Вплив революції 1905-1907 рр. на укр. рух. Укр. громада в Державній думі.
Революція змусила укр. партії визначитися з програмами. Укр. партії под. на 3 групи: Соціалістичний – УСДРП (грудень 1905) – В. Винниченко, С. Петлюра. Укр. робітники, селяни – об’єкт. За демократ. республіку і автномію Укр. в складі Рос. федерат. республ., за демократ. права і свободи, за 8-год роб. день. Укр. соц.-демокр. спілка (січ. 1905) – Л. Українка. Необхідність скликання Установч. зборів, недооцінювала значення нац. питання. Інтернаціоналістські позиції. Першочергове вирішення економ. проблем. Орієнт. на сільський пролетаріат, негайна конфіскація землі у поміщиків. Укр. партія соціалістів-революціонерів (лют. 1907) – вирішення земельного питання. Утв. селянські спілки. Ліберально-демократичні – Укр. демократ. партія (1902), Укр. радикал. партія (1904). У гр. 1905 утворили Укр. демокарт. радикал. партію (Б. Грінченко, С. Єфремов, Д. Левицький). Встановл. в Росії конституц. монархії, широке самовряд. Націоналістичний – Укр. народна парітя (УНП) – М. Міхновський. Необхідність боротися за самостійність Укр, влада – українцям. Радикальна позиція. Грудневе повстання 1905 у Москві зазнало поразки → ІІІ етап революції (до 3 червня 1907) – відступ революції. За результатами виборів від 8 укр. губерній обрано 95 депутатнів. Ліві партії участі не брали. УДРП брала активну участь – мала 6 депутатів. 44 депутати від Укр. утв. в Думі парламент. фракцію (голова І. Шрага). М. Грушевський видавав у Петербурзі «Укр. вісник». І Держдума (27 квітня – 8 липня 1906). Українці вперше на загальнодерж. рівні отримали можливість заявити про свої потреби: автономію, використ. рідної мови. ІІ Дума (20 лютого – 3 червня 1907). Із 102 депутат. місць, виділених укр. губерніям, «Спілка» - 14 депутатів, трудовики – 40, більшивики Донбасу – 1, УСДРП – 1. Укр. фракція (47 осіб) → газета «Ріда справа – вісті з Думи»:ідея авнтономії, рівних прав і свобод. Революція → поразка для робітників і селян → слабка політ. організованість. Аграрне питання перетв. у політичне.
|