Народництво («народолюбство») як світоглядна основа українського руху в Російській імперії. Концептуалізація національної історії.

Інтелект. основа народництва – вивчення рос. мислителів О. Герцена і М. Чернишевського. Ідеологи народництва критикували капіталізм, мріяли про новий, справедливий лад → ідеалізували селян. общину, общинне землеволодіння. Суб’єктивізм і захоплення ідеалістично-волюнтаристськими теоріями.

Кін 1860-поч. 1870-х – самоосвітній рух – самостійне студіювання соціальних знань молоддю → ств. гуртків (Харків, Херсон, Одеса, Київ).

весна 1874 – «ходіння в народ» - народники працювали у різних ремеслах, необхідних для селян (вчителі, лікарі, шевці) і здійсн. революц. пропаганду (М. Кибальчич) → селяни не сприймали її → без результатів.

1878 – централізована революц. організація «Земля і воля» - вимога про перехід усієї землі до рук селян і повна свобода віросповідання, автономія общин.

«Чигиринська змова» (Я. Стефанович) – підготовка збройного повстання, заклик нібито від імені царя до б-би проти поміщиків (поширення серед селян «Височайшої таємної грамоти» і «Обряду святої присяги»).

серпень 1879 – «Земля і воля» розділилася на 2 частини: «Народна воля» - політична боротьба проти самодержавств → індивідуальні терорист. акти. «Чорний переділ» - засади землевольської програми. Критикували терор, були прихильниками довготривалої агітації.

1880-81 – «Південноросійський робітничий союз» - «фабричний терор» (підпали фабрик, заводів, убивства підприємців).

Народники були найбільш радикальним серед усіх опозиційних до самодержавства рухів.

Концептуалізація історії. Костомаров („Правда москвичам про Русь”, „Правда полякам про Русь”, „Дві руські народності”). Розв'язання нац. питання → децентралізація Рос. імперії. Федералізм як майбутню форму організації українського народу зафіксував у програмних документах Кирило-Мефодіївського братства.

М. Грушевський відкидав ідею державного запозичення, відображену в літописній версії, що панувала з 17 століття. Першим став утверджувати давність української культури з часів Київ. Русі і неперервність укр. держ. життя. Створив власну історіософську концепцію, в якій показав, що укр. народ має свою культуру, мову, історію. Народ → єдиний "герой історії".

Антонович → ідеалістичне уявлення про дію в історичному процесі специфічних чинників, певних “начал” і “стихій”, що є поєднанням матеріальних і духовних сил народу. Вони не є статичними і, розвиваючись, становлять провідну національну ідею, яка еволюціонує до вищого, загальнолюдського ідеалу, що і є вершиною історії цивілізації. Українська національна ідея, вираженням якої є громадське втілення волі, найбільш зближена із загальнолюдською.