Національно-політичні орієнтації в укр. суспільстві Галичини, Буковини, Закарпаття в сер. й др. Пол. ХІХ ст.

Нац. рух гал. русинів у ХІХ ст. → б-ба полонофіл., австро-рутен., русофіл., народовсько нац.-політ. течій. Вони прагнули науково обгрунтувати іст. легітимність та культ. спроможність саме своєї моделі нац. ідентичності.

Русофільство. Пропагували «общеруську» ідентичність, яка не ототож. з російською. Під поняття «руський» розуміли весь сх.-слов’ян. панруський простір, усвідомвлювали культурну та іст. самобутність окремих його регіонів (малоруський та великоруський). Галичина – частина Малої Русі. Вид. ієрархію ідентичностей: регіональний рівень («гал.-руський»), мегарегіональний («південноруський»), загальнонац. («руський світ»), цивілізаційний («слов’ян. світ»).

Відрізняють москфільство. → ототож. галичан з росіянами. Ігнорували мовно-етнічну окремішність перших і других. Орієнтувалися на рос. культуру, бо шукали порятку від полонізації.

Старорусинство – синонім русофільства. Уявлення на давньоруську спадщину. Нерозуміння та повна ізоляція від модернізац. процесів.

Розрізнення понять: старорусини – означення певної генерації гал. діячів з притаманним специф. світоглядом; русофіли – підкрслення панруських настрої; москвофіли – орієнтація на Росію, виразно бачили різницю між Укр. та Рос., але заперечували її.

Українофільство. Трактували ідею загальнорус. національності як ідеологічну фантазію. Сх. слов’яни Ав.-Угорщ. належали до окремо укр. національності, яка жила на компактній етнограф. терит. від Карпат до Кавказ. Відкидали лінеарну теорію переміщення політ. центрів, де Укр. розгляд. як провінцію. Київ. Русь сформ. основу окремої цивілізації з центром на укр. землях, яку успадкувало Г.-Вол. кн., козац. держава. Термін «русини» і «руський» застарілі назви «українці» та «український».

І русофіли, і українофіли вваж. Галичину частиною ширшого утворення.

Полонофіли. Погоджувались з ідеєю, що сх. слов’яни Галичини були русинами пол. національності. Це означало, що хоча східнослов’ян. населення Галичини говорило окремими діалектом і дотримувалися східнохристиян. обряду, за культ. і національністю вони ототож себе з Пол. держ. Укр. вважали поляками, які говорили діалектом пол. мови.