Адміністративно-територіальний устрій України у складі Російської імперії.

Унаслідок ІІ(1793) і ІІІ(1795) поділів Речі Посполитої до складу Рос. Ім. увійшли Правобережна Укр й Зх. Волинь. До її терит були приєднані причорноморські степи, а в 1783р Крим. В складі Рос ім. виділились 4 вел регіони: Слобожанщина, Лівобережна Укр, Правобер. Укр, Південна Укр. Після поділів увійшли Київщина, Брацлавщина, Волинь. Існував поділ на намісництва, які були запроваджені в 1775р «Установлення про губернії». Усього на Рос ім. було утв 34 намісництва. Терит Укр входила до таких: Харкіського утв 1780р, Киїівського та Чернігівського утв 1781р, Катеринославського 1783р, Брацлавського, Подільського, Волинського утв 1793р, Вознесенського 1795р.

На чолі кожної адміністративної одиниці стояв намісник →здійснював урядові,військові справи та адміністративне, судове, поліційне і фінансове управління. Відповідно до царського указу 1796р «Про новий поділ держиви на губернії» були ств замість намісництв губернії. 1796 Лівоберж Укр орт назву Малоросійська губернія. 1802 р вона поділена на Чернігівську, Полтавську. Новоросійська губернія поділена на Таврійську, Катеринославську, Миколаївську(з 1803 отр назву Херсонська). Таким чином на поч ХІХ на теренах Укр що пердували під владою Рос імп існувало 9 губерній.

1815 до Рос ім. приєднані Холмщина і Підляшшя. У 20-30х рр. 19 ст формою держ праління стали генерал-губернаторства:Малоросійське, Київське, Новоросійсько-Бессарабське. Губернаторів призначав особисто цар. Губернатор спирався на губернське управління,до якого входили: віце-губернатор, радники, прокурор. Повіти ділилися на стани, очолювані поліцейськими приставами. Малоросійські губернатори: Куракін, Рєпін-Волконський →бажав процвітання Укр, прагнув відродити козацтво.