Українсько-польський конфлікт у Галичині на зламі ХІХ-ХХ ст. Боротьба за український університет у Львові та реформу виборчого права.

На місцевому рівні в укр. політ. житі велася б-ба за досягнення кількох цілей: 1) поділу провінції на 2 частини, кожан з валсним сеймом, адміністрацією та органом управл.; 2) рівних прав укр. та пол. мов у школах і громад. житті; 3) ств. укр. університету; 4) запровадж. загал. виборч. права.

Поляки не допускали І. Франка до зав. кафедрою укр. мови і літ. у Львів. ун., намагалися довести, що серед укр. немає осіб, здатних займати високі університет. посади.

лип. 1899 – бл. 500 студентів зібралися у Львові на віче у справі заснув. укр. унів. 1900 – підтримка К. Левицького, Ю. Романчука, М. Ганцевича та ін. соціал-демократів. 1901 – віче за участю 3000 студентів, М. Грушевського → влада ігнорувала → 600 студентів → до ін. вищих навч. заклаів Авст.-Угорщ.

Політ. партії працювали над тим, щоб у галицькому середовищі закрпилась самоназва «українець», вони почали користуватися єдиною з наддніпрянцями мовою, мислити загальноукр. категоріями, сприймали як політ. ідеал ідею собороності України. УДП – найвпливовіша.

Вплив політ. партій → західноукр. рух став опозиційним до влади, все більше орієнтувався на власні сили.

січ. 1907 – австро-угор. уряд проголосив нове полож. щодо виборів до федерал. парламенту → укр. мали 22 депутат від Галичини і 5 – від Буковини. Проте були фальсифікації → 1908 М. Січинський вбив намісника Галичини графа А. Потоцького. До крайових сеймів у Львові і Чернігові обрано 12 депутатів у Галичині і 17 – на Буковині.