З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

 

Місце української мови серед інших слов'янських мов. Походження української мови та основні етапи її розвитку. Українська мова – національна мова українського народу. Закон про мови і Державна програма розвитку мов в Україні. Зміст і значення цих державних документів.

Українська літературна мова як упорядкована форма національної мови. Діалектна основа української літературної мови. Основні етапи розвитку української літературної мови. Найважливіші пам'ятки історії української літературної мови.

Предмет і завдання фонетики української мови. Поняття про звукові одиниці сучасної української літературної мови. Аспекти дослідження звуків сучасної української літературної мови. Фонетика як учення про акустичні й артикуляційні властивості звуків. Теоретичне й практичне значення фонетики. Місце фонетики серед інших лінгвістичних дисциплін. Стилістичні засоби фонетики.

Фонетика і фонологія. Поняття про фонему та її варіанти. Фонологічна система української мови (загальна характеристика). Функції фонем. Основний вияв і варіанти фонем. Різні тлумачення поняття фонеми у працях українських лінгвістів. Система голосних фонем української мови в її історичному розвитку. Класифікація голосних фонем у сучасній українській мові. Редуковані голосні та наслідки їх занепаду. Система приголосних фонем сучасної української мови.

Зміни звукового складу слів у мовленнєвому потоці. Асимілятивні процеси в сучасній українській мові: поняття про асиміляцію та її види: асиміляція приголосних за місцем і способом творення, асиміляція приголосних за дзвінкістю і глухістю, асиміляція приголосних за м’якістю. Дисимілятивні процеси в сучасній українській мові: поняття про дисиміляцію. Характеристика різних видів дисиміляції. Інші фонетичні процеси (спрощення у групах приголосних, метатеза, гаплологія, афереза, протеза, епентеза та ін.). Подовження і подвоєння приголосних.

Чергування звуків та його види. Чергування в системі голосних (в історичному освітленні). Чергування | О |, | Е | з | І |, історична довідка про виникнення цього чергування; чергування | О |, | Е | з | І | при словозміні; чергування | О |, | Е | з | І | при словотворенні; відхилення в чергуванні цих фонем. Чергування | О |, | Е | з нульовою фонемою. Чергування | О |, | Е | після шиплячих та j: історична довідка; закономірність цього чергування в сучасній українській мові; випадки порушення правил вживання О, Е після шиплячих та j. Чергування | И | з | О | у звукосполученнях | РИ |, | ЛИ |, | РО |, |ЛО|.

Чергування в системі приголосних (в історичному освітленні). Явища палаталізації приголосних в історії української мови та їх наслідки. Чергування | Г |, | К |, | Х | – | Ж |, | Ч |, | Ш | – | З |, | Ц |, | С | як наслідок першої та другої перехідних палаталізацій. Чергування | Д| - | ДЖ |, | Т | - | Ч |, | З | - | Ж |, | С | - | Ш |, | ЗД | - | ЖДЖ | тощо в дієслівних формах. Чергування губних у сполученнях губний + Л та губний + j. Зміни приголосних при творенні слів за допомогою суфіксів -ськ(ий),-ств(о),-ин(а).

Склад як фонетичне явище. Складотворчі властивості звуків. Основні закономірності складоподілу. Морфемне членування слова і складоподіл. Наголос і його роль у розрізненні слів та їхніх форм.

Транскрипція та транслітерація. Фонетична й фонематична транскрипції. Принципи фонетичного аналізу слова.

Українська орфоепія. Норми української літературної вимови. Орфоепічна норма і варіант. Орфоепічні норми в системі українських голосних. Орфоепічні норми в системі українських приголосних. Орфоепічні норми в системі наголошування. Основні типи вимовних помилок, причини їхнього виникнення.

Графіка української мови в її історичному розвитку. Український алфавіт. Інші знаки, що використовуються в українському алфавіті. Співвідношення між літерами українського алфавіту і фонемами української літературної мови. Звукове значення літер Я, Ю, Є, Ї, Щ. Способи позначення фонеми Й. Позначення м’якості приголосних на письмі. Вживання м’якого знака. Вживання апострофа.

Основні етапи розвитку української орфографії. Співвідношення орфографії з графікою та орфоепією. Принципи сучасного українського правопису та історія його становлення. Поняття орфограми, різновиди орфограм. Зміни в системі українського правопису в нині чинній редакції (1993 р. і пізніші видання).

Предмет і завдання лексикології. Зв'язки лексикології з іншими розділами науки про мову.

Слово як основна одиниця мови: його основні ознаки й функції. Поняття лексеми, семеми, семи. Слово і знак:семіотичні аспекти вивчення слова. Слово і поняття. Значення слова. Взаємодія лексичного й граматичного аспектів слова. Типи лексичних значень слова. Значення денотативні й сигніфікативні, вільні й зв’язані, прямі й переносні та ін. Семантична структура слова та її основні компоненти. Поняття лексико-семантичного варіанта. Метод компонентного аналізу в лексиці.

Однозначні й багатозначні слова.Багатозначність слова, шляхи її розвитку. Вихідне і похідне значення слова. Типи багатозначності в українській мові. Способи утворення переносних значень. Метафора як вид перенесення найменувань. Узуальні й оказіональні метафори. Метонімія як вид перенесення назв. Продуктивні моделі метонімічних перенесень. Синекдоха та її різновиди.

Синонімія, її місце й роль у лексико-семантичній системі. Вузьке й широке розуміння синонімії. Поняття про синонімічний ряд та його домінанту. Типи синонімів і синонімічних рядів. Джерела синонімії. Стилістичні функції синонімів. Словники синонімів.

Антоніміяв українській мові. Типи антонімів за структурою і семантичною сутністю протилежності. Антонімічні пари, їх види. Стилістичні функції антонімів. Антономазія. Оксиморон. Словник антонімів.

Омонімія в сучасній українській мові. Поняття про лексичні омоніми. Джерела лексичної омонімії. Типи омонімів. Часткові омоніми. Проблема розмежування омонімії й полісемії. Стилістичні функції лексичних омонімів. Словники омонімів. Міжмовна омонімія.

Поняття про слова-пароніми. Причини виникнення паронімічних слів. Паронімія й парономазія. Стилістичні функції паронімів. Словники паронімів.

Склад лексики сучасної української мови з погляду походження. Становлення лексико-семантичної системи української мови. Генетична характеристика української лексики, основні шляхи її формування. Українська лексика індоєвропейського та праслов’янського лексичного фонду. Спільнослов'янська та спільносхіднослов'янська лексика. Власне українська лексика. Слова українського походження в інших мовах.

Мовні контакти і лексичні запозичення.Шляхи запозичень. Етапи засвоєння запозичених слів і супроводжувальні семантичні процеси. Класифікація запозичень за походженням. Запозичення з інших слов'янських мов. Слова давньогрецького, латинського, тюркського походження. Запозичення із західноєвропейських мов. Тематичні групи запозичень. Інтернаціоналізми у складі української лексики, їхні ознаки. Стилістичні можливості іншомовної лексики.

Лексика української мови за сферами вживання. Лексика кодифікована й некодифікована, загальнонародна й регіональна або соціально обмеженого використання. Територіально обмежена лексика (діалектизми),аспекти її вивчення. Діалектні словники й атласи. Просторіччя. Жаргонна лексика й літературна мова. Жаргонізми, вульгаризми, арготизми та їхнє стилістичне використання. Термінологічна лексика. Сфери поширення й функції термінів. Поняття терміносистеми. Джерела термінів. Термінологічні словники. Проблеми і перспективи української термінології. Стилістичне використання термінів. Функції професіоналізмів.

Активна та пасивна лексика сучасної української літературної мови. Відбиття в сучасному лексичному фонді історичної еволюції слова. Застарілі слова, їхні різновиди та стилістичні функції. Неологізми як засіб збагачення словникового складу сучасної української мови. Різновиди неологізмів. Неологізми як засіб номінації й художнього зображення. Загальномовні неологізми: комунікативне призначення, функції, частота вживання. Терміни-неологізми. Індивідуально-авторські неологізми та їхні стилістичні функції. Оказіоналізми. Словники нових слів та значень.

Лексика сучасної української мови з погляду експресивно-стилістичного забарвлення. Поняття про стильову диференціацію лексики. Експресивно-стилістична характеристика української лексики. Міжстильова, стилістично нейтральна лексика. Стилістично забарвлена лексика.

Фразеологія української мови. Принципи класифікації фразеологізмів. Вільні та зв’язані сполучення слів. Поняття фразеологічної одиниці(фразеологічного звороту). Спільні й відмінні риси слова і фразеологізму. Співвідношення між лексичним значенням слова і значенням фразеологізму. Семантика, структура й лексичний склад фразеологізмів. Однозначність та багатозначність фразеологічних одиниць. Синонімія, антонімія, омонімія фразеологічних зворотів. Аспекти вивчення фразеологізмів. Джерела української фразеології.Типи фразеологізмів. Тематичні групи фразеологізмів. Крилаті вислови та їхні стилістичні функції. Фразеологічні словники та словники крилатих висловів.

Українська лексикографія. Основні етапи її історії. Перші українські словники. Характеристика найважливіших лексикографічних праць. Теоретична і практична лексикографія. Основні тенденції розвитку сучасної української лексикографії. Типи словників. Класифікація лінгвістичних словників: актуальні критерії. Характеристика основних лінгвістичних словників. Проблеми макро- та мікроструктури словника. Перспективи розвитку української лексикографії.

Предмет і завдання морфеміки української мови. Зв’язок морфеміки із словотвором і морфологією. Морфема як знакова одиниця мови. Співвідношення понять «морфема» і «морф». Аломорфи й варіанти морфем. Класифікація морфем. Кореневі й афіксальні морфеми.

Суфікси, їхня роль у мові. Походження суфіксів. Префікси, їхня роль у мові. Походження префіксів. Поняття про інтерфікси й постфікси. Афіксоїди. Закінчення (флексії) як афікси словозміни. Синонімія та омонімія афіксів. Основа слова. Основи похідні й непохідні, вільні та зв’язані.

Історичні зміни в морфемній структурі слова: опрощення, перерозклад, усклад­не­ння. Морфемні словники. Принципи морфемного аналізу слова.

Словотвір як окремий розділ науки про мову. Два аспекти словотвору. Зв’язок словотвору з морфемікою, лексикологією, морфологією, синтаксисом. Питання про рівень словотвору. Словотвірні ресурси сучасної української мови.

Основні поняття словотвору. Похідне слово, його ознаки. Розмежування структурної і семантичної похідності. Мотивувальна (твірна) і мотивована (похідна) основи. Словотвірний формант. Основні різновиди семантичної мотивації та семантичних відношень. Питання про словотвірний тип і словотвірну модель у сучасному мовознавстві. Словотвірні ланцюжки (ряди) як вираження структурно-семантичних відношень у сфері похідних слів. Словотвірне гніздо – комплексна одиниця словотвору.

Способи словотворення в сучасній українській мові. Основні класифікації способів словотворення. Особливості словотворення на різних етапах історії української мови. Принципи словотвірного аналізу слова.

Предмет і завдання граматики української мови. Основні поняття. Граматичне значення слова та способи його вираження в українській мові. Граматична форма слова. Флексія як основна частина словоформи. Синтетичні форми слів та елементи аналітизму в граматиці української мови. Граматична категорія. Система граматичних категорій в українській мові. Грамема.

Предмет і завдання морфології української мови. Проблема поділу слів на частини мови в сучасній лінгвістиці. Система частин мови в історичному освітленні. Критерії виокремлення лексико-граматичних класів слів. Класифікація академіка В.В.Виноградова. Класифікація частин мови, запропонована в академічному виданні за редакцією І.К.Білодіда. Поділ слів на частини мови І.Р. Вихованця. Повнозначні (самостійні) та неповнозначні (несамостійні) частини мови. Вигуки. Проблема визначення статусу слів категорії стану (предикативних прислівників) та модальних слів. Взаємоперехід у системі частин мови: синтаксичний, морфологічний, семантичний.

Іменник як частина мови. Лексико-граматичні ознаки іменника (в історичному висвітленні). Проблема виокремлення займенникових іменників. Лексико-семантичні категорії іменників: назви істот і неістот; загальні та власні назви; конкретні й абстрактні іменники; збірні іменники та іменники з речовинним значенням. Перехід іменників з одного лексико-семантичного розряду в інший. Синтаксичні функції іменників.

Функціонально-семантичні особливості морфологічної категорії роду. Лексичне, морфологічне та синтаксичне її вираження. Рід іменників, стать і значення істоти/неістоти. Іменники спільного та подвійного роду. Родова диференціація невідмінюваних слів. Рід абревіатур.

Категорія числа іменників, її значення та граматичні засоби вираження. Однина й множина в граматиці та однина й множина в об’єктивній дійсності. Відсутність числових протиставлень у парадигмі ряду іменників. Залишки форм двоїни в сучасній українській мові. Засоби утворення форм множини в українській мові.

Категорія відмінка іменників. Залишки давніх типів відмінювання в сучасній українській літературній мові та діалектах. Відмінкова система сучасної української літературної мови. Проблема кількості відмінків. Основні значення відмінків. Словозміна іменників. Невідмі­ню­ва­ні іменники в українській мові. Поняття про парадигму іменника. Принципи поділу іменників за парадигматичними ознаками на відміни та групи. Парадигматичні ознаки іменників І відміни. Поділ іменників І відміни на групи. Диференціація іменників у межах ІІ відміни. Варіантні парадигми іменників ІІ відміни з кінцевим -р. Парадигматичні ознаки іменників ІІІ відміни. Система закінчень іменників IV відміни. Особливості відмінювання іменників, що мають тільки форму мно­жи­ни. Іменники з ознаками прикметникової парадигми. Невідмінювані іменники на тлі флективного ладу української мови.

Прикметник як частина мови. Особливості становлення прикметника як частини мови. Специфіка граматичних категорій прикметника. Характер категорій роду, числа й відмінка прикметників у сполученні зі змінюваними іменниками, іменниками, що не мають словозміни, та з іменниками спільного роду. Відмінювання прикметників. Членні і нечленні прикметники. Стягнені і нестягнені форми членних (повних) прикметників. Діалектні особливості прикметникових форм. Синтаксичні функції прикметників.

Лексико-граматичні розряди прикметників. Якісні прикметники, їхні семантичні та граматичні особливості. Відносні прикметники, їхні семантичні групи. Присвійні прикметники. Питання про порядкові прикметники в лінгвістичній літературі. Проміжні розряди прикметників. Особливості відмінювання прикметників твердої групи, м’якої групи, прикметників на -лиций.

Творення ступенів порівняння якісних прикметників. Питання про статус та кількість граматичних значень категорії ступенів порівняння. Значення форм вищого і найвищого ступенів порівняння, їхні синтаксичні функції. Прості (синтетичні) та складені (аналітичні) форми ступенів порівняння, їхнє творення. Перехід прикметників з одного розряду в інший.

Числівник. Особливості становлення числівника як частини мови. Його статус у системі частин мови. Головні граматичні ознаки числівників. Шкільна й наукова традиція в інтерпретації числівників. Розряди числівників за значенням та структурою (в історичному освітленні). Кількісні числівники. Семантичні групи кількісних числівників. Питання про порядкові числівники в лінгвістичній літературі. Характеристика числівників за будовою. Відмінювання кількісних числівників. Відмінювання порядкових числівників. Синтаксичні функції кількісних та порядкових числівників. Зв’язок кількісних числівників з іменниками. Діалектні особливості числівникових форм.

Займенник, його семантичні та граматичні особливості. Питання про займенники в лінгвістичній літературі. Місце займенника в системі частин мови (в історичному освітленні). Групи займенників за значенням. Граматичні ознаки займенників. Морфологічний склад займенників та співвідношення різних груп займенників з іншими частинами мови. Відмінювання займенників. Словотвірні ознаки займенників. Прономіналізація та субстантивація займенників. Особливості наголошування займенників. Діалектні форми займенників.

Питання про слова категорії стану та модальні слова в лінгвістичній літературі.

Поняття про дієслово як частину мови. Система дієслівних утворень в українській літературній мові. Зв’язка. Типи дієвідмінювання. Категорії дієслова.

Категорія виду дієслова. Дієслова доконаного й недоконаного виду (видові пари), взаємовідношення категорії виду й категорії часу. Основні способи творення видових форм дієслів. Одновидові дієслова.

Категорія перехідності / неперехідності. Проблема виокремлення категорії перехідності / неперехідності дієслова. Семантичні та синтаксичні ознаки перехідних і неперехідних дієслів. Категорія семантико-синтаксичної валентності дієслова.

Категорія стану дієслова, її зв’язок з перехідністю / неперехідністю. Активний і пасивний стан дієслів. Поняття про зворотно-середній стан, його різновиди.

Категорія часу і способу дієслова в історичному розвитку. Походження форм минулого і майбутнього часу, їхні діалектні особливості. Система дієслівних часів у сучасній українській літературній мові. Абсолютне і відносне вживання часових форм. Зв’язок категорії часу з категорією виду. Теперішній час, його значення. Минулий час, його семантичні ознаки та особливості творення. Значення та утворення форм майбутнього часу. Категорія способу дієслова, її загальне значення та структура. Зв’язок категорії способу з категорією часу. Дійсний спосіб дієслова. Значення та утворення форм наказового способу. Семантичні ознаки та специфіка утворення дієслів умовного способу.

Структурні класи дієслів. Дві основи дієслова.

Особові форми дієслів у теперішньому і простому майбутньому часі. Особова парадигма дієслів наказового способу. Вияв категорії особи в дієслівах минулого часу та умовного способу. Поділ дієслів на дієвідміни в сучасній українській літературній мові. Дієслова з неповною особовою парадигмою. Діалектні особливості дієвідмінювання. Транспозиційний потенціал форм часу і способу дієслів.

Безособові форми на -но, -то; їхні граматичні особливості, функції, походження.

Дієприкметник в його історичному розвитку. Проблема визначення статусу дієприкметника. Дієслівні та прикмет­ни­ко­ві ознаки дієприкметника. Активні та пасивні дієприкметники. Утворення та відмінювання, ад'єктивація та субстантивація дієприкметників.

Дієприслівник. Проблема визначення статусу дієприслівника. Дієслівні та прислів­ни­ко­ві ознаки дієприслівника. Походження та творення дієприслівників. Правопис і наголошення дієприслівників. Перехід дієприслівників у прислівники та прийменники.

Виникнення і розвиток прислівників у мові. Визначення прислівника як частини мови. Морфологічні ознаки та синтаксичні функції прислівникових форм. Семантичні групи прислівників. Творення і морфологічний склад прислівників. Ступені порівняння прислівників. Категорія безвідносного ступеня вияву ознаки та суб’єктивної оцінки прислівників. Адвербіалізація. Вживання прислівників у значенні прийменників. Особливості правопису прислівників.

Службові слова, їхній статус у сучасній граматиці.

Прийменники. Класифікація та творення прийменників в історичному висвітленні. Визначення статусу прийменників у лінгвістичній літературі. Походження прийменників. Морфологічний склад прийменників. Первинні й вторинні прийменники. Перехід самостійних слів і словосполучень у прийменники. Відпри­слів­никові та відіменні прийменники. Правопис прийменників.

Сполучник, його функціональна характеристика. Морфологічний склад сполучників. Прості (непохідні) сполучники. Складені й складні (похідні) сполучники. Характеристика сполучників за типом синтаксичного зв’язку. Сполучники сурядні й підрядні. Характеристика сполучників за способом уживання (одиничні, повторювані, парні). Розрізнення сполучників (проте, зате, щоб, якби, якщо) й однозвучних слів, що пишуться окремо. Критерії розмежування омонімічних сполучників та сполучних слів.

Частки. Проблема визначення статусу частки в лінгвістичній літературі. Класифікація часток. Зв’язок часток з іншим частинами мови. Місце часток у реченні (препозитивні й постпозитивні частки). Основні й варіантні форми. Правопис часток.

Поняття про вигуки. Вигуки як слова, що виражають емоції та волевиявлення. Первинні та похідні вигуки. Групи вигуків за значенням. Функціонування вигуків у значенні іменників і дієслів. Звуконаслідувальні слова.

Предмет і завдання синтаксису. Типи головних синтаксичних одиниць та принципи їхнього виокремлення. Синтаксичні зв’язки та семантико-синтаксичні відношення. Поняття про предикативний, підрядний та сурядний зв’язки. Зв’язок синтаксису з іншими науками.

Словосполучення. Словосполучення як синтаксична непредикативна одиниця. Типи словосполучень за видом синтаксичного зв’язку. Способи вираження синтаксичних відношень у словосполученні. Типи підрядних зв'язків у словосполученні. Сурядні словосполучення, типи відношень між їхніми компонентами. Відкриті та закриті сурядні словосполучення, засоби їхнього вираження. Підрядні словосполучення, принципи їхньої класифікації. Елементарні та ускладнені словосполучення. Вільні і зв’язані словосполучення. Питання про відмінності фразеологічних сполук і словосполучень.

Речення як основна синтаксична одиниця. Речення і судження. Ознаки речення. Граматичні категорії речення. Поняття про структурну схему речення. Структурно-семантичні типи речень. Типи речень за модальністю та експресією.

Просте двоскладне речення. Аналіз двоскладних реченнєвих структур на тлі односкладних. Вираження предикативності у двоскладному реченні. Головні члени речення, їхні типи та способи вираження. Підмети прості і складені. Засоби їхнього вираження в українській мові. Структурно-семантичні типи присудків, способи їхнього вираження.

Традиційне й сучасне вчення про другорядні члени речення. Другорядні члени речення як компоненти поширених синтаксичних конструкцій. Короткі відомості з історії вчення про другорядні члени речення. Сучасний стан учення про члени речення. Обов’язкові й факультативні члени речення. Семантико-граматичні ознаки другорядних членів речення. Узгоджені й неузгоджені означення, способи їнього вираження. Прикладка як різновид означення. Граматичний зв’язок прикладок з означуваним словом. Прямий та непрямий додатки, специфіка вираження. Типи обставин за значення.

Семантико-синтаксичний аспект простого речення. Власне-семантичні та семантико-синтаксичні характеристики речення. Семантико-синтаксична валентність предиката і семантико-синтаксична структура простого речення. Класи семантично елементарних простих речень. Семантично неелементарні прості речення. Типи синтаксем у структурі простого речення. Предикат як центральна синтаксема простого елементарного речення. Субстанціальні синтаксеми простого речення. Вторинні предикатні й субстанціальні синтаксеми.

Поняття про односкладне речення. З історії питання про односкладні реченнєві структури. Типи односкладних речень. Слова-речення та їхні функції. Двоскладні та односкладні речення, їхні різновиди. Парцелярні конструкції. Безособові речення. Питання про інфінітивні речення. Номінативні (називні) речення. Вокативні речення.

Поняття про ускладнення в сучасній лінгвістиці.

Прості ускладнені речення з однорідними членами. Однорідність і способи її вираження, структурно-значеннєві характеристики ряду однорідних членів. Речення з однорідними присудками. Однорідні та неоднорідні означення. Узагальнювальні слова при однорідних членах речення.

Прості ускладнені речення з відокремленими членами. Явище відокремлення як різновид ускладнення. Умови відокремлення другорядних членів речення. Відокремлені означення, додатки, обставини. Уточнювальні слова і звороти. Напівпредикативні структури.

Різновиди вставних одиниць. Вставлені конструкції в структурі простого ускладненого речення. Значення і граматичне вираження вставних та вставлених компонентів.

Звертання, значення та способи вираження звертань. Місце звертань у структурі речення.

Складне речення. Формально-синтаксичні, семантико-синтаксичні та комунікативні ознаки складного речення. Способи вираження синтаксичних відношень між частинами складного речення. Принципи класифікації складних речень. Типи складних речень. Граматична природа речень з однорідними присудками, проблема визначення їхнього статусу.

Складносурядні речення. Типи складносурядних речень. Розділові знаки між частинами складносурядного речення.

Складнопідрядне речення. Історія вивчення складнопідрядного речення. Логіко-граматична, формально-синтаксична та структурно-семантична класифікації складнопідрядних речень. Види підрядних речень, принципи їхньої класифікації. Особливості зв'язків між окремими частинами складнопідрядних речень ускладненого типу.

Безсполучникові складні речення. Смислові зв'язки між частинами безсполучникових складних речень.

Складні синтаксичні конструкції з різними типами зв’язку. Типи багатокомпонентних складних речень. Період. Розділові знаки в складних синтаксичних конструкціях та в періоді.

Складне синтаксичне ціле – текст. Текст як компонент мовленнєвої комунікації, його основні функції.

Пряма мова. Види зв'язку прямої мови з авторською мовою. Діалог. Цитати. Пунктуація в реченнях з прямою мовою та при цитатах.

Мета і завдання діалектології. Літературна мова і народна (діалектна) мова. Норма літературної мови й діалектна норма. Сучасне діалектне членування української мови. Українські наріччя. Типологічні риси та межі українських наріч.

Мета і завдання історії української літературної мови. Принципи періодизації історії української літературної мови в радянському мовознавстві. Вчені діаспори про періоди історії української літературної мови. І.Огієнко, Ю.Шевельов, І.Матвіяс, Г.Півторак, В.Німчук про початок та основні етапи розвитку української літературної мови. Мова писемних пам’яток періоду Київської Русі. Жанрово-стильова структура старої української мови. Мова українського бароко. Роль І.Котляревського в історії української літературної мови.Т.Г.Шевченко – основоположник нової української літературної мови. Роль І.Франка в історії української літературної мови. Роль Лесі Українки в історії української літературної мови.

Стилістика як розділ мовознавчої науки. Фонетичні, лексичні, морфологічні та синтаксичні засоби стилістики. Стилістичні функції частин мови. Стилістичні функції простого та складного речень. Стилістичні особливості тексту. Стилістичні фігури. Характеристика основних стилів сучасної української мови. Культура мови і культура мовлення.

Актуальні напрями сучасного мовознавства (психолінгвістика, соціолінгвістика, етнолінгвістика та ін.). Основні методи дослідження мови.