франко).

обмежувальні — майже, чи не, трохи не, мало не:

Густа трава була мені майже по коліна (Грінченко).

спонукальні — годі, ну, нумо, бодай, бо, но:

Нумо до праці, брати! (Грінченко).

Бодай тії вороги покопали до ноги! (І. Нечуй-Левицький).

означальні — саме, якраз, точно, дійсно:

А дочка саме хліб з печі виймає (Грінченко).

Концерт почався точно о дев'ятій.

власне модальні, що виражають упевненість, сумнів, припущення — мабуть, навряд, нібито:

На щуку хтось бумагу в суд подав, що нібито вона такеє виробляла... (Глібов).

 

НАПИСАННЯ ЧАСТОК

Частки зі словами пишуться разом, окремо і через дефіс

Разом пишуться:

ü частки аби-, де-, чи-, що-, як- у складі будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу): абиколи, абищо, дещо, дехто, декуди, деякий, чи.малий, чимало, щодня, щонайкраще, якнайкраще. (Якщо між частками аби-, де- і займенником стоїть прийменник, то всі три слова пишуться окремо: аби до кого, аби в чому, де на якому.)

ü Частки би(б), же(ж), то, що в складі сполучників та сполучних слів пишуться разом: якби, щоб, щодо, теж, мовби, немовбито.

 

Окремо пишуться усі частки, які беруть участь у словотворенні або уточнюють зміст цілого речення. Серед них частки:

ü би(б), за допомогою яких утворюється форма умовного способу дієслова: взяв би, прочитав би, прийшла б, повернувся б; підсилювальні частки

ü же (ж): Чому ж ти не звернувся на біржу праці?

ü частки то, це, що мають у реченні значення вказівності або визначальності: Рідна мова —то ж вона душі окраса; Куди це їдуть автобуси?

ü Частка то трапляється у сполученнях що то, чи то, на які покладені функції підсилювальних часток: Що то за об'єкт споруджується? Чи то НЛО пролетів, чи то супутник.

ü Частка що в складі сполучних слів з прислівниковим значенням дарма що, хіба що, тільки що, поки що

 

Через дефіс пишуться частки

1. бо, но, то, от, таки, коли вони інтонаційно підкреслюють значення окремого слова: умів-таки англійською читати; стій-бо, там яр; хай-но спочивають;

2. частки будь-, небудь-, казна-, хтозна-, бозна- у складі займенників та прислівників: будь-коли, будь-хто, який-небудь, казна-чий, хтозна-де, хтозна-куди, хтозна-коли.

ЧАСТКИ, СПІВЗВУЧНІ З ІНШИМИ ЧАСТИНАМИ МОВИ

Чимало часток, які звучанням збігаються з іншими частинами мови: і — зі сполучником сурядності; як, хоч, чи, мов, наче, немов, неначе, мовби — зі сполучниками підрядності; точно, справді, рівно — із прислівниками; саме — із займенником (але з наголосом на другому складі). Тому завжди треба з'ясовувати, яку роль у реченні відіграє слово, застосовувати визначення частин мови. Наприклад у реченні: Тільки і дишемо було, як наїде гостей (Марко Вовчок) і нічого не з'єднує, а лише підсилює наступне слово. Тому це не сполучник, а частка.

 

НЕ І НІ З РІЗНИМИ ЧАСТИНАМИ МОВИ

Не і ні — найчастіше вживані частки. Вони можуть уживатися з різними частинами мови. Написання цих часток регулюється низкою правил.

Не пишеться разом, якщо;

слово будь-якої частини мови без не не вживається: немовля, неозорий, нехтувати, ненароком;

коли не надає слову протилежного значення, яке може бути виражене іншим словом, без не: недруг (ворог), недалекий (близький), невиразно (туманно).

У цих випадках не є префіксом або частиною кореня.

 

Не пишеться окремо, якщо:

у реченні є протиставлення, заперечення: Не далекі краї його приваблювали, а можливість учитися. То не ясний сокіл квилить-проквиляє (Народна творчість).

слово (іменник, прикметник, прислівник) виступає в реченні присудком і не стосується відсутнього дієслова-зв'язки: Він мені не (є) друг; Ставок не (є) глибокий, але купатись у ньому можна. У таких реченнях не — заперечна частка.

 

Ні пишеться разом, якщо:

слово без ні не вживається: нікчемний, нісенітниця, нівроку;

входить до інших слів як словотвірний префікс: ніхто, ніякий, ніде.

 

Ні пишеться окремо, якщо:

є заперечною часткою: Не лишилось ні клаптика незасіяної землі;

є повторюваним єднальним сполучником із заперечним значенням: Не буде у думах моїх ні мук, ні страждань, ні плачу (Рильський). Не хоче він ні пить, ні їсти і все у мрії порина (Сосюра).

Послідовність розбору частки

1. Речення з часткою.

2. Аналізована частка.

3. Розряд і значення, яке передає частка.

4. Особливості вимови та написання.

 

Змістовий модуль Х. Незмінні повнозначні частини мови. Прислівник. Службові частини мови. Вигук.