Політизація укр. руху в Наддніпрянській Укр. на поч. ХХ ст. Укр. політ. думка: між федеративністю і самостійністю.

Укр. → частина Рос. імп. → діяли загальнодерж. політ. партії.

РСДРП – партія пролетаріату (1898, Мінськ). Союзи б-би за звільнення робітн. класу Києва, Катеринослава, Миколаєва – комітети РСДРП.

Бунд (Союз) єврей. робітників (1897) – діяв лише на Провобережжі → межа осілості євреїв. Політ. партія нац. типу. Есери (Партія соціалістів–революціонерів) – інтереси трудового народу.

Нац. гніт, політ. безправ’я, погіршення мат. становища населення → утв. укр. політ. партій. Революційна Укр. Партія (РУП) – нелегальна укр. політ. партія в Наддніпрян. Укр. (січ. 1900, Харків). Сформ. на основі студент. гуртків (Д. Антонович, П. Канівець, М. Русів), членів робітн. і студент. гуртків. Політ. платформа: від марксизму – до революційних народників. Програму РУП склав Міхновський 1900 р «Самостійна Україна»:обгрунт. право Укр. на незалежність від Рос. імп. Лідер у досягненні цілей – укр. інтелігенція → не була підтримана члена партії. → 1903 – РУП зближ. з РСДРП, відмовляєтсья від самостійності Укр.

Укр. соціалістична партія (УСП) – 1900 р. Засновник – Б. Ярошевський: ств. в Укр. партії, аналогічну ППС, що виступала за революц. знищення царизму, за демократ. права і свободи, за усуспільнення землі як кінцеву мету б-би. Незалежність від Росії → умова проведення радикал. реформ. Позиції пролетар. інтернаціоналізму. Реального впливу і широкої соц. бази не мала.

Укр. народна партія (УНП) – 1902. – націоналістичний напрямок. Організація однодумців. М. Міхновський – організатор УНП. Вища мета – самостійність Укр. 1903 р – опубл. 10 заповідей УНП. Усі, крім москалів, поляків, угорців і жидів, які експлуатували укр. народ – брати українців. Лише укр. мова в Укр.

Укр. демократична партія (УДП) – 1904 – ліберал.-демократ. течія. За автономію Укр. і конституц. монархія в Росії, за демократ. свободи громадян. Лідери: О. Лотоцький, Є. Тимченко, Є. Чикаленко. 1904 – розкол УДП. Утв. у 1905 р. Укр. радикал. партія (УРП) – Б. Грінченко, С. Єфремов, Ф. Матушевський).

Стурктура укр. політ. партій: від соціаліст., ліберально-демократ. і до нац.-радикал. напрямків. Перевага була на боці партій соціаліст. спрямування. Розкол і ворожнеча між народами Росії ускладнювали процес політ. і нац. консолідації укр. суспільства.