Тема 6. 3. Звуконаслідувальні слова.
ВИГУК План 1. Значення вигуків. 2. Розряди вигуків. 3. Звуконаслідувальні слова. 4. Правопис вигуків. Розділові знаки при вигуках. Вигук — це незмінна частина мови, що виражає почуття і волевиявлення, не називаючи їх. Вигуки не належать ні до самостійних, ні до службових частин мови. За значенням вигуки поділяються на: емоційні, що виражають почуття і переживання: о, ой, ах, фу, пхе; вигуки волевиявлення, що передають спонукання, заклик і т. д.: цить, гов, алло, ну, гей, гайда, нумо, вйо, ціп-ціп та ін. Деякі вигуки утворились від іменників у кличній формі: Людоньки! Господи! Горенько моє! Вигуками стали і деякі усталені звороти: Цур тобі! Окрему групу становлять звуконаслідувальні слова: гуп, дзень, ха-ха-ха, ш-ш та ін. Близькі за значенням до вигуків слова ввічливості (спасибі, до побачення), лайливі вислови (чорт забери). В окремих випадках вигуки можуть вживатися в ролі членів речення: Гетьте(зникніть), думи, ви хмари осінні (Леся Українка). Спасибі (дякую) вам, люди добрі! Навколо чуєм хрум-хрум… хрусь-хрусь (якісь звуки) (Коцюбинський).
НАПИСАННЯ ВИГУКІВ Вигуки, що складаються з протяжних звуків або повторюваних частин, пишуться через дефіс: шур-шур, ж-ж-ж, аго-о-ов, гай-гай, киць-киць та ін. Вигуки можуть відділятися від інших слів у реченні комами: Ой, як же ви мене налякали! (Маковей). Тут чисто, ясно, весело, ох, як весело! (Франко). А також знаком оклику (здебільшого на початку речення), якщо вимовляються з окличною інтонацією: Ай! Як тут гарно! (Коцюбинський). Вигуки, вжиті у значенні іменників, часто пишуться в лапках: Твоє журливе "ку-ку" спливало, як сльози по плакучій березі ( Коцюбинський).
Послідовність розбору вигуку: 1. Речення з вигуком. 2. Аналізований вигук. 3. Група за значенням. 4. Особливості вимови і написання. 5. Пунктуаційне оформлення.
|