Кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Сучасні літературознавчі дискусії щодо концепції, періодизації, інтерпретації перехідного періоду в історії української літератури кінця ХІХ – поч. ХХ ст. (доби раннього українського модернізму) у наукових працях С.Павличко, Т.Гундорової, Г.Грабовича, М.Павлишина, В.Агеєвої, В.Моренця, В.Панченка. Я.Поліщука, С.Яковенка, Н.Шумило та ін. Естетичні програми і дискусії доби раннього модернізму (Франкове розуміння новизни літератури межі століть у статтях «Старе і нове…», «Слово про критику», відозви М.Вороного та О.Луцького, статті М.Євшана, М.Сріблянського, Лесі Українки).

Парадигмальне осмислення жанрово-стильової своєрідності «малої прози» кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Імпресіонізм та експресіонізм, неоромантизм та неореалізм у «малій прозі» М.Коцюбинського, О.Кобилянської, В.Стефаника, В.Винниченка, Г.Хоткевича, М.Яцкова у дослідницьких розробках Л.Гаєвської, І.Денисюка, В.Агеєвої, О.Черненко, Н.Калениченко, Ю.Кузнецова, Н.Шумило, М.Ільницького.

Новий характер психологізму, родо-жанрові зрощення, єдність естетичних і етичних пошуків, рефлексія самоусвідомлення літератури, експериментаторство та самоорганізація української художньої прози і літературної критики кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Оновлення української лірики доби порубіжжя: посилення суб’єктивно-особистісного начала, зростання уваги до форми, принципи циклізації і естетизації художнього перетворення світу у поетичних збірках Миколи Вороного, Лесі Українки, Олександра Олеся, Г.Чупринки, молодомузівців П.Карманського, Б.Лепкого, В.Пачовського та ін. Осмислення новаторських тенденцій лірики доби раннього модернізму у критичному дискурсі М.Євшана, М.Зерова, М.Драй-Хмари, О.Білецького, А.Ніковського, П.Филиповича, М.Рудницького; у працях В.Моренця, Л.Голомб, В.Агеєвої, Т.Гундорової, М.Ільницького, О.Забужко, Т.Мейзерської та ін.

Культурософія Лесі Українки у моделюванні культурних парадигм в її драматичних поемах (за науковими концепціями Т.Гундорової, С.Кочерги, М.Моклиці, В.Агеєвої, Я.Поліщука, Т.Мейзерської, О.Турган, Л.Скупейка, Н.Малютіної).

Родо-жанрова динаміка української драматургії Лесі Українки, В.Винниченка, Олександра Олеся, Г.Хоткевича, С.Черкасенка, Л.Яновської та ін.. Засвоєння українською драмою порубіжжя традиції та водночас поетики «нової драми».